03 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/5954/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у Чернігівській області
провизнання незаконною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання незаконною та скасування Вимоги відповідача від 18.11.2020 № Ф-5904-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що його право на зайняття адвокатською діяльністю зупинене, тому він не може вважається таким, що здійснює незалежну професійну діяльність, також він не здійснює підприємницької діяльності, тобто не є самозайнятою особою та відповідно не отримує прибуток від адвокатської діяльності. Оскільки єдиний соціальний внесок замість нього було сплачено роботодавцем, відповідно до чинного законодавства він не зобов'язаний сплачувати ЄСВ самостійно за час, коли він не здійснював адвокатську діяльність у зв'язку із зупиненням права на зайняття адвокатською діяльністю, за відсутності інших підстав для нарахування ЄСВ, у нього відсутній борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску. Тому, вважає оскаржувану Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску безпідставною та незаконною.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскільки на дату формування оскаржуваної Вимоги про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за даними інформаційної системи органів ДФС в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) заборгованість позивача з єдиного внеску за період з 2017 року по ІІІ квартал 2020 року в загальному становить 35588,73 грн. А відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
20.05.2011 ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 552 (а.с. 8).
25.05.2011 згідно копій Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 19.03.2012 та Довідки про взяття на облік платника податків від 25.05.2011 № 770/К/29-040 ОСОБА_1 взятий на облік в пенсійному органі як платник єдиного внеску та в податковому органі як платник податків відповідно (а.с. 9, 10).
Згідно Ідентифікаційних даних інформаційної системи органів ДФС ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю та є платником податків (а.с. 34-35).
Довідкою Академії Державної пенітенціарної служби від 04.12.2018 № 466 підтверджується те, що у період з 26.01.2016 по 04.12.2018 позивач працював в Академії Державної пенітенціарної служби на посаді завідувача сектора правового забезпечення та претензійної роботи (а.с. 11).
Згідно копії наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях «Про призначення ОСОБА_1 » від 13.02.2020 № 37-к та копії Довідки від 25.11.2020 № 50-05.01-4729 позивач з 17.02.2020 по 21.07.2020 працював у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на посаді завідувача сектору правового забезпечення по Чернігівській області Управління претензійно-правової роботи (а.с. 12, 13).
Згідно копії наказу Куликівського районного суду Чернігівської області від 03.08.2020 № 47-к позивача з 04.08.2020 зараховано до штату вказаного суду на посаду судді цього ж суду (а.с. 14).
Відповідно до копії Довідки Пенсійного фонду України про трудовий та страховий стаж ОСОБА_1 за період з 01.01.2004-31.01.2021 страховий стаж позивача складає: за 2017 рік - 12 місяців; за 2018 рік - 9 місяців; за 2019 рік - 12 місяців; за 2020 рік - 12 місяців (а.с. 42-43).
24.09.2013 на підставі заяви позивача та відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупинено, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 01.12.2020 (а.с. 15).
Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів 18.11.2020 ГУ ДПС в Чернігівській області на ім'я позивача сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5904-13 зі сплати єдиного внеску в розмірі 35588,73 грн за період з 2017 року по ІІІ квартал 2020 року (а.с. 7, 36-38).
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі також - Закон № 2464-VI).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкрито поняття застрахованої особи - як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.
Так, особи, які провадять, в тому числі, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі також - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пункт 1 частини третьої статті 31 Закон № 5076-VI).
Положеннями статті 32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту частин п'ятої, шостої статті 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю, у той час як наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.
Суд зауважує, що ані нормами ПК України, ані Закону № 2464-VІ не врегулювано особливості сплати грошових зобов'язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
З огляду на витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено на підставі заяви позивача від 24.09.2013 відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону № 5076-VI. Доказів здійснення позивачем незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності у період 2017 - 2020 року відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з 24.09.2013 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17.
Поряд з цим, суд зазначає, що в частині першій статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В абз. 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до копії Довідки Пенсійного фонду України про трудовий та страховий стаж ОСОБА_1 за період з 01.01.2004-31.01.2021 страховий стаж позивача складає: за 2017 рік - 12 місяців; за 2018 рік - 9 місяців; за 2019 рік - 12 місяців; за 2020 рік - 12 місяців.
Враховуючи вказане та копії Довідки Академії Державної пенітенціарної служби від 04.12.2018 № 466, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях «Про призначення ОСОБА_1 » від 13.02.2020 № 37-к і Довідки від 25.11.2020 № 50-05.01-4729, наказу Куликівського районного суду Чернігівської області від 03.08.2020 № 47-к, якими підтверджуються часові проміжки (з 26.01.2016 по 04.12.2018, 17.02.2020 по 21.07.2020, з 04.08.2020) факту роботи позивача у вказаних юридичних установах, суд дійшов висновку, що у зазначені періоди роботи (за виключенням квітня-червня 2018 року), що включають період зупинення його адвокатської діяльності та спірний період (з 2017 року по ІІІ 2020 року) за позивача його роботодавцями був сплачений єдиний внесок.
Суд зауважує, що як зазначалося, системний аналіз наведених вище норм Закону № 5076-VI свідчить про те, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.
Необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах податкової служби і зареєстровані як фізичні особи, які займаються незалежною професійною діяльністю (однак таку діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
У зв'язку із зазначеним вище, суд дійшов висновку, що Вимога ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-5904-13 з єдиного внеску на суму 35588,73 грн, сформована на ім'я позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 5, 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-5904-13 зі сплати єдиного внеску.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966.
Дата складення повного рішення суду - 03.02.2021.
Суддя Ю. О. Скалозуб