Справа № 560/8916/20
03 лютого 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Тернопільських" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Після відкриття провадження у справі суд прийняв ухвалу про залишення позову без руху та запропонував позивачу обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, пояснення причин пропуску строку, які просить визнати поважними.
Зазначає, що пропуск строку звернення до суду мав місце у зв'язку з тим, що позивач, отримавши рішення ДПС України, з урахуванням висновків Верховного Суду у постановах від 14.02.2019 у справі №813/4921/17 та від 17.07.2019 у справі №640/46/19, добросовісно вважав, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними відносно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з цим адміністративним позовом становить 1095 днів.
З ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року позивач дізнався про іншу постанову Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, де були викладені інші доводи стосовно строків оскарження податкових рішень, відтак строк звернення до суду підлягав суттєвому скороченню не на користь платника. Позивач вважає, що наявність різних висновків Верховного Суду та постійна зміна правових позицій вищої судової інстанції вводять платників податків в стан правової невизначеності, у зв'язку з чим позивачу невідомо, якими строками, висновками та нормами права необхідно керуватись.
Суд бере до уваги обставини, викладені позивачем в обґрунтування заяви про визнання причин пропуску строку звернення до суду.
До такого висновку суд приходить з огляду на те, що обставини, про які зазначає платник, у дійсності мають місце у правозастосовчій судовій практиці. Наявність двох або декількох різних позицій та підходів до вирішення того чи іншого питання, численні відступи від попередніх правових позицій та неузгодженість судової практики на рівні вищої судової інстанції дійсно створюють правову невизначеність не лише для учасників справ, але і для суддів першої та апеляційної інстанцій.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання додержання строків звернення до суду, як і дотримання інших процесуальних вимог, повинен, насамперед, виходити з основної легітимної мети свого існування - захисту та поновлення порушених ( невизнаних, оспорюваних) прав суб'єктів звернення до суду. Основним і головним завданням суду є розгляд та вирішення спорів.
Натомість, вимоги закону, які встановлюють відповідні процедурні обмеження ( вимоги до форми звернень, строків оскарження, оформлення документів), хоч і є важливими, нормативно - врегульованими та мають відповідне процесуальне значення, однак є похідними стосовно права на доступ до суду, права на справедливий суд, відтак не повинні нівелювати його.
Враховуючи те, що Податковий кодекс України також по-різному регулює питання застосування строків, суд першої інстанції фактично вимушений постійно вирішувати сталу юридичну проблему: розглянути справу по суті, прийнявши законне і обґрунтоване рішення, або ж обмежитись прийняттям процесуального документу, який такий спір по суті не вирішує, відтак ніяк не усуває ситуацію правової невизначеності суспільних відносин.
Суд вважає розумним твердження про те, що зміна сталої судової практики ( на рівні Верховного Суду), яка відбулась у бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, повинна розглядатись судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли до чергової зміни судової практики Верховного Суду, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, суд вважає необхідним клопотання позивача задоволити, визнавши поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Строк звернення до суду слід поновити, а розгляд справи - продовжити.
Керуючись частиною 14 статті 171, статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
клопотання Фермерського господарства "Тернопільських" про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду - задоволити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду у цій справі та поновити строк.
Розгляд справи продовжити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя І.С. Козачок