Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 лютого 2021 року № 520/935/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у спрощеному провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (м. Харків, вул. Алчевських, 40) про визнання протиправними та скасування висновку і наказів, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", затверджений наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 10 грудня 2020р. № 1958. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області від 10 грудня 2020 № 1958 в частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки, в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки - ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держпраці у Харківській області Т.в.о. начальника М. Брезіцької № 08-03/394 від 14 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 01.02.2021 було відкрито спрощене провадження у справі.
03.02.2021 до суду надійшла заява позивача, в якій він просить зупинити дію наказу Головного управління Держпраці у Харківській області № 1958 від 10.12.2020р. про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Харківській області, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2020 році стосовно ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки, в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки та зупинити дію Наказу Головного управління Держпраці у Харківській області т.в.о. начальника М. Брезіцької № 08-03/394 від 14 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 проходило без його участі, він не працював у дні, коли нібито проходило оцінювання. На теперішній час головний державний інспектор ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному. Позивач вказує, що першого ж дня коли він вийде на роботу після лікарняного до Головного управління Держпраці у Харківській області, то буде звільнений із займаної посади на підставі отриманої негативної оцінки службової діяльності та Наказу ГУ Держпраці у Харківській області № 08-03/394 від 14.12.2020р. Вважає, що протиправним Наказом ГУ Держпраці у Харківській області № 08- 03/394 від 14.12.2020р. про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади незаконним та протиправним Наказом ГУ Держпраці у Харківській області від 10.12.2020 року № 1958 про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Харківській області, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2020 році стосовно ОСОБА_1 порушуються його права, свободи та інтереси, як державного службовця, як працівника державної установи, так як вказаний документ (індивідуальний акт) передує звільненню з роботи з займаної посади. Позивач, також, зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії вище зазначених Наказів ГУ Держпраці у Харківській області № 1958 від 10.12.2020 року та Наказу ГУ Держпраці у Харківській області від 14.12.2020 року № 08-03/394 стосовно позивача ОСОБА_1 не вирішує спір по суті, а лише спрямоване на збереження існуючого становища між учасниками спірних правовідносин.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши доводи заяви та надані докази, суд дійшов наступного.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову, судом не встановлено, а позивачем не доведено існування жодної з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАСУ, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління Держпраці у Харківській області № 1958 від 10.12.2020р. про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Головного управління Держпраці у Харківській області, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» у 2020 році стосовно ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки, в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки та зупинити дію Наказу Головного управління Держпраці у Харківській області т.в.о. начальника М. Брезіцької № 08-03/394 від 14 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних наказів», може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", затверджений наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 10 грудня 2020р. № 1958 та наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 10 грудня 2020 № 1958 в частині затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки, в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв'язку управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки - ОСОБА_1 , наказу Головного управління Держпраці у Харківській області т.в.о. начальника М. Брезіцької № 08-03/394 від 14 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 .
Крім того, встановлення ознак протиправності (правомірності) оскаржуваних наказів є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Суд констатує, що позивачем не наведено та не надано жодних доказів в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову.
Судом встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов'язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність дій відповідача чи протиправність оскаржуваної вимоги, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь позивача по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
У межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваних наказів відповідача, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 150-158, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (м. Харків, вул. Алчевських, 40) про визнання протиправними та скасування висновку і наказів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя В.В. Єгупенко