03 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/17595/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів, пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; зобов'язання на підставі частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відповідно та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 27737,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як пенсіонером органів внутрішніх справ України перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вказує, що з вини відповідача у строк з 01.01.2016 по 14.08.2018 йому не було виплачено частини нарахованого доходу. При цьому, відповідач, виплативши заборгованість 13.07.2020, відмовився здійснювати передбачені чинним законодавством виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. ОСОБА_1 категорично не згідний з таким рішенням, оскільки ним порушено його законні права та інтереси, у зв'язку з чим позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування й виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати протиправною.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, оскільки на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 відповідачем проведено з 01.01.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Розмір пенсії з 01.01.2020 складає 7791,07 грн. У свою чергу, згідно з протоколом від 08.07.2020 №26 засідання Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду доплата, нарахована за вказаним рішенням суду, за період з 01.01.2016 по 31.08.2018 в сумі 21744,96 грн. зарахована на картковий рахунок позивача 13.07.2020. Кошти, нараховані позивачу на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №803/1014/18 виплачені згідно із Постанови №649 у порядку черговості, що свідчить про відсутність порушення строків виплати.
Крім того, представник відповідача вказує, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер (оскільки не була триваючою, а нарахована позивачу за минулий час одноразово на виконання рішення суду) і підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Представник відповідача зазначає, що затримка у виплаті перерахованої пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.08.2018 - відсутня, оскільки в даний період часу позивач отримував пенсію у розмірі, визначеному Законом України №2262.
Також, представник відповідача вказує, що позивач не може підміняти державний орган, бездіяльність якого оскаржується, та самостійно робити розрахунки, якими давати вказівки, що свідчили б про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії належать виключно до компетенції відповідача. Крім того, зазначена позивачем сума компенсації 27737,76 грн. викликає обґрунтовані сумніви, оскільки самостійно розрахована позивачем, а правильність розрахунку нічим не підтверджена. Щодо вимоги позивача про стягнення із бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судових витрат, представник відповідача зазначає, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив, позивач не погоджується з відзивом відповідача, оскільки, представник відповідача посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», пункти 1 та 2 якої, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 по справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними. Позивач вказує, що відповідач з власної вини порушив строки виплати належного йому доходу, перерахувавши розмір пенсії та не виплативши її з 01.01.2016 по 06.09.2018, не підлягає додатковому доказуванню, оскільки встановлений рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 по справі 803/1015/18. Поряд з цим, незважаючи на те, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 по справі №803/1014/18 набрало законної сили 14.08.2018, відповідач виконав його в повній мірі лише 13.07.2020, виплативши йому заборгованість за період з 01.01.2016 в розмірі 21744,96 грн. одним платежем. Також позивач наголошує, що відповідач ставить під сумнів здійснений ним розрахунок суми компенсації, однак доказів, які підтверджують неправильність здійсненого розрахунку не надає. Відповідач, поставивши під сумнів розмір зазначеної у позові компенсації, зробив це на підставі власних припущень та всупереч чинному законодавству, не обчислив її сам і не надав жодного доказу неправильності здійснення ним її обчислення.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі №803/1014/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 79 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 79 % суми грошового забезпечення, вказаного в довідці Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 23 березня 2018 року №2769. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири грн 80 коп.).
Згідно з розрахунку доплати, обчисленого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі №803/1014/18 загальна сума доплати пенсії за період з 01.01.2016 по серпень 2018 року становить 21744,96 грн.
Фактично виплату пенсії в сумі 21744,96 грн. на виконання зазначеного вище судового рішення проведено 13.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням від 13.07.2020 №8687.
22.07.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з запитом, у якому просив повідомити про підстави зарахування у липні 2020 року на його картковий рахунок платежів у розмірі 21744,96 грн.
Листом від 23.07.2020 ГУ ПФУ у Волинській області повідомила позивача, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі №803/1014/18, 19.08.2018 проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням відповідних сум грошового забезпечення (7555,60 грн.) в розмірі 79%. Доплата нарахована за рішенням суду від 12.07.2018 по справі №803/1014/18 за період з 01.01.2016 по 31.08.2018 в сумі 21744,96 грн. виплачена 13.07.2020 згідно протоколу від 08.07.2020 №26 засідання Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».
05.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою, у якій просив здійснити йому виплату компенсації втрати частини доходів у розмірі 27737,76 грн. у зв'язку з порушенням в період з 01.01.2016 по 13.07.2020 строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №803/1014/18.
Листом від 21.08.2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за несвоєчасну виплату частини пенсії, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), частиною другою статті 46 якого встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII), нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно із статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
З метою реалізації Закону № 2050-III Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 1 Порядку № 159 визначено, що дія такого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Пунктом 5 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №336/4675/17.
Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 522/2370/17.
Як було встановлено судом, сума перерахованої пенсії в розмірі 21744,96 грн. за період з 01.01.2016 по 31.08.2018, згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 по справі №803/1014/18 була виплачена позивачу лише 13.07.2020, що також не заперечується відповідачем.
Таким чином, оскільки відповідач не здійснив належні позивачу нарахування та виплату суми пенсії, то суд дійшов висновку про наявність підстав для компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Крім того, суд зазначає, що враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 по справі №681/423/15-а, у розумінні Закону № 2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду.
За таких обставин, коли тривале не нарахування пенсії за минулі періоди відбулося з вини відповідача, а фактична виплата проведена лише після набрання законної сили судовими рішеннями, а не з моменту виникнення права на підвищення пенсії, тому суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішень суду.
Доводи відповідача про те, що виплата перерахованої пенсії позивачу за період з 01.01.2016 по 13.07.2020 на підставі рішення суду є одноразовим платежем та не є доходом, на який нараховується компенсація є безпідставними, оскільки вищенаведені кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі. Тобто, вказані кошти є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-III.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 по справі №521/940/17.
Посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії також є безпідставними, оскільки вона визначає лише механізм погашення власне самої заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету. Жодної норми щодо заборони нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ця постанова не містить, так як дані правовідносини регулюються Законом № 2050-III та Порядком №159.
Механізм нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є чітко визначеними у статті 3 Закону № 2050-III та в пункті 4 Порядку №159.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, як на підставу для відмови у задоволенні позову є помилковими, оскільки зазначена постанова не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Також безпідставними є посилання відповідача на Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, оскільки доводи відповідача спростовані у вищезазначеному рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі № 803/1014/18, яке набрало законної сили.
З урахуванням зазначеного, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою перерахованої пенсії.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів в сумі 27737,76 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктом 4 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, розрахунок суми компенсації втрати частини доходів є компетенцією відповідача як органу, який здійснює нарахування та виплату пенсійних виплат. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів.
Виходячи із розрахунку зробленого позивачем сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 13.07.2020 складає 27737,76 грн.
У свою чергу, пенсійний орган у поданому відзиві на позовну заяву стверджує, що сума компенсації 27737,76 грн. викликає обґрунтовані сумніви, однак жодних доказів, які підтверджували б правильність чи неправильність розрахунку позивача не надає. Докази нарахування ГУ ПФУ у Волинські області суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснено виплату заборгованості в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, не заперечуючи право позивача на отримання компенсації згідно з Законом №2050-ІІІ, суд не вважає за можливе зазначати у рішенні її розмір, оскільки розрахунок має виконуватися саме пенсійним органом, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні ГУ ПФУ у Волинській області вчинити кореспондуючі цьому праву дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі №159/1651/17.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність своїх дій щодо відмови у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 13.07.2020.
Таким чином, враховуючи встановлені обставин справи та наведені норми чинного законодавства України, з урахуванням наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 13.07.2020 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 13.07.2020.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 29.12.2020 №3 (а.с.5).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 263 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по 13 липня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по 13 липня 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний номер 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко