02 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/14534/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Проте, в порушення вимог Закону № 3551-ХІІ, у 2020 році відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 112), на підставі пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі - БК України), що становить 3640,00 грн.
Водночас у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.20202 № 3-р/2020 позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 13 Закону № 3551-ХІІ.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати вказаної допомоги у неналежному розмірі протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з вимог статті 13 Закону № 3551-ХІІ, та зобов'язати відповідача провести перерахунок позивачу, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги в розмірі 9464,00 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 17).
22.10.2020 до суду надійшов відзив Департаменту (вих. № 11.2-8.5/6697/2020 від 21.10.2020), у якому відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку із тим, що разова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік у розмірі 3640,00 грн. позивачу нарахована у повному обсязі відповідно до Закону № 3551-ХІІ та Постанови № 112, та відсутні підстави для здійснення перерахунку та виплати вказаної допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (а. с. 24-27).
В поданих до суду поясненнях від 27.10.2020 № 9959/0/290-20 (а. с. 30-34) представник третьої особи Мінсоцполітики Лунько І.І. просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі за безпідставністю, вказуючи, що кошти позивачу були виплачені правомірно у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів, Департамент та Мінсоцполітики не порушували права та законні інтереси позивача, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 дану справу визнано типовою, провадження у даній типовій адміністративній справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (а. с. 39-40).
02.02.2021 суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі (а. с. 45).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 8 зворот).
09.04.2020 Департамент здійснив позивачу ОСОБА_1 виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до Постанови № 112 у розмірі 3640,00 грн., що стверджується довідкою Департаменту від 05.05.2020 № 11.8-33/77/2020 (а. с. 9).
Листом від 14.09.2020 № 11.2-9/4949/2020 Департамент, у відповідь на колективне звернення від 02.09.2020, повідомив позивача про відсутність можливості виплатити зазначену допомогу у збільшеному розмірі (а. с. 10).
З матеріалів справи також вбачається, що 04.06.2020 до Мінсоцполітики було скеровано колективну заяву, у яких заявники (у т. ч. позивач) просили провести перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік (а. с. 11-14), у відповідь на яку листом від 16.06.2020 № 2840/0/78-20/2911 Мінсоцполітики повідомило про виплату грошової допомоги в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України (а. с. 15).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із преамбулою Закону № 3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
01.01.1999 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV (далі - Закон № 367-ХІV), яким статтю 13 Закону № 3551-ХІІ доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи здійснюється у розмірі 3640 грн (підпункт 1 пункту 1 Постанови № 112), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-ХІІ та Постанова № 112.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році необхідно застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком. Тобто, з 27.02.2020 позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком, що становить 13104,00 грн.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, та в силу приписів частини п'ятої статті 242, частини третьої статті 291 КАС України враховуються при ухваленні рішення у даній типовій справі.
Крім того, у вказаних судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00).
При цьому, у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20 наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: (а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону № 3551-ХІІ; (б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат); (в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
Отже, дана справа відповідає ознакам типової та при її розгляді підлягають врахуванню правові висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20.
Крім того, суд враховує спосіб захисту порушених прав, обраний у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу, як особі з інвалідністю другої групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ, та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Керуючись статтями 243 - 246, 262, 290, 291 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю другої групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, пр-т Волі, 4а, ідентифікаційний код 03191963) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), як особі з інвалідністю другої групи внаслідок війни, недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх