01 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/17041/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області, пенсійний орган) про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії за віком; зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, здійснивши зарахування стажу роботи у колгоспі імені Чапаєва село Стара Гута Старовижівського району як члену колгоспу, починаючи з 1977 року, та зарахувавши до страхового стажу для призначення пенсії: період роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року у Сімейному фермерському господарстві «Хазяїн» (Республіка Крим) згідно довідки від 11 липня 2003 року №20, період - 2002 та 2003 роки, які були зараховані в трудовий стаж як одному із засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Старогутівське» (відповідно до наказу №6 засідання дирекції товариства з обмеженою відповідальністю «Старогутівське» від 17 березня 2003 року та протоколу № 1 установчих зборів від 22 березня 2000 року).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню пенсійного віку звернувся до Старовижівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області для оформлення пенсії за віком, однак відповідач листом від 26 жовтня 2020 року №0300-0315-8/35101 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, оскільки згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, його страховий стаж 25 років 9 місяців 21 день, замість необхідних 27 років.
При цьому до страхового стажу не враховано періоди роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року у Сімейному фермерському господарстві «Хазяїн» (Республіка Крим) згідно довідки від 11 липня 2003 року №20.
Позивач зазначає, що згідно із архівною довідкою від 07 травня 2020 року №476/01.21 він був прийнятий на роботу трактористом і в члени колгоспу ім. Чапаєва села Стара Гута Старовижівського району (протокол засідань правління від 11 листопада 1977 року № 11). При цьому зазначене у довідці прізвище ОСОБА_1 після встановлення батьківства ОСОБА_3 було змінено ним на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та довідкою від 14 липня 2020 року №165, виданою Старогутівською сільською радою Старовижівського району Волинської області, а тому, на думку позивача, стаж роботи, який дає право на трудову пенсію, повинен розраховуватись йому як члену колгоспу, починаючи з 1977 року.
Уважає, що відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком є неправомірною, адже його загальний страховий стаж складає 27 років, що дає право на призначення зазначеної пенсії з огляду на що просить позов задовольнити.
У відзиві на адміністративний позов від 22 січня 2021 року №0300-0808-8/2867 представник відповідача вимог не визнала мотивуючи тим, що 13 жовтня 2020 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 жовтня 2020 року пенсійним органом було прийнято рішення у формі протоколу №032650001763, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з недостатністю страхового стажу, необхідного для призначення такої пенсії.
Повідомляє, що позивач надав до управління архівні довідки від 31 січня 2020 року №С-59/01.31 та № С-60/01.31, видані Об'єднаним трудовим архівом сіл, селища Старовижівського району та архівні довідки від 17 квітня 2019 року № 251/01.20 та від 07 травня 2020 року №'476/01.21, видані Державним архівом Волинської області, на підставі яких ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі за фактичною тривалістю вироблених трудоднів, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, позивача у заяві про призначення пенсії від 07 жовтня 2020 року та листом від 26 жовтня 2020 року №0300-0315-8/35101 позивача повідомлено про необхідність встановлення факту належності архівної довідки від 07 травня 2020 року №476/01.21 (про членство у колгоспі), у зв'язку з тим, що в довідці вказано прізвище та ініціали (не вказано повністю ім'я та по батькові).
Крім того, оскільки за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про застраховану особу, тому до страхового стажу позивача не має підстав для зарахування періоду роботи, у Сімейному фермерському господарстві "Хазяїн" (Республіка Крим) згідно довідки від 11 липня 2003 року №20.
Таким чином страховий стаж позивача складає 25 років 9 місяців 21 день та є недостатнім для призначення пенсії за віком, про що його було повідомлено листом від 26 жовтня 2020 року № 0300-0315-8/35101.
З наведених підстав представник ГУ ПФУ у Волинській області просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (арк. спр. 40-44).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 37).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Старовижівського об'єднаного управління ПФУ у Волинській області із заявою від 07 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком (арк. спр. 48).
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 13 жовтня 2020 року №032650001763 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком (арк. спр. 44-45)
Про прийняте рішення пенсійний орган повідомив позивача листом від 26 жовтня 2020 року №0300-0315-8/35101, в якому зазначив, що згідно наданих документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, його страховий стаж 25 років 9 місяців 21 день, замість необхідних 27 років. До страхового стажу не враховано періоди роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року у Сімейному фермерському господарстві «Хазяїн» (Республіка Крим) згідно довідки від 11 липня 2003 року №20, у зв'язку з відсутністю даних, що підтверджують сплату страхових внесків на соціальне страхування (арк. спр. 11).
Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу та звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дії відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 по досягненню 60-річного віку має право на пенсію за віком, за умови наявності 27 (двадцять сім) років страхового стажу.
Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як установлено судом, 07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Старовижівського об'єднаного управління ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком, за наслідками розгляду якої рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 13 жовтня 2020 року №032650001763 відмовлено у призначенні вказаної пенсії.
Відмовляючи у призначенні пенсії відповідач вказує, що згідно поданих документів страховий стаж позивача становить 25 років 9 місяців 21 день.
Зокрема, як убачається із матеріалів справи до страхового стажу не враховано періоди роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року у Сімейному фермерському господарстві «Хазяїн» (Республіка Крим) згідно довідки від 11 липня 2003 року №20, у зв'язку з відсутністю даних, що підтверджують сплату страхових внесків на соціальне страхування.
Згідно з індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка за формою ОК-5) інформація щодо сплати страхових внесків за період роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року дійсно відсутня (арк. спр. 56-57).
Разом з тим, на переконання суду, відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для не зарахування таких до страхового стажу під час визначення страхового стажу для призначення пенсії позивачу з огляду на наступне.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (частина перша статті 21 Закону №1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Таким чином, на думку суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.
Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а..
Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Як визначено пунктом 1 Порядку №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як установлено судом, у період з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року ОСОБА_1 працював механіком по ремонту і обслуговуванню техніки, що підтверджується довідкою Сімейного фермерському господарстві «Хазяїн» Нижньогірського району АР Крим від 11 липня 2003 року №20 (арк. спр. 32), а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу вказані періоди роботи при призначені пенсії позивачу та позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, здійснивши зарахування стажу роботи у колгоспі імені Чапаєва село Стара Гута Старовижівського району як члену колгоспу, починаючи з 1977 року, суд зауважує, що як убачається із матеріалів пенсійної справи, при розрахунку пенсії за віком, до страхового стажу позивача і так були включені періоди роботи у колгоспі, починаючи з 11 листопада 1997 року (арк. спр. 47).
Вказані обставини підтверджуються і представником відповідача у поданому відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що на підставі архівних довідок від 31 січня 2020 року №С-59/01.31 та №С-60/01.31, виданих Об'єднаним трудовим архівом сіл, селища Старовижівського району та архівних довідкок від 17 квітня 2019 року № 251/01.20 та від 07 травня 2020 року №476/01.21, виданих Державним архівом Волинської області ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі за фактичною тривалістю вироблених трудоднів.
Щодо посилання пенсійного органу про необхідність встановлення факту належності архівної довідки від 07 травня 2020 року №476/01.21 (про членство у колгоспі), у зв'язку з тим, що в довідці вказано прізвище та ініціали (не вказано повністю ім'я та по батькові), суд зазначає, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: свідоцтвом про встановлення батьківства від 07 грудня 1977 року серії НОМЕР_2 та довідкою Старогутівської сільської ради Старовижівського району Волинської області від 14 липня 2020 року №165 підтверджується той факт, що позивач до 08 грудня 1977 року значився за прізвищем ОСОБА_1 , яке змінено на ОСОБА_1 згідно актового запису про встановлення батьківства від 08 грудня 1997 року №14 (арк. спр. 15, 17).
При вирішенні позовної вимоги про зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача для призначення пенсії періоду 2002 та 2003 роки, як одному із засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Старогутівське» (відповідно до наказу №6 засідання дирекції товариства з обмеженою відповідальністю «Старогутівське» від 17 березня 2003 року та протоколу № 1 установчих зборів від 22 березня 2000 року), суд виходить із наступного.
Як убачається із розписки-повідомлення, 07 жовтня 2020 року пенсійним органом прийнято заяву позивача про призначення пенсії та додані до неї документи, серед яких відсутній наказ №6 засідання дирекції товариства з обмеженою відповідальністю «Старогутівське» від 17 березня 2003 року та протокол № 1 установчих зборів від 22 березня 2000 року, на які позивач посилається в підтвердження наявності вказаного страхового стажу (арк. спр. 48).
Вказані документи відсутні і в матеріалах пенсійної справи, наданої суду відповідачем.
Згідно листа ГУ ПФУ у Волинській області від 26 жовтня 2020 року №0300-0315-8/35101 до страхового стажу позивача не враховано лише періоди роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року у Сімейному фермерському господарстві «Хазяїн» (Республіка Крим) згідно довідки від 11 липня 2003 року №20.
Таким чином, оскільки позивач не надавав пенсійному органу документи для зарахування до страхового стажу періоду 2002 та 2003 роки, як одному із засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Старогутівське» та лист ГУ ПФУ у Волинській області від 26 жовтня 2020 року №0300-0315-8/35101 не містить висновків щодо відмови у зарахування вказаного період до страхового стажу позивача, вказані позовні вимоги частині є передчасними, оскільки у суду відсутні підстави уважати, що права позивача в цій частині були порушені.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Як установлено судом, відмова ГУ ПФУ у Волинській області у призначенні позивачу пенсії за віком оформлена рішенням від 13 жовтня 2020 року №032650001763, про прийняття якого пенсійний орган повідомив останнього листом від 26 жовтня 2020 року №0300-0315-8/35101.
Відтак, з наведених вище підстав, позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 13 жовтня 2020 року №032650001763 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, визнання протиправними дії щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року у Сімейному фермерському господарстві «Хазяїн» (Республіка Крим) та зобов'язання відповідача здійснити зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що за подання адміністративного позову у даній справі позивач згідно квитанції від 11 грудня 2020 року №16 сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) (арк. спр. 7), який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 35).
Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) у відповідності до задоволених вимог.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13 жовтня 2020 року №032650001763 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року у Сімейному фермерському господарстві «Хазяїн» (Республіка Крим).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії період роботи з 10 січня 2003 року по 10 липня 2003 року у Сімейному фермерському господарстві «Хазяїн» (Республіка Крим).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2021 року.