27 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15137/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Литвиненко І.П.,
представника позивача - Кучера А.А.,
представника ГУ ДПС у Волинській області - Гудько В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 жовтня 2019 року №276914-5233-0306, №276915-5233-0306, №276916-5233-0306 та податкової вимоги від 17 грудня 2019 року №280523-52.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 протягом 2017 - 2019 років був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, платник єдиного податку другої групи із місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що він як фізична особа-підприємець - платник єдиного податку використовує будівлі (споруди), їх частини для провадження господарської діяльності і оформив, відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об'єктами, тому не повинен сплачувати земельний податок.
Окрім того, звертає увагу, що ГУ ДПС у Волинській області не виконало обов'язку щодо нарахування позивачу сум земельного податку у встановлені чинним законодавством строки, не додало розрахунку нарахування податку, а тому нарахування сум грошового зобов'язання по земельному податку за 2017-2019 роки лише у жовтні 2019 року є протиправними.
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Строк звернення до адміністративного суду із вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 жовтня 2019 року №276914-5233-0306, №276915-5233-0306, №276916-5233-0306 та податкової вимоги від 17 грудня 2019 року №280523-52, судом не поновлювався, оскільки в адміністративному порядку вказані рішення не оскаржувалися, а спеціальний строк звернення до суду, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем пропущено не було.
У відзиві на позовну заяву від 02 грудня 2020 року №6246/03-20-05-01-10 представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнала мотивуючи тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 рахуються земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:08:012:0171, загальною площею 0.9 га, у зв'язку із чим сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими останньому визначено грошові зобов'язання за земельний податок з фізичних осіб: за 2017 рік в сумі 90728,33 грн; за 2018 рік в сумі 45227,03 грн та за 2019 рік в сумі 100657,73 грн.
Оскільки, позивачем не забезпечено сплату грошових зобов'язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 17 грудня 2019 року №280523-52 на суму на суму 236736,93 грн.
Зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні будь-які торгівельні або інші будівлі, які б приймали участь у здійсненні господарської діяльності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Місце провадження господарської діяльності позивача визначено АДРЕСА_1, центральний ринок лише 14 червня 2019 року, а повідомлення за встановленою формою 20 ОПП «Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» по наступних об'єктах: земельна ділянка - АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:018:012:0171 та магазин автозапчастин - АДРЕСА_2 подано до контролюючого органу лише 19 серпня 2020 року.
Представник відповідача уважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є правомірними, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю (арк. спр. 50-55).
Представник позивача 24 грудня 2020 року подав до суду відповідь на відзив, в якій додатково звертає увагу, що у податкових повідомленнях рішеннях від 10 жовтня 2019 року №276914-5233-0306 та від 10 жовтня 2019 року №276915-5233-0306 сума визначеного грошового зобов'язання, не відповідає зазначеній прописом сумі. Повідомляє, що на належній позивачу земельній ділянці немає об'єктів торгівлі, які були б внесені у відповідні Реєстри, однак на ній розташований магазин автозапчастин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який є тимчасовою спорудою для здійснення господарської діяльності без влаштування фундаменту. Окрім того, на даній земельній ділянці ОСОБА_1 здійснюється будівництво станції технічного обслуговування автомобілів, відповідно до проекту?розробленого проектним підприємством «Ковелькомунпроєкт» (арк. спр. 87-90).
Представник відповідача у поданому 16 січня 2021 року запереченні на відповідь просить в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, які є аналогічними доводам викладеним у відзиві на позовну заву (арк. спр. 112-113).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб (арк. спр. 46).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, призначено у даній справі судове засідання на 10:30 год. 16 грудня 2020 року (арк. спр. 69).
Судовий розгляд справи, призначений на 10:30 год. 16 грудня 2020 року було відкладено у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді (арк. спр. 86).
В судовому засіданні 27 січня 2021 року представник позивача позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додатково наданих усних пояснень.
Представник ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у поданих заявах по суті справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. спр. 11).
Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного платником позивач є платником єдиного податку 2 групи та здійснює види діяльності за КВЕД: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту (арк. спр. 10).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 лютого 2020 року №НВ-0709417022020, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:08:012:0171, загальною площею 0,9181 га. Видом використання земельної ділянки зазначено - для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів (арк. спр. 36).
Як убачається із матеріалів справи ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення - рішення, якими позивачу визначено грошові зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб: від 10 жовтня 2019 року №276914-5233-0306 за 2017 рік в сумі 90728,33 грн, від 10 жовтня 2019 року №276915-5233-0306 за 2018 рік в сумі 45227,03 грн, від 10 жовтня 2019 року №276916-5233-0306 за 2019 рік в сумі 100657,73 грн. (арк. спр. 5, 61-63) та сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 17 грудня 2019 року №280523-52 на суму 236736,93 грн (арк. спр. 6).
ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до підпункту 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
За приписами підпункту 270.1.1 пункту статті 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Як установлено судом та не заперечується сторонами, позивачу на праві власності належать земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:08:012:0171, загальною площею 0,9181 га.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пункту 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У пункті 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Як убачається із витягу з Реєстру платників єдиного платником позивач є платником єдиного податку 2 групи.
Поряд з цим суд зауважує, що у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що він як фізична особа-підприємець - платник єдиного податку використовує будівлі (споруди), їх частини для провадження господарської діяльності і оформив, відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об'єктами, тому не повинен сплачувати земельний податок.
Разом з тим належних та достатніх доказів на підтвердження використання позивачем у господарській діяльності земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:08:012:0171 суду не надано.
Суд критично оцінює доводи позивача відносно того, що на належній йому земельній ділянці розташований магазин автозапчастин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який є тимчасовою спорудою для здійснення господарської діяльності, оскільки як убачається із матеріалів справи оскаржуваними податковими - повідомленнями рішеннями ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2017-2019 року, натомість повідомлення форми 20-ОПП про вказану земельну ділянку, як об'єкт пов'язаний із оподаткуванням було подано до контролюючого органу лише 19 серпня 2020 року (арк. спр.59-60).
Окрім того, той факт, що на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 здійснюється будівництво станції технічного обслуговування автомобілів, відповідно до проекту розробленого проектним підприємством «Ковелькомунпроєкт» може свідчить лише про намір позивача використовувати у майбутньому таку будівлю у своїй господарській діяльності, а не про фактичне використання, розташованої під нею земельної ділянки у 2017-2019 роках.
Суд зауважує, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі 3826/10983/18, від 14 травня 2020 року у справі №826/13115/16, від 24 березня 2020 року у справі №812/583/15.
Стосовно доводів представника позивача про наявність розбіжностей між сумою грошового зобов'язання, яка зазначена у податкових повідомлень - рішень від 10 жовтня 2019 року №276914, №276915-5233-0306 прописом та цифрами, суд зауважує, що разом із відзивом на позовну заяву представником ГУ ДПС у Волинській області надано розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб, який зроблений із урахуванням наданої органом держгеокадасту нормативної грошової оцінки земельної ділянки та яким підтверджується достовірність обрахунку суми грошового зобов'язання, зазначеного у відповідній колонці оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо пропущення контролюючим органом строків нарахування сум земельного податку, оскільки згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання за 2017-2019 роки, тоді як відповідно до пункту 287.10. статті 287 ПК України, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу, тобто в межах 1095 днів.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених вище обставин, суд уважає, що контролюючий орган правомірно визначив суму грошового зобов'язання по земельному податку у податкових повідомленнях - рішеннях від 10 жовтня 2019 року №276914-5233-0306, №276915-5233-0306, №276916-5233-0306.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17 грудня 2019 року №280523-52, суд зазначає таке.
Згідно підпункту 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 30.06.2017 року №610 (далі - Порядок №610), податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається із матеріалів справи, податкові повідомлення - рішення від 10 жовтня 2019 року №276914-5233-0306, №276915-5233-0306, №276916-5233-0306 були надіслані у встановленому порядку за місцем проживання ОСОБА_1 та 15 жовтня 2019 року отримані за довіреністю ОСОБА_2 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (арк. спр. 64).
Стосовно доводів позивача про те, що вказана особа у нього не працювала та не була уповноважена отримувати поштову кореспонденцію, слід зазначити, що вручення поштових відправлень здійснюється працівниками поштових відділень та не належить до повноважень контролюючого органу.
Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому, графа «податкове - повідомлення отримав» заповнюється у податкових - повідомленнях рішеннях у випадку особистого вручення такого повідомлення платнику, натомість як уже було зазначено оскаржувані податкові - повідомлення рішення надсилалися за адресою проживання ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З врахуванням викладеного несплачені позивачем у встановлені законодавством строки суми податкового зобов'язання набули, статусу податкового боргу.
Згідно пункту 59.3. статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №610, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.
Враховуючи вищезазначене, у зв'язку із тим, що позивач у встановлені законодавством терміни не сплатив грошове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб, визначене в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях та згідно з даними АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці позивача по єдиному податку станом на 16 грудня 2019 року рахувався податковий борг в сумі 236736,93 грн (з урахуванням наявної на той момент недоїмки в сумі 123,84 грн) (арк. спр. 116), Головним управлінням ДПС у Волинській області, на думку суду, правомірно винесено оскаржувану податкову вимогу форми «Ф» від 17 грудня 2019 року №280523-52.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статями 139, 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (45064, Волинська область, Ковельський район, село Рокитниця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 жовтня 2019 року №276914-5233-0306, №276915-5233-0306, №276916-5233-0306 та податкової вимоги від 17 грудня 2019 року №280523-52 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2021 року.