03 лютого 2021 р. Справа № 120/394/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови,
19.01.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Н.Ю. від 24.12.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60101594 та поновлення позивачу місячного строку для пред'явлення виконавчого листа № 120/1293/19-а до виконання.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання рішення суду від 31.05.2019 у справі № 120/1293/19-а, 16.08.2019 Вінницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії з 01.07.2018 без урахування обмежень максимального розміру пенсії.
Вказаний виконавчий лист позивач пред'явив до примусового виконання, у зв'язку з чим було відкрито виконавче провадження № 60101594. Постановою державного виконавця від 30.06.2020 виконавчий лист повернуто стягувачу. Однак рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2019 у справі № 120/3392/20-а таку постанову визнано протиправною та скасовано.
Позивач зазначає, що 12.10.2020 отримав постанову державного виконавця від 07.10.2020 про відновлення виконавчого провадження № 60101594 у зв'язку з прийняттям судом вищевказаного рішення. Цією постановою його зобов'язано пред'явити до виконання виконавчий лист № 120/1293/19-а від 16.08.2019 у місячний строк з дня отримання постанови виконавця, тобто до 12.11.2020. Разом з тим позивач не зміг цього зробити через погіршення у цей період стану здоров'я та необхідністю лікування.
Відтак, не отримавши виконавчого листа, 24.12.2020 державний виконавець Плахотнюк Н.Ю. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 60101594.
За наведених обставин позивач просить суд поновити йому місячний строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання та скасувати оскаржувану постанову з метою надання йому можливості реалізувати свої права стягувача.
Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено дводенний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, визначеному статтею 162 КАС України.
Повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
27.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить позов залишити без задоволення. Як зазначає відповідач, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 120/1293/19-а, виданого 16.08.2019 Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплачених сум пенсії з 01.07.2018 без урахування обмежень максимального розміру пенсії.
Так, 19.09.2019 за заявою стягувача державний виконавець відкрив виконавче провадження № 60101594 з виконання вищезазначеного виконавчого листа. В ході проведення виконавчих дій постановою державного виконавця від 30.06.2020 вирішено повернути виконавчий лист стягувачу. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2019 у справі № 120/3392/20-а вказану постанову було скасовано. 07.10.2020 державний виконавець виніс постанову про відновлення виконавчого провадження № 60101594. Таку постанову позивач отримав 12.10.2020, а отже, згідно із статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" був зобов'язаний у місячний строк пред'явити оригінал виконавчого листа до органу ДВС. При цьому відповідач просить врахувати,що надані позивачем медичні документи свідчать про те, що позивач перебував на лікуванні з 02.01.2021 до 23.01.2021, що не є доказом неможливості надіслання виконавчого листа у встановлений законом строк.
Відтак відповідач вважає правомірною оскаржувану постанову від 24.12.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60101594, оскільки згідно з п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону, є підставою для закінчення державним виконавцем виконавчого провадження.
Крім того, відповідач зазначає, що у разі подання позивачем до відділу заяви про прийняття виконавчого листа № 120/1293/19-а до виконання, державний виконавець відкриє виконавче провадження, тобто тим самим інтереси позивача, як стягувача, будуть відновлені у повному обсязі.
В судовому засіданні від 01.02.2021 представник відповідача, державний виконавець Плахотнюк Н.Ю., позов заперечила з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною, оскільки стягувач не пред'явив до виконання виконавчий лист у місячний строк з дня одержання постанови про відновлення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням судом рішення про повернення виконавчого листа стягувачу. Водночас представник відповідача зауважує, що позивач ні письмово, ні усно не повідомляв державного виконавця про те, що він не може пред'явити виконавчий лист своєчасно. Також, на думку представника відповідача, оскаржувана постанова не порушує права та інтереси позивача, оскільки строк для пред'явлення виконавчого листа не закінчився. Тобто позивач може у будь-який момент до закінчення цього строку пред'явити виконавчий лист до виконання і жодних законних перешкод для прийняття такого виконавчого документа до виконання немає.
Ухвалою суду від 01.02.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, у справі оголошено перерву для витребування додаткових письмових доказів, а саме матеріалів архівної справи Вінницького окружного адміністративного суду № 120/3392/20-а.
Після оголошеної перерви представник відповідача у судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Позивач повторно на виклик суду не з'явився, але подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною першою статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на викладене і враховуючи достатність зібраних у справі доказів, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали цієї справи, оглянувши матеріали архівної справи № 120/3392/20, оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2019 у справі № 120/1293/19-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії з 01.07.2018 без урахування обмежень максимального розміру пенсії.
23.07.2019 вказане рішення набрало законної сили.
16.08.2019 судом видано виконавчий лист № 120/1293/20-а. При цьому зазначено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 24.07.2022.
16.09.2019 на ім'я Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області позивач подав заяву про примусове виконання рішення суду від 31.05.2019 у справі № 120/1293/19-а, до якої додав оригінал відповідного виконавчого листа.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 19.09.2019 на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/1293/19-а від 16.08.2019 відкрито виконавче провадження № 60101594.
Надалі постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Н.Ю. від 30.06.2020, прийнятою у виконавчому провадженні № 60101594, вирішено повернути виконавчий лист стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2019 у справі № 120/3392/20-а вказану постанову визнано протиправною та скасовано.
17.09.2020 це рішення набрало законної сили у зв'язку з прийняттям колегією суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвали від 17.09.2020 про повернення апеляційної скарги відповідача.
Постановою державного виконавця Плахотнюк Н.Ю. від 07.10.2020 відновлено виконавче провадження № 60101594 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/1293/20-а від 16.08.2020.
Зазначену постанову позивач отримав 12.10.2020. Ця обставина вважається безспірною, оскільки, по-перше, визнається позивачем і, по-друге, підтверджується наданими відповідачем доказами, а саме квитанцією про надіслання поштової кореспонденції на адресу позивача та витягом АТ "Укрпошта" з відстеження поштових відправлень.
24.12.2020 державний виконавець Плахотнюк Н.Ю. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 60101594 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з непред'явленням стягувачем виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Позивач посилається на те, що з поважних причин не зміг пред'явити оригінал виконавчого листа до виконання у строк, встановлений державним виконавцем, а тому просить суд скасувати вищезазначену постанову задля захисту його прав та інтересів, як стягувача у відповідному виконавчому провадженні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Водночас умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення
Щодо підстав закінчення виконавчого провадження, то такі визначаються статтею 39 Закону № 1404-VIII.
Зокрема, пунктом 13 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
При цьому положеннями статті 41 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Таким чином, однією з законних підстав для закінчення виконавчого провадження є непред'явлення стягувачем до виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні, що було відновлене у зв'язку із скасуванням судом постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, в місячний строк з дня надходження до стягувача постанови виконавця про відновлення виконавчого провадження.
Як встановлено судом, у зв'язку з набранням законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2019 у справі № 120/3392/20-а про скасування постанови від 30.06.2020 про повернення виконавчого листа стягувачу у виконавчому провадженні № 60101594, 07.10.2020 державний виконавець виніс постанову про відновлення зазначеного виконавчого провадження.
Вказану постанову позивач отримав 12.10.2020, а, отже, в силу вимог статті 41 Закону № 1404-VIII був зобов'язаний у строк до 12.11.2020 пред'явити відповідачу до виконання оригінал виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2019 у справі № 120/1293/20-а.
Втім, зазначеного обов'язку позивач не виконав. При цьому суд враховує, що у пункті 2 постанови державного виконавця від 07.10.2020 про відновлення виконавчого провдження містилися роз'яснення про обов'язок стягувача у місячний строк з дня одержання постанови пред'явити до виконання повернутий виконавчий лист.
За наведених обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова від 24.12.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60101594 прийнята державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Водночас порушення відповідачем будь-яких з критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, під час розгляду справи судом не встановлено.
Отже, правових підстав для скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає.
Крім того, за змістом статей 2, 5, 245 КАС України прийняттю рішення про скасування судом рішення суб'єкта владних повноважень має передувати визнання судом такого рішення протиправним.
Тобто обов'язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватись безпосередньо індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відтак, виходячи із завдання адміністративного судочинства, яке полягає в ефективному захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, для прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд неодмінно має встановити наявність факту порушення прав, свобод або інтересів заявника у зв'язку з прийняттям такого рішення.
Натомість судом не встановлено реального порушення законних прав та інтересів позивача, як стягувача, у зв'язку з прийняттям оскаржуваної постанови.
Так, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 120/1293/20-а від 16.08.2019 на сьогодні не закінчився. У самому виконавчому листі такий строк визначено до 24.07.2022. Однак, враховуючи те, що виконавчий лист був пред'явлений до виконання, що згідно з ч. 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII перериває строки пред'явлення виконавчого листа до виконання, цей строк є навіть довшим у порівнянні з тим, що визначений у виконавчому листі. Це підтверджується і змістом постанови державного виконавця від 30.06.2020 про повернення виконавчого листа стягувачу, у пункті 2 якої зазначено про можливість повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання у строк до 30.06.2023.
Враховуючи наведене та беручи до уваги підстави, з яких відбулося закінчення виконавчого провадження № 60101594, суд вважає, що позивач вправі повторно пред'явити відповідачу до виконання вищезазначений виконавчий лист, що, у свою чергу, свідчить про відсутність реального порушення прав та законних інтересів позивача, як стягувачу, а відтак і відсутність підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною.
Заявлені позовні вимоги позивач також обґрунтовує тим, що місячний строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання був пропущений ним з поважних причин, що дає підстави для поновлення цього строку і, як наслідок, скасування постанови державного виконавця від 24.12.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60101594.
В цьому контексті суд зауважує, що оцінка рішенню суб'єкта владних повноважень, яке є предметом публічно-правового спору, надається судом на дату його прийняття і саме на цю дату суд перевіряє, чи прийняте таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Разом з тим під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем будь-яких з означених вище критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з прийняттям державним виконавцем постанови від 24.12.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60101594.
Отже, причини, з яких позивач не пред'явив виконавчий лист до виконання у встановлений законом строк, у даному випадку не мають самостійного значення та не можуть давати суду підстави для визнання протиправною та скасування вказаної постанови, навіть якщо такі причини дійсно були поважними.
На думку суду, позивач помилково при вирішенні справи просить застосувати положення статті 376 КАС України.
Так, вказаною статтею передбачено можливість поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у разі, якщо стягувач пропустив такий строк з причин, визнаних судом поважними.
Крім того, питання строків пред'явлення виконавчих документів врегульовані статтею 12 Закону № 1404-VIII, яка має назву "Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку".
Зокрема, частинами першою, другою, шостою цієї статті Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що як Законом № 1404-VIII (стаття 12), так і Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 376) передбачено можливість поновлення судом за заявою стягувача саме загального строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Мета встановлення законодавцем такої процедури є закономірною та полягає у забезпеченні прав та інтересів стягувача, який з поважних причин не міг пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків визначеного закону строку. Адже поза межами таких строків пред'явлення виконавчого документа до виконання забороняється та має наслідком повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).
Однак, як вже зазначалося, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 120/1293/20-а від 16.08.2019 не закінчився, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 376 КАС України відсутні.
Додатково суд враховує, що за змістом цих положень поновленню підлягають лише порушені з поважних причин строки, встановлені законом для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення певних дій та підтверджені належним чином.
Водночас поважність таких причин повинен доводити саме заявник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).
Позивач вказує на те, що після отримання 12.10.2020 постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження не зміг своєчасно пред'явити виконавчий лист до виконання через погіршення стану його здоров'я та необхідністю лікування.
Втім, вказані доводи позивача належними доказами не підтверджуються, а додані до позовної заяви медичні документи не свідчать про те, що позивач з об'єктивних та незалежних від його волі причин був позбавлений можливості пред'явити виконавчий лист як у місячний строк, визначений статтею 41 Закону № 1404-VIII, так і включно до дати прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, тобто в період з 12.10.2020 до 24.12.2020.
Отже, за результатами розгляду справи також відсутні підстави вважати, що непред'явлення позивачем виконавчого листа до виконання, після відновлення державним виконавцем виконавчого провадження, мало місце з причин, що не можуть визнаватися судом поважними.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України, якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 43316784, поштова адреса: а/с 391, м. Вінниця, 21028).
Повне судове рішення складено 03.02.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович