м. Вінниця
02 лютого 2021 р. Справа № 120/5582/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII.
Позивач вважає, що протягом 2019-2020 років виплати до 05 травня разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій здійснено у зменшеному розмірі, ніж це передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 15.10.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 28.10.2020 провадження в цій справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду в зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
05.11.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову.
Стосовно вимог позивача щодо перерахунку та виплати допомоги до 05 травня за 2019 рік, то відповідач вказує на пропуск 6-місячного строку звернення до суду. Разом з тим, зазначає, що у 2019 році позивачу нараховано та виплачено щорічну грошову допомогу до 05 травня у розмірах встановлених КМУ, з урахуванням положень п. 26 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України.
Грошова допомога у 2020 році позивачу була також нарахована і виплачена у розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а саме 3640,00 грн, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
Крім того, відповідач акцентував увагу також на тому, що ст. 48 Бюджетного кодексу України прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь - які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірі іншому ніж той, що передбачений відповідними бюджетними асигнуваннями.
За наведеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.02.2021 поновлено провадження у справі, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі.
Згідно із п. 2 ч. 1 263 КАС України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В силу ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є особою з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.09.2019 (а.с. 20), у 2019 році мав 3 групу, а у 2020 - 2 групу і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни, що не заперечується відповідачем. Відтак позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
18.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням донарахувати та виплатити грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, за період з 2016-2020 роки.
Листом від 01.09.2020 №Р-08-77744/8-04-32 відповідач зазначив, що в період з 2016-2018 роки виплата грошової допомоги через Департамент не проводилась. Разом з тим, повідомив, що у 2020 році щорічна грошова допомога до 05 травня була нарахована і виплачена позивачу, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі 3640,00 грн, в межах фактично виділених та профінансованих на цю мету коштів Міністерством соціальної політики України. Подібним чином здійснено нарахування і виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2019 році, як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, у розмірі 2950,00 грн.
Відтак, відповідач зазначив щодо відсутності можливості та повноважень для здійснення доплати щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2019-2020 роки.
Вважаючи, що відповідачем протиправно недоплачено щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2019-2020 роки, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір суд відхиляє доводи відповідача щодо строку звернення до суду з порушенням терміну для позовних вимог за 2019 рр., передбаченого ч. 2 ст.122 КАС України, з огляду на те, що позивач оскаржує відмову відповідача в перерахунку та здійсненні виплати за 2019-2020 роки разової грошової допомоги до 05 травня, яка надана листом від 01.09.2020.
При розгляді даної адміністративної справи суд ураховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020, в якому зазначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки правовідносини зразкової та цієї справи регулюються одними й тими ж нормами права, та мають подібний предмет, дана справа є типовою, тому суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, що передбачено ч. 3 ст. 291 КАС України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Правовий статус ветеранів війни, визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (зі змінами та доповненнями), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою КМУ від 20.03.2019 року №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 3850 гривень; II групи - 3400 гривень; III групи - 2950 гривень; учасникам бойових дій - 1295 гривень.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" якою встановлено виплату: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень; учасникам бойових дій, - 1390 гривень.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, Рішенням КСУ від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року у розмірі 1638 гривень.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд по зразковій справі №440/2722/20 у рішенні від 29.09.2020 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020.
При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.
Щодо посилань відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через ненадходженння коштів від головного розпорядника, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставними в силу того, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою, на чому неодноразово вказував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
На користь такого висновку і вказує практика Європейського Суду, зокрема, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Підсумовуючи вище, позовні вимоги щодо недоотриманих позивачем коштів у 2020 є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню. На противагу цьому, немає підстав для задоволення вимог позивача за 2019 рік з огляду на те, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, що відповідає приписам ч. 2 статті 152 Конституції України.
Відповідно до рішення КСУ від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, що визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 27.02.2020 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів, що виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 була здійснена на підставі закону.
Вирішуючи спір суд зазначає, що перерахунок та виплата конкретної суми грошової допомоги відноситься до дискреційних повноважень відповідача в силу ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" якою передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні виплати за 2020 рік разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при цьому докази понесення інших судових витрат позивачем не надано, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні виплати за 2020 рік разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ); Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ - 38782790, місцезнаходження: вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна