29 січня 2021 р. Справа № 120/4425/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС в особі Територіального сервісного центру № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
27.08.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області про:
- визнання протиправною відмови Територіального сервісного центру № 0541 Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області у перезакріпленні номерного знаку НОМЕР_1 за транспортним засобом ОСОБА_2 марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 ;
- зобов'язання Територіальний сервісний центр № 0541 Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області задовольнити заяву позивача від 20.08.2020 та перезакріпити номерний знак НОМЕР_1 за транспортним засобом ОСОБА_2 марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.08.2020 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір дарування транспортного засобу марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 (далі - транспортний засіб). 19.08.2020 ОСОБА_2 звернулася до Територіального сервісного центру № 0541 із заявою № 271385415 про перереєстрацію на неї вказаного транспортного засобу. 20.08.2020 позивач передав номерний знак НОМЕР_1 , який був встановлений на подарованому ОСОБА_2 транспортному засобі, на платне зберігання до Територіального сервісного центру № 0541. Крім того, позивач та ОСОБА_2 звернулися до сервісного центру із заявою, в якій просили перезакріпити номерний знак НОМЕР_1 на транспортний засіб ОСОБА_2 . Однак відповідач відмовив здійснити перезакріплення номерного знака, посилаючись те, що така процедура не передбачена чинним законодавством. При цьому ОСОБА_2 було видано інший номерний знак, а саме НОМЕР_3 . Позивач вважає відмову відповідача протиправною, а тому звертається до суду з цим позовом.
На думку позивача, відмова Територіального сервісного центру № 0541 суперечить пункту 5.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379), яким передбачено наступне: "За письмовою заявою власника ТЗ або уповноваженої ним особи на вказаний у заяві термін номерні знаки, які були закріплені за цим ТЗ і відповідають діючим стандартам, приймаються на зберігання Центром, який проводив зняття з обліку ТЗ, за умови внесення плати за їх зберігання відповідно до вимог пункту 3.5 глави 3 цієї Інструкції. Зазначені номерні знаки за зверненням їх власника перезакріплюються за іншими придбаними ними транспортними засобами або за транспортними засобами інших власників".
Відтак позивач наголошує на тому, що пунктом 5.2 Інструкції № 379 визначено можливість перезакрпілення номерного знака за зверненням їх власника у тому числі за транспортними засобами інших власників. Окрім того, це підтверджується висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 26.03.2018 у справі № 808/1340/17 та від 20.03.2019 у справі № 214/3586/16-а.
Ухвалою суду від 28.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано: 1) визначитись зі змістом позовних вимог до відповідача або, в разі відсутності таких вимог, - зазначити у позовній заяві належного відповідача; 2) чітко вказати у позовній заяві місцезнаходження відповідача та інші відомості про нього (поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи, адресу електронної пошти тощо).
06.10.2020 до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач визначив відповідачем Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області в особі Територіального сервісного центру № 0541, вказавши усі необхідні відомості про нього.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області в особі Територіального сервісного центру № 0541 про визнання дій (відмови) протиправною та зобов'язання вчинити дії. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Крім того, вказаною ухвалою на підставі положень ст. 49 КАС України до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_2 .
05.11.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом голови ліквідаційної комісії з ліквідації Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області Ставнійчука П.В. У відзиві зазначається, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" передбачено ліквідацію територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, як юридичних осіб публічного права. У зв'язку з цим почато процедуру ліквідації Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області. При цьому відповідач зазначає, що вказаний сервісний центр не брав участі у спірних правовідносинах, оскільки з 05.06.2020 свою роботу розпочав інший підрозділ без статусу юридичної особи - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій області (філія ГСЦ МВС), який на цей час здійснює реалізацію державної політики у сфері надання адміністративних послуг.
12.11.2020 до суду надійшло клопотання позивача про заміну неналежного відповідача у справі, а саме первісного відповідача (Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області в особі Територіального сервісного центру № 0541) належним відповідачем (Головний сервісний центр МВС в особі Територіального сервісного центру № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області).
Крім того, 12.11.2020 до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог у зв'язку із зміною відповідача. Згідно з прохальною частиною уточненої позовної заяви позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного сервісного центру МВС в особі Територіального сервісного центру № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області у перезакріпленні номерного знаку НОМЕР_1 за транспортним засобом ОСОБА_2 марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головний сервісний центр МВС в особі Територіального сервісного центру № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області задовольнити заяву позивача від 20.08.2020 та перезакріпити номерний знак НОМЕР_1 за транспортним засобом ОСОБА_2 марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 16.11.2020 вирішено надіслати копію клопотання позивача про заміну неналежного відповідача Регіональному сервісному центру МВС у Вінницькій області в особі Територіального сервісного центру № 0541 та третій особі ОСОБА_2 з метою забезпечення прав учасників справи, передбачених статтею 44 КАС України.
Ухвалою суду від 01.12.2020 задоволено клопотання позивача про заміну неналежного відповідача. Здійснено заміну первинного відповідача Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області в особі Територіального сервісного центру № 0541 на належного відповідача - Головний сервісний центр МВС в особі Територіального сервісного центру № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області. У зв'язку із заміною відповідача, розгляд справи розпочато спочатку.
23.12.2020 до суду надійшов відзив за підписом представника Головного сервісного центру МВС, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що після завершення реєстраційної операції з перереєстрації транспортного "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 на нового власника, а саме - ОСОБА_2 , адміністратором ТСЦ № 0541 було видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , з присвоєнням транспортному засобу нового номерного знака НОМЕР_3 . Отже, позивачу було надана адміністративна послуга в межах та спосіб, що визначені чинним законодавством.
Крім того, відповідач вказує на те, що ТСЦ № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області у своїй реєстраційній діяльності керується Законом України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ "Про дорожній рух", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ. Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" від 04.06.2007 № 795.
Відповідач зауважує, що згідно з п. 8 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 "Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 і від 4 червня 2007 р. № 795" до абзацу 7 пункту 42 Порядку № 1388 внесено зміни, що виключають можливість перезакріплення номерних знаків за транспортними засобами інших власників.
Також відповідач наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 № 663 "Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. № 795 і від 30 серпня 2007 р. № 1076" доповнено Розділ ІІ Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, пунктами 39-2 і 39-3. Зокрема пункт 39-2 визначає, що видача (заміна) номерних знаків, що видаються за бажанням власників легкових автомобілів та містять визначену комбінацію із чотирьох цифр, що починається з двох нулів, а дві наступні цифри неоднакові здійснюються на платній основі і коштують 8000 (вісім) тисяч гривень.
При цьому відповідач не погоджується з посиланнями позивача на пункту 5.2 Інструкції № 379, оскільки ця Інструкція була прийнята з метою впорядкування роботи підрозділів Державтоінспекції МВС з питань видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Проте такі органі ліквідовані, а державну реєстрацію транспортних засобів на сьогодні здійснюють територіальні органи з надання сервісних послуг МВС. Крім того, у даному випадку першочерговому застосуванню підлягають норми Порядку № 1388, оскільки він затверджений постановою Кабінету Міністрів України.
Також відповідач просить суд врахувати, що номерний знак не є об'єктом права власності, а лише ідентифікаційним знаком у процедурі державної реєстрації транспортного засобу. Тому, на думку відповідача, власник транспортного засобу не придбаває номерний знак у власність, а лише відшкодовує встановлену нормативним актом його вартість.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що працівники Територіального сервісного центру № 0541 діяли правомірно та в межах своїх повноважень.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.
06.08.2020 між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 укладено договір дарування транспортного засобу марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 .
19.08.2020 ОСОБА_2 звернулася до Територіального сервісного центру № 0541 із заявою № 271385415 про перереєстрацію на неї вказаного транспортного засобу.
20.08.2020 позивач подав до Територіального сервісного центру № 0541 заяву, у якій просив прийняти на платне зберігання номерний знак НОМЕР_1 , який був встановлений на подарованому ОСОБА_2 транспортному засобі. До заяви позивач додав квитанцію № 192172 від 20.08.2020, згідно з якою позивач сплатив кошти за вказану послугу в сумі 324,00 грн.
20.08.2020 позивач та ОСОБА_2 звернулися до сервісного центру із заявою, в якій просили перезакріпити номерний знак НОМЕР_1 на транспортний засіб ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що 20.08.2020 посадові особи сервісного центру в усній формі відмовили у перезакріплення вказаного номерного знака, посилаючись те, що це не передбачено чинним законодавством. Також ОСОБА_2 було видано інший номерний знак, а саме НОМЕР_3 .
Крім того, до відзиву на позовну заяву додано лист Територіального сервісного центру № 0541 від 03.09.2020 № 31/2/0541/3249, адресований позивачу, у якому повідомляється, що відповідно до п. 42 Порядку № 1388 номерні знаки із перереєстрованих або знятих з обліку транспортних засобів за умови відповідності їх інформаційного змісту щодо адміністративно-територіальної належності, порядкового номера та серії встановленим вимогам можуть за зверненням власників перезакріплюватися за іншими придбаними ними транспортними засобами.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено факт надання відповідачем відмови у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про перезакріплення номерного знака НОМЕР_1 за новим власником транспортного засобу ОСОБА_2 .
Вказана відмова є предметом спору у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з таких міркувань.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Територіальні сервісні центри РСЦ ГСЦ МВС у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами і актами Верховної Ради України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, наказами МВС, ГСЦ МВС, РСЦ, а також іншими нормативно-правовими актами.
Територіальний сервісний центр № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області при здійсненні своєї реєстраційної діяльності керується Законом України віл 30.06.1993 № 3353-ХІІ "Про дорожній рух", постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", а також постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання".
За змістом статті 34 Закону України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ "Про дорожній рух" (далі - Закон № 3353-ХІІ) державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації. Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються державними стандартами України.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків установлюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1399).
За приписами пункту 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
У пункту 8 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з абзацом першим пункту 16 Порядку № 1388 номерний знак видається на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби.
Пунктом 33 Порядку № 1388 передбачено, що перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі, зокрема, зміни їх власників. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.
Судом встановлено, що 06.08.2020 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування транспортного засобу марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 .
19.08.2020 ОСОБА_2 звернулася до Територіального сервісного центру № 0541 із заявою № 271385415 про перереєстрацію на неї вказаного транспортного засобу.
Відтак, після проведення реєстраційної операції з перереєстрації транспортного засобу марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 на нового власника, а саме ОСОБА_2 , 20.08.2020 адміністратором Територіального сервісного центру № 0541 було видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Крім того, у зв'язку із зміною власника, третій особі ОСОБА_2 було видано реєстраційні номери НОМЕР_3 на вказаний транспортний засіб.
Отже, відповідач вчинив усі необхідні реєстраційні дії, пов'язані з перереєстрацією транспортного засобу на нового власника, тобто надав передбачену законодавством адміністративну послугу.
При цьому суд зазначає, що відповідно до абзацу 7 пункту 42 Порядку № 1388 номерні знаки із перереєстрованих або знятих з обліку транспортних засобів за умови відповідності їх інформаційного змісту щодо адміністративно-територіальної належності, порядкового номера та серії встановленим вимогам можуть за зверненням власників перезакріплюватися за іншими придбаними ними транспортними засобами.
Тобто Порядок № 1388 не передбачає, що номерні знаки із перереєстрованих транспортних засобів можуть за звернення власника перезакріплюватися за транспортними засобами інших осіб.
Відтак, на думку суду, відсутні підстави вважати, що відповідач діяв неправомірно, надаючи позивачу відмову у перезакріпленні номерного знака НОМЕР_1 на подарований ОСОБА_2 транспортний засіб.
Позивач зазначає, що така відмова суперечить пункту 5.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379), яка є чинною.
Однак суд не може погодитися з доводами позивача з огляду на таке.
Так, Інструкція № 379 затверджена наказом Міністерства внутрішніх справи України з метою впорядкування роботи підрозділів Державтоінспекції МВС з питань видачі реєстраційних документів і номерних знаків на транспортні засоби.
Абзацом 1 пункту 4.1 Інструкції № 379 передбачено, що у разі заміни номерних знаків (крім випадків їх втрати або викрадення) проводиться перереєстрація транспортних засобів із заміною свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта). При цьому попередньо видані номерні знаки вилучаються. На заяві обов'язково проставляються відмітка про їх вилучення із зазначенням дати вилучення та підпис уповноваженої посадової особи. Вилучені номерні знаки оприбутковуються як такі, що вже були в користуванні, і при їх відповідності встановленим вимогам можуть видаватися для повторного використання або знищуватися в установленому порядку.
За приписами пункту 5.2 Інструкції № 379 номерні знаки, які були закріплені за транспортним засобом, вилучаються, про що робиться відповідна відмітка на заяві.
За письмовою заявою власника ТЗ (додаток 12) або уповноваженої ним особи на вказаний у заяві термін номерні знаки, які були закріплені за цим ТЗ і відповідають діючим стандартам, приймаються на зберігання Центром, який проводив зняття з обліку ТЗ, за умови внесення плати за їх зберігання відповідно до вимог пункту 3.5 глави 3 цієї Інструкції. Зазначені номерні знаки за зверненням їх власника перезакріплюються за іншими придбаними ними транспортними засобами або за транспортними засобами інших власників.
За відсутності такої заяви або після закінчення зазначеного в заяві терміну вилучені номерні знаки оприбутковуються як такі, що були в користуванні, і при їх відповідності чинним стандартам можуть видаватися для повторного використання або знищуються в установленому порядку.
Таким чином, положення пункту 5.2 Інструкції № 379 дійсно передбачають можливість за заявою власника перезакріплення номерних знаків за транспортним засобом іншого власника, що, однак, не узгоджується з положеннями Порядку № 1388.
Тобто, у даному випадку, має місце неоднакове регулювання одного і того ж питання різними нормативно-правовими актами - Порядком № 1388 та Інструкцією № 379, а якщо точніше - між абз. 7 п. 42 Порядку № 1388 та абз. 2 п. 5.2 Інструкції № 379.
Втім, суд враховує, що зміни до абз. 7 п. 42 Порядку № 1388, якими виключено слова "або за транспортними засобами інших власників", були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 "Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 і від 4 червня 2007 р. № 795".
Отже, норми абз. 7 п. 42 Порядку № 1388, якими не передбачається можливість перезакріплення номерного знака за новим власником транспортного засобу, були прийняті та набули чинності у грудні 2018 року, тобто значно пізніше у порівнянні з нормами абз. 2 п. 5.2 Інструкції № 379, які залишилися незмінними з часу затвердження Інструкції у серпні 2010 року.
Більше того, суд зауважує, що Інструкція № 379 затверджена наказом МВС України, тоді як Порядок № 1388 - постановою Кабінету Міністрів України.
Відтак саме Порядок № 1388 має вищу юридичну силу, тоді як накази МВС, зокрема Інструкція № 379, носять відомчий, похідний характер та підлягають застосуванню лише в тій частині, що не суперечить актам Кабінету Міністрів України.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 за № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).
Існує декілька способів, за якими можливо визначити нормативно-правовий акт, яким необхідно керуватися:
1) у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання;
2) у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
3) у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України - колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
4) при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що у даному випадку існуюча неузгодженість між абз. 7 п. 42 Порядку № 1388 та абз. 2 п. 5.2 Інструкції № 379 щодо регулювання процедури перезакріплення номерного знака підлягає вирішенню шляхом застосування норм Порядку № 1388.
Тому, відмовляючи позивачу ОСОБА_1 у перезакріпленні номерного знака за транспортним засобом ОСОБА_2 , відповідач правильно застосовував положення абз. 7 п. 42 Порядку № 1388, якими такої можливості не передбачено.
При вирішенні спору суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 795 від 04.06.2007 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" (з наступними змінами) затверджено перелік платних послуг, що надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, що додаються.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 № 663 внесено зміни до розділу II переліку платних послуг, визначених вищевказаною постановою № 795 від 04.06.2007, та доповнено пунктами 39-2 і 39-3.
Так, пунктом 39-2 передбачено, що територіальні органи з надання сервісних послуг МВС здійснюють видачу (заміну) номерних знаків, що видаються за бажанням власників легкових автомобілів та містять визначену комбінацію із чотирьох цифр, що починається з двох нулів, а дві наступні цифри неоднакові, на платній основі. Вартість такої послуги становить 8000,00 грн.
Як встановлено судом, позивач просив відповідача перезакріпити за новим власником номерний знак НОМЕР_1 .
Отже, навіть якщо при вирішенні спірного питання застосовувати положення пункту 5.2 Інструкції № 379, якими передбачено можливість перезакрпілення номерного знака за новим власником, то обов'язковою умовою для перезакріплення номерного знака НОМЕР_1 є оплата послуги за видачу номерних знаків, що видаються за бажанням власників легкових автомобілів та містять визначену комбінацію із чотирьох цифр, що починається з двох нулів, а дві наступні цифри неоднакові, в сумі 8000,00 грн.
Разом з тим у матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати або наміру про сплату цієї суми позивачем або новим власником транспортного засобу ОСОБА_2 .
Наведене додатково свідчить про відсутність у діях відповідача ознак протиправності, адже відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не може діяти інакше, окрім як на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чиним законодавством.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Тобто номерний знак не вважається об'єктом права власності в розумінні норми цивільного права, а є ідентифікаційним знаком у процедурі державної реєстрації транспортного засобу. Вільний обіг номерного знаку у цивільному обороті не передбачено, а тому реалізація щодо нього (номерного знаку) особою права вільного володіння та розпорядження не може здійснюватись. При цьому власник транспортного засобу при його реєстрації фактично здійснює відшкодування встановленої нормативним актом вартості номерних знаків, а не придбає їх у власність, незалежно від розміру такого відшкодування.
Підтвердженням цього також є запроваджені абзацом 3 пункту 16 Порядку № 1388, обмеження щодо заборони вивезення (пересилання) за межі України номерних знаків, виданих на території України, окремо від транспортних засобів, на які вони видані.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що номерні знаки не є річчю, предметом матеріального світу, щодо якого виникає право власності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 819/854/16.
Відтак відмова Територіального сервісного центру № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області у перезакріпленні номерного знака НОМЕР_1 за транспортним засобом ОСОБА_2 марки "Lexus LX 570", рік випуск 2010, шасі № НОМЕР_2 є правомірною, відповідає чинному законодавству та не порушує майнових чи інших прав та законних інтересів позивача. Тому суд не вбачає підстав для визнання оскаржуваних дій відповідача протиправними.
При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 808/1342/17 та від 20.03.2019 у справі № 214/3586/16-а, як на підкріплення своєї позиції щодо тлумачення пункту 5.2 Інструкції № 379.
У вказаних справах Верховний Суд розглядав спори, які виникли у 2016-2017 роках, тобто до внесення змін до абз. 7 п. 42 Порядку № 1388 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 "Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 і від 4 червня 2007 р. № 795", а також до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 № 663, якою розширено перелік платних послуг, які надаються підрозділами МВС.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Головний сервісний центр МВС в особі Територіального сервісного центру № 0541 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40109173, місцезнаходження: вул. Лук'янівська, 62, м. Київ, 04071);
3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 29.01.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович