м. Вінниця
01 лютого 2021 р. Справа № 120/5527/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 у вигляді не здійснення перерахунку та нарахування грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при обчисленні, починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 , починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно, вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року №2246- VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при обчисленні починаючи з 01.01.2019 року по 13.09.2019 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 , починаючи з 01.01.2019 року по 13.09.2019 року включно, вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року №2629- VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати командира військової частини військової частини НОМЕР_1 сплатити недоплачені протягом 2018 та 2019 років суми грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 виходячи з 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та Законом України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що після звільнення з військової служби, звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 , серед іншого з проханням вчинити дії щодо перерахунку та виплат, починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно та 01.01.2019 року по 13.09.2019 року включно, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08 2017 року №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом 01.01.2018 року та 01.01.2019 року, помноживши на відповідні тарифні коефіцієнти. Відповіді на зазначене звернення я не отримав.
Позивач також вказав, що відповідачем не враховано того, що при визначенні сум основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за звання) слід було виходити не з розрахункової величини - прожитковий мінімум, а з мінімальної заробітної плати, про що йдеться у примітках до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Позивач стверджує, що дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 порушили його конституційні права на соціальний захист та призвели до нарахування та виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення в значно меншому розмірі.
Ухвалою від 12.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.
19.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що Пунктом 4 постанови КМУ № 704 (в редакції, що була чинною до 24.02.2018 року) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою КМУ № 103, що набрала законної сили 24.02.2018 року, пункт 4 постанови КМУ № 704 викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
У вказаних примітках зазначено: «Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт».
Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата (на чому наполягає позивач) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, примітки до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, не узгоджуються з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, а отже вони не можуть бути застосовані для перерахунку отриманого грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 04.12.2020 року витребувано у військової частини НОМЕР_1 додаткові докази, а саме: довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії, із зазначенням всіх складових, довідку про фактично отримане ОСОБА_1 грошове забезпечення, починаючи з 01.03.2018 року по день звільнення з військової служби (13.09.2019 року) та інформацію про розмір тарифної сітки за посадою ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по день звільнення з військової служби.
28.01.2021 року зазначені докази надано суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу інформаційно-пропагандистського забезпечення управління морально- психологічного забезпечення командування Повітряних Сил збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.09.2019 року №440 позивача звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 11.09.2019 року №173 посаду здав та був виключений із списків військової частини 13.09.2019 року, однак, повного розрахунку відповідачем не проведено.
Так, пунктом 242 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
20 серпня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням вжити відповідних заходів щодо:
- надано довідку про фактично отримане ОСОБА_1 грошового забезпечення, починаючи з 01.03.2018 року по день звільнення з військової служби (13.09.2019 року). Вказану інформацію просив надати із обов'язковим зазначенням таких складових грошового забезпечення помісячно, як посадовий оклад за посадою та розмір окладу за військовим званням;
- надання інформації про розмір тарифної сітки за посадою ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 року по день звільнення з військової служби;
- вчинення дій щодо перерахунку та виплати починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року №2246- VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 р. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- вчинення дій щодо перерахунку та виплати, починаючи з 01.01.2019 по 13.09.2019 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08,2017 року №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року N2629- VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Відповіді на зазначене звернення ОСОБА_1 не отримав, тому звернувся до суду за захистом своїх законних прав.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
У силу ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з метою встановлення з 1 березня 2018 року посадових окладів за посадами військовослужбовців і окладів за військовим званням Міністром оборони України телеграмою від 26.03.2018 № 248/1479 доведені вимоги, схеми тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів.
Відповідно до "Схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів та розмірів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), для посади позивача тарифний розряд 29 та тарифний коефіцієнт 3,28. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", затверджено схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, відповідно до якої військовому званню "підполковник" встановлено тарифний коефіцієнт - 0,8.
Пунктом 4 постанови № 704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 4 в редакції постанови КМ № 103 від 21.02.2018).
За попередньої редакцією п.4 постанови № 704, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, в лютому 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
У той же час, згідно із Приміткою 1 Додатку 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт та відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено що, оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Статтями 7, 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1762 грн, а мінімальна заробітна плата - 3723 грн Отже, 50% МЗП (мінімальна заробітна плата) буде складати 1861,50 грн.
Отже, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням у 2018 році повинен бути 1861,50 грн.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2019 році, визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" складає 1921 грн, а мінімальна заробітна плата - 4173 грн.
Отже, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням у 2019 році повинен бути 2086,50 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року складає 2102 грн., мінімальна заробітна плата - 4723 грн.
Отже, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням у 2019 році повинен бути 2361,50 грн.
Таким чином, на думку суду, для коректного визначення окладу позивача за військовим (спеціальним) званням слід застосовувати розрахункову величину не прожитковий мінімум для працездатних осіб, а саме 50% мінімальної заробітної плати - 1861,5 грн (на 2018 рік), 2086,50 грн (на 2019 рік) та 2361, 50 грн (на 2020 рік).
Так, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У досліджуваній ситуації, суд також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ольсон проти Швеції", а саме, норма спеціального закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.
Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства , правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").
При цьому, суд зауважує, що нечіткість Постанови №704, коли Примітки до Додатків 1,14 на які покликається позивач і які, не визнає відповідач, є в свою чергу частинами даного нормативно-правового акту, які представляють державно-владний припис, призначений для спеціального текстового або символічного підкреслення, має супровідний характер.
Виходячи з наведеного та згідно з усталеною практикою Європейського суду, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України", "G.G. та інші проти Болгарії").
Частиною 1,2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог позивача, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у вигляді не здійснення перерахунку та нарахування грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при обчисленні, починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно, вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року №2246- VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при обчисленні, починаючи з 01.01.2019 року по 13.09.2019 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , починаючи з 01.01.2019 року по 13.09.2019 року включно, вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року №2629 - VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 сплатити недоплачені протягом 2018 та 2019 років суми грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, виходячи з 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме, Законом України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 року та Законом України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар