Ухвала
29 січня 2021 року
м. Київ
справа № 752/24557/19
провадження № 61-17016ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарського Олександра Володимировича про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
16 листопада 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначене судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки у порушення вимог пункту 5 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на який (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього кодексу підстави (підстав), а також у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 536,80 грн, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Для усунення зазначених вище недоліків надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, а також попереджено про наслідки невиконання ухвали.
Як випливає з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 30 листопада 2020 року надіслано заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв'язку та вручено 09 грудня 2020 року. Строк виконання ухвали сплив 21 грудня 2020 року.
Станом на 29 січня 2021 року заявник зазначені в ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2020 року недоліки не усунув, в Єдиній автоматизованій системі діловодства Верховного Суду відсутня інформація про надходження матеріалів на виконання ухвали, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко