Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 583/5529/18
провадження № 61-22697св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року у складі судді Плотникової Н. Б., та постанову Сумського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», просивши: визнати виконаним її грошове зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № SUAOGA0000000007 від 10 липня 2008 року, та зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» видати довідку про повне погашення заборгованості за цим кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 2008 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № SUAOGA0000000007, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 24 528,84 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3 % на суму виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 даного договору, з кінцевим терміном погашення до 10 липня 2028 року. Згідно додаткової угоди до цього кредитного договору від 19 серпня 2015 року, банк зобов'язується надати позичальникові кредит на строк до 10 липня 2028 року у розмірі 25 791,79 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3 % на суму виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 даного договору.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року в справі № 583/2350/15-ц, задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SUAOGA0000000007 від 10 липня 2008 року 8 767,55 доларів США та пеню у сумі 2 184,75 грн пені, а всього згідно курсу долара США до гривні загальну суму коштів у розмірі 195 649,51 грн.
На виконання цього рішення суду про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, позивач сплатила АТ КБ «ПриватБанк» 12 663,01 доларів США, що становило 330 281,31 грн, однак у відповідача за нею ще обліковується значна сума заборгованості, довідку про розмір якої відповідач відмовляється надавати. У зв'язку із повним виконанням зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором позивач просила визнати зобов'язання виконаним та зобов'язати відповідача надати відповідну довідку.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» задоволено: визнано зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № SUA0GA0000000007, укладеному 10 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», виконаним; зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 довідку про повне погашення заборгованості за кредитним договором № SUA0GA0000000007 від 10 липня 2008 року; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернувшись у липні 2015 року до суду з позовом про стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» використало своє право вимоги дострокового повернення усієї несплаченої суми кредиту, а також сплати процентів, комісії, штрафів та пені, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України за порушення умов договору, та відповідно в силу вимог статтей 12, 81 ЦПК України позивачем ОСОБА_1 було доведено належними доказами погашення нею боргу по кредитному договору № SUA0GА0000000007 від 10 липня 2008 року згідно рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2015 у справі № 583/2350/15-ц, а тому суд вважав обгрунтованими заявлені позовні вимоги.
Постановою Сумського апеляційного суду від 10 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи на підставі належних та достовірних доказів, заявлені позивачем відповідні позовні вимоги є обгрунтованими та підлягали задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Данильченко О. О., не погодившись із заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року та постановою Сумського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2020 року відкрив провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що відповідним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року визначено до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором станом на 30 червня 2015 року, але вона погашена лише у листопаді 2017 року, у зв'язку із цим, кредитор не позбавлений права на стягнення сум коштів за невиконання рішення суду, визначених у частині другій статті 625 ЦПК України. Разом із цим, постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його виконання не свідчить про припинення грошового зобов'язання боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків.
Позиції інших учасників
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 вказує, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки позивачем на вимогу кредитора про дострокове стягнення суми заборгованості за відповідними кредитним договором, установленої рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2015 у справі № 583/2350/15-ц, її повністю сплачено.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що 10 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SUAOGA0000000007, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 24528,84 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3% на суму виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 даного договору; кінцевий термін погашення до 10 липня 2028 року.
ОСОБА_1 допустила порушення умов укладеного договору і станом на 30 червня 2015 року заборгованість за відповідними кредитним договором становила: за тілом кредиту - 7 260,19 доларів США, за відсотками - 844,44 доларів США, по комісії - 229,38 доларів США, по пені - еквівалент 99,01 доларів США, штраф (фіксована частина) - 11,89 доларів США, штраф (процентна складова) - 421,65 доларів США. У зв'язку із даними обставинами 21 липня 2015 року кредитор звернувся з відповідним позовом до Охтирського міськрайонного суду Сумської області про дострокове стягнення заборгованості (справа № 583/2350/15-ц).
19 серпня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору № SUAOGA0000000007, якою були внесені зміни до кредитного договору, відповідно до яких банк зобов'язується надати позичальникові кредит на строк до 10 липня 2028 року у розмірі 25 791,79 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3% на суму виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 даного договору. Однак, про укладення вищезазначеної додаткової угоди сторони суд не повідомили.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року в справі № 583/2350/15-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 10 липня 2008 року № SUA0GА0000000007: тіло кредиту - 7 260,19 доларів США, проценти за користування кредитом - 844,44 доларів США, комісія за користування кредитом - 229,38 доларів США, штраф (фіксована частина) - 11,89 доларів США, штраф (процентна складова) - 421,65 доларів США, а всього - 8767,55 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на день прийняття рішення суду еквівалентно 193 464,76 грн, а також 2 184,75 грн пені; вирішено питання про розподіл судових витрат.
На підставі виконавчих листів № 583/2350/15-ц, виданих 12 листопада 2015 року Охтирським міськрайонном судом Сумської області з метою виконання вищезазначеного рішення суду, 26 вересня 2016 року старшим державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області Ставицьким Є. О. відкрито виконавче провадження № 52353081 про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені, а 28 вересня 2016 року старшим державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області Матосовою І. Ю. було відкрито виконавче провадження № 52369651 про стягнення судових витрат.
На виконання заочного рішення Охтирського міськрайонного суду від 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 сплачено на користь АТ КБ «ПриватБанк» 12 663,00 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного Банку України станом на день винесення рішення 330 630,93 грн, що підтверджується випискою по кредитному договору № SUA0GА0000000007 від 11 липня 2008 року за період з 24 березня 2008 року по 24 березня 2018 року та меморіальними ордерами.
Постановою начальника відділу Охтирського МР ВДВС ГТУЮ в Сумській області від 04 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження за заявою АТ КБ «ПриватБанк» від 03 грудня 2018 року, з примусового виконання виконавчого листа від 12 листопада 2015 року, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області, по справі № 583/2350/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 195 649,51 грн.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року по справі № 583/1423/19, яка набрала законної сили, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Охтирського МР ВДВС ГТУЮ щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 57826154 внаслідок повного виконання рішення Охтирського міськрайонного суду від 20 серпня 2015 року у справі № 583/2350/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2008 року № SUA0GА0000000007.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ, від 15 січня 2020 року (далі - Закон).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, розгляд касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року слід здійснювати, враховуючи вимоги ЦПК України в редакції до 08 лютого 2020 року.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено належними доказами погашення нею боргу по кредитному договору від 10 липня 2008 року № SUA0GА0000000007, відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року у цивільній справі № 583/2350/15-ц, а тому суд вважав обгрунтованими заявлені позовні вимоги.
Верховний Суд погоджується із відповідними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленим судом на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих доказів.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини першої статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем ОСОБА_1 підтверджено належними доказами погашення заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 10 липня 2008 року № SUA0GA0000000007 у порядку виконання заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року в справі № 583/2350/15-ц. Дані обставини також не заперечував і відповідач при розгляді справи та поданні касаційної скарги.
Таким чином, встановивши факт виконання ОСОБА_1 відповідного зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк», суди дійшли обґрунтованого висновку, що у зв'язку з виконанням позивачем зобов'язання за кредитним договором, відповідач зобов'язаний видати їй довідку про повне погашення заборгованості за цим кредитним договором.
Ураховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши належними чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшли правильного висновку про задоволення вимог позивача.
Зазначені АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі аргументи в цілому є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і його висновки суду є достатньо аргументованими. У зв'язку із цим Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, і при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Зазначені у касаційній скарзі інші доводи Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб'єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами в оскаржуваних рішеннях.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судовірішення - без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук