Ухвала
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 569/14706/17
провадження № 61-13705св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов обґрунтовано тим, що на теперішній час вони із ОСОБА_2 сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, не мають спільних інтересів і не піклуються один про одного.
Просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований 01 жовтня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне, актовий запис № 1200.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2017 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне 01 жовтня 1999 року, актовий запис №1200 - розірвано.
Рішення суду мотивоване передбаченим законом принципом добровільності шлюбу та обґрунтоване тими обставинами справи, що сім'я позивача та відповідача остаточно розпалася, шляхів та бажання у сторін для її відновлення немає, а тому шлюб підлягає припиненню внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборона подання позовної заяви про розірвання шлюбу представником одного з подружжя передбачена частиною першою статті 110 СК України та із самої суті спору, при цьому не виключає участі представника сторін, представник позивача не може сам підписати позовну заяву про розірвання шлюбу, але представник може представляти позивача чи відповідача.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивовані тим, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Крім того зазначає, що на даний час ОСОБА_5 перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком ОСОБА_3 , скасоване рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу створює невизначеність для громадянина Туреччини.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. А касаційну скаргу - без задоволення. Указував, що заборона подання позовної заяви про розірвання шлюбу передбачена статтею 110 СК України.
У грудні 2020 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій указувала, що неможливо розірвати шлюб представником одного з подружжя за довіреністю при реєстрації розірвання шлюбу в державному органі РАЦС, а не про неможливість подачі представником позову до суду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/13706/17 та витребувано її з Рівненського міського суду Рівненської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 01 жовтня 1999 року між сторонами зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1200.
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , актовий запис №1540.
З матеріалів справи вбачається, що в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу звернулася адвокат Лазарчука Г. В., яка діяла на підставі договору про надання юридичних послуг від 05 вересня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Процесуальний закон визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Необхідно враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка подала касаційну скаргу, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права.
У пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між особами, які подали касаційну скаргу, і сторонами спору не може братися до уваги.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 911/2635/17.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд касаційної інстанції в межах відкритого касаційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судами попередніх інстанцій питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої та апеляційної інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, касаційне провадження підлягає закриттю.
Ураховуючи те, що ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року не вирішувалося питання про права та обов'язки ОСОБА_3 , тому касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю.
До подібних правових висновків про закриття касаційного провадження, якщо права особи, яка не була залучена до участі у справі й яка оскаржує судові рішення, не порушені, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц, провадження № 14-726цс19.
Висновки Верховного Суду
Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 встановлено, що оскаржуваними судовими рішеннями питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалось, тому наявні підстави для закриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 396, 400, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року закрити.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська