Ухвала
01 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 953/345/20
провадження № 61-1476ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» на постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі зазаявою приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» про забезпечення позову у справі за позовом приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг,
У січні 2020 року приватне підприємство «Юридична компанія «Право Груп» (далі - ПП «ЮК «Право Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив накласти арешт на майно ОСОБА_1 , що належить їй на праві приватної власності - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , або заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження чи обтяження будь-яким чином указаного майна.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2020 року заяву ПП «ЮК «Право Груп» задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на час розгляду цивільної справи № 953/345/20.
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2020 року скасовано та постановлено нову постанову про відмову у задоволенні заяви ПП «ЮК «Право Груп» про забезпечення позову.
25 січня 2021 року ПП «ЮК «Право Груп» засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскарження ухвали щодо забезпечення позову передбачено пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено висновок, що «неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.».
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена постанова Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити приватному підприємству «Юридична компанія «Право Груп» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі зазаявою приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» про забезпечення позову у справі за позовом приватного підприємства «Юридична компанія «Право Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук