03 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1138/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг"
на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020
у справі № 910/1138/19
за позовом компанії Зафорпо Венчурс Лімітед (Zaforpo Ventures Limited)
до державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності";
товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман",
про визнання свідоцтв на знаки для товарів і послуг недійсними,
09.01.2021 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (далі - ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг") звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2020 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 910/1138/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог компанії Зафорпо Венчурс Лімітед (Zaforpo Ventures Limited) (далі - Компанія) відмовити у повному обсязі.
29.01.2021 (згідно з штампом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду "Скриня") Компанія звернулася із запереченням проти відкриття касаційного провадження, у якому просить не приймати до розгляду та повернути касаційну скаргу ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг", оскільки останнім не наведено належних підстав касаційного оскарження судового рішення у касаційному порядку.
За результатами дослідження матеріалів цієї скарги, перевіривши доводи, що викладені в запереченні проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, у касаційній скарзі на судове рішення процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та вказувати, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначати: постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; конкретно зазначати обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права - у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18 стосовно перебігу строків позовної давності. Однак у касаційній скарзі не зазначено належного обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та не зазначено, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не було застосовано в оскаржуваному рішенні.
При цьому наводить практику викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 914/2298/17 та від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц щодо дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів, а також щодо підстав скасування судового рішення. Також скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права: не з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо права звернення позивача до господарського суду у встановлений законом спосіб; необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, права яких, на думку скаржника, порушені оскаржуваним рішенням; порушення приписів: статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883; а також стосовно неправомірності стягнення з відповідача усієї суми судового збору, оскільки позов було пред'явлено до двох відповідачів. Проте таке посилання скаржника, не формує чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, а суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Разом з тим у прохальній частині касаційної скарги ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" не просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 910/1138/19.
Суд, перевіривши наведені скаржником доводи касаційної скарги, зазначає, що вони не відповідають вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки не містять конкретних підстав з належним обґрунтуванням цих підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та оцінки доказів, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також вирішувати питання щодо достовірності доказів, додатково перевіряти докази, які виходять за межі повноважень Верховного Суду згідно з положеннями статті 300 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" залишається без руху із наданням скаржникові строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно конкретизувати неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону, а також уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 910/1138/19 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос