21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16249/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020
(головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.)
у справі № 910/16249/19
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Учасники справи:
від ОСОБА_2 - Мельник Н. Й. (адв.);
від ОСОБА_3 - Денисенко О. М. (адв.);
від АТ "Укрексімбанк" - Романів А. А. (адв.);
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржник) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16249/19 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
1.2. ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) 03.01.2020 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 116.511.218,84 грн, яка складається з боргу у розмірі 106.954.000,00 грн, 7.031.917,20 грн інфляційних втрат та 2.525.301,64 грн 3% річних.
2. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
2.1. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі № 910/16249/19 за наслідками розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника, серед іншого, визнано ОСОБА_3 кредитором ОСОБА_1 на суму 98.127.008,84 грн, з яких: 4.204,00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів; 98.122.804,84 грн - вимоги другої черги задоволення. Крім того, відмовлено ОСОБА_3 у визнанні кредитором боржника на суму 18.388.414,00 грн (11.356.494,80 грн боргу та 7.031.917,20 грн інфляційних втрат).
2.2. Ухвала місцевого господарського суду у частині кредиторських вимог ОСОБА_3 мотивована наступним:
- заявлені вимоги про стягнення боргу визнані частково обґрунтованими з огляду на здійснений судом розрахунок гривневого еквіваленту суми кредиторських вимог за курсом НБУ станом на 03.01.2020, який становить 23,6862 грн за 1 долар США. Таким чином сума основного боргу становить 95.597.503,20 грн, а не 106.954.000,00 грн, як вказував заявник;
- в частині 3% річних суд вказав про те, що заявником було вірно визначено базу (суму боргу) нарахування вказаної компенсаційної втрати, але невірно визначено період нарахування, в якому зазначено граничну дату нарахування 09.12.2019 (шляхом зазначення кількості днів), у той час як вірною датою є 08.12.2019. За розрахунком суду обґрунтованим розміром вказаної компенсаційної плати є 2.891.143,27 грн, однак в межах своєї заяви ОСОБА_3 було заявлено 2.525.301,64 грн 3% річних, тобто в меншому розмірі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про визнання вказаної особи кредитором на суму 3% річних в заявленому розмірі - 2.525.301,64 грн;
- по інфляційним втратам суд наголосив на тому, що ціна товару за спірним правочином виражена у гривні в прямій залежності від суми в доларах США. У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 в частині визнання ОСОБА_3 кредитором ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_3 у визнанні кредитором боржника в повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини 4 статті 260, пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.2. Ухвала суду мотивована тим, що скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судове рішення більш ніж через 4 місяці після його прийняття та більш ніж через 2 місяці після закінчення строку на апеляційне оскарження, не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов'язує можливість відновлення такого строку після спливу значного періоду часу, не зазначено жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення скаржником процесуальних дій упродовж цього терміну та не надано суду доказів на підтвердження викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставин.
4. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини
4.1. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржену ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/16249/19 було оприлюднено 02.06.2020.
Скаржник, як учасник провадження у справі, представник якого був присутній в судовому засіданні під час винесення оскаржуваної ухвали, мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції з приводу справи про банкрутство в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про наявність повного тексту прийнятої за їх участі ухвали.
Можливість отримання копії даної ухвали з часу підписання повного її тексту або ознайомлення з матеріалами справи та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника.
4.2. Посилання скаржника на неодноразовий перетин державного кордону, на підтвердження чого до заяви додано відповідні копії посадкових квитків, що в свою чергу слугувало подальшому перебуванню його на самоізоляції у зв'язку із запровадженням на всій території України карантину до 31.10.2020, відхилено судом з огляду на наявність у скаржника повноважного представника адвоката ОСОБА_4
4.3. Доводи скаржника про звільнення адвоката ОСОБА_4 на підставі додаткової угоди від 09.07.2020 до Договору про надання правової допомоги від 17.01.2018, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4, судом відхилено, оскільки відповідний договір було розірвано лише 09.07.2020, в той час як повний текст оскаржуваної ухвали було підписано ще 01.06.2020.
4.4. В матеріалах справи міститься копія ордеру серії КС № 379607, виданого 08.10.2020 на ім'я адвоката Мельник Н. Й., на представництво інтересів ОСОБА_1 у Північному апеляційному господарському суді. Згідно із зазначеними в ордері відомостями його видано на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №б/н від 07.07.2020. Отже, адвокат Мельник Н. Й. представляє інтереси ОСОБА_1 з 07.07.2020, у зв'язку з чим посилання на розірвання договору про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_4 є недоречним, оскільки заміна представника не є тією обставиною, яка б свідчила про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. ОСОБА_1 19.11.2020 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та направити справу № 910/16249/19 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 в частині перегляду кредиторських вимог ОСОБА_3 .
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Суд апеляційної інстанції при постановленні оскарженої ухвали допустив порушення та неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 261 ГПК України, здійснив неповне дослідження наданих до справи матеріалів, що призвело до обмеження прав скаржника на апеляційне оскарження судового рішення.
6.2. В матеріалах справи містяться докази того, що:
- оскаржена ухвала місцевого господарського суду від 25.05.2020 не була отримана скаржником;
- під час зупинення строку на апеляційне оскарження до 06.08.2020 згідно із Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 було укладено додаткову угоду від 09.07.2020 про розірвання договору про надання правової допомоги від 17.01.2018, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4;
- в Єдиному державному реєстрі судових рішень на виконання статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" міститься знеособлена інформація про учасників судової справи, що перешкоджає достеменному встановленню цих осіб та визначенню змісту оскарженої ухвалив певній частині;
- матеріали справи містять надану Державною прикордонною службою інформацію, згідно з якою скаржник часто перетинає кордон України для відвідування своїх доньок, місцем проживання яких є Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, в тому числі і у період з 01.01.2020 по 14.09.2020, внаслідок чого був змушений перебувати на самоізоляції після прибуття в Україну з метою забезпечення безпеки оточуючих та дотримання соціальної відповідальності.
Наведені обставини на переконання скаржника не залежали від його волевиявлення та перешкодили можливості отримання ним копії ухвали місцевого господарського суду з часу підписання її повного тексту або ознайомлення з матеріалами справи та подальше подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.
7. Узагальнені доводи інших учасників у справі щодо касаційної скарги
7.1. ОСОБА_3 у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, оскільки скаржником не вказано жодної поважної причини для пропуску значного строку на апеляційне оскарження з огляду на наявність у нього повноважного представника - адвоката ОСОБА_4, що підтверджує правильність висновку апеляційного господарського суду про те, що несвоєчасне оскарження ухвали суду першої інстанції зумовлене саме обставинами суб'єктивного характеру.
7.2. Відзиви решти учасників у справі на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини 4 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
8. Касаційне провадження
8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16249/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у наступному складі: Катеринчук Л.Й. - головуюча, судді: Білоус В.В., Пєсков В.Г. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020).
Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, надано учасникам справи №910/16249/19 строк на подання відзиву на касаційну скаргу, витребувано з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи №910/16249/19 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вказано, що про дату та час судового засідання за касаційною скаргою ОСОБА_1 учасники справи будуть повідомлені додатково.
8.2. Рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13 суддю ОСОБА_5 обрано суддею Великої Палати Верховного Суду строком на три роки з 07.12.2020.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16249/19 було визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., судді: Огороднік К.М., Погребняк В.Я. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020).
8.3. У зв'язку з перебуванням судді Погребняка В.Я на лікарняному з 17.12.2020 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/16249/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Огороднік К. М. (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.12.2020).
Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 справу №910/16249/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2021 о 10:30.
8.4. В судовому засіданні 21.01.2021 представник скаржника підтримала касаційну скаргу з викладених у ній підстав та просила суд скаргу задовольнити.
Представник ОСОБА_3 заперечував проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просив суд залишити оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду без змін.
Представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишив вирішення касаційної скарги на розсуд суду.
Інші учасники у справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 21.01.2021.
Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи, які не з'явились.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
9.1. Об'єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, відтак з'ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції вищезгаданої процесуальної норми.
9.2. Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Виходячи зі змісту частин 2 та 3 статті 256 ГПК України, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15).
9.3. Судом апеляційної інстанції встановлено, що повний текст оскаржуваної апелянтом ухвали від 25.05.2020 підписано 01.06.2020, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на вказану ухвалу є 11.06.2020. Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX скасовано правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину та встановлено, що відповідні строки, які автоматично продовжувались на час дії карантину, закінчуються через 20 днів після набрання цим законом чинності, тобто 06.08.2020.
ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 25.05.2020 лише 16.10.2020, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження на більш ніж на два місяця. При цьому скаржник просив поновити строк для подання апеляційної скарги, посилаючись на: неотримання копії оскаржуваної ухвали; запровадження на всій території України карантину; звільнення адвоката, який представляв інтереси боржника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/16249/19 в частині перегляду кредиторських вимог ОСОБА_3 залишено без руху на підставі частини 3 статті 260 ГПК України у зв'язку з визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними. Скаржнику визначено строк для усунення недоліків апеляційної скарги та зобов'язано вказати інші підстави для поновлення попущеного строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами на їх підтвердження. Крім того, попереджено про передбачені в частині 4 статті 260 ГПК України наслідки невиконання вимог суду у встановлений в ухвалі строк.
На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 скаржником було подано заяву із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, які, на думку скаржника, у сукупності перешкодили поданню апеляційної скарги у встановлений законом строк, а саме: розірвання з адвокатом ОСОБА_4 договору про надання правової допомоги боржнику від 17.01.2018 на підставі додаткової угоди від 09.07.2020; знеособлення інформації про фізичних осіб-учасників провадження у справі, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що унеможливлює достеменному встановленню цієї особи; неодноразовий перетин ОСОБА_1 державного кордону, що в свою чергу слугувало подальшому перебуванню його на самоізоляції у зв'язку із запровадженням на всій території України карантину до 31.10.2020.
9.4. Розглядаючи наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції врахував наступне:
- представник скаржника адвокат ОСОБА_4 був присутній в судовому засіданні 25.05.2020 під час прийняття відповідної ухвали судом першої інстанції, що підтверджується протоколом судового засідання, а також зазначено у вступній частині оскаржуваної боржником ухвали. Крім того, договір з адвокатом ОСОБА_4 було розірвано лише 09.07.2020, тоді як повний текст оскаржуваної ухвали було підписано ще 01.06.2020, відтак ОСОБА_4 не був обмежений у праві звернутись до суду із заявою про отримання копії даної ухвали під розписку упродовж всього періоду з дня складання повного її тексту (01.06.2020) до розірвання вищезгаданого договору;
- місцевий господарський суд надіслав 04.06.2020 на адресу місцезнаходження скаржника ( АДРЕСА_1 ) копію оскарженої ухвали від 25.05.2020, але остання була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою „адресата не розшукано";
- апелянт не повідомляв суд про зміну місця проживання, а вся поштова кореспонденція суду на ім'я апелянта ОСОБА_1 направлялась учаснику справи за адресою: АДРЕСА_1 . Адреса скаржника, на яку судом було направлено процесуальні документи, співпадає з адресою, вказаною апелянтом як у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, так і в апеляційній скарзі;
- з листів ОСОБА_1 від 05.06.2020, від 17.06.2020 та від 06.07.2020, адресованих керуючому реструктуризацією боржника арбітражному керуючому Дейнегіній К. М., вбачається обізнаність боржника із проведенням Господарським судом міста Києва 25.05.2020 попереднього засідання у справі № 910/16249/19 про банкрутство останнього, за наслідками якого було затверджено реєстр вимог кредиторів, і, як наслідок, про включення до вказаного реєстру вимог ОСОБА_3 ;
- 07.07.2020 представник ОСОБА_1 приймав участь на зборах кредиторів боржника, в якому було визначено кількість голосів визнаних судом кредиторів, в тому числі і ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом №1 зборів кредиторів;
- адвокат Мельник Н. Й. представляє інтереси ОСОБА_1 з 07.07.2020 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №б/н від 07.07.2020.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що викладені ОСОБА_1 у заяві інші підстави для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, не підтверджують поважність причин такого пропуску, оскільки несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.
9.5. Врахувавши встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом, з огляду на наступне.
Згідно з частинами 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
9.6. Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
9.7. Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
З урахуванням наведеного, Судом відхиляються доводи скаржника щодо неотримання оскарженої ухвали місцевого господарського суду.
9.8. Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі N 910/16249/19 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.06.2020.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Відповідно, скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження за поданою ним заявою щодо відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався.
Доводи скаржника про те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься знеособлена інформація про учасників судової справи, що перешкоджає достеменному встановленню цих осіб та визначенню змісту оскарженої ухвалив певній частині відхиляється колегією суддів за відсутності доказів, що скаржник особисто або через повноважного представника вживав заходи до своєчасного отримання та ознайомлення з оскарженою ухвалою суду, а також з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо обізнаності скаржника про факт прийняття оскарженої ухвали в судовому засіданні місцевого господарського суду 25.05.2020 у зв'язку із участю в ньому повноважного представника скаржника.
9.9. Колегія суддів враховує, що згідно з частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження) не відповідає таким засадам (принципам) господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Особа має право на апеляційне та касаційне оскарження прийнятих судових рішень, у разі незгоди з їх правильністю, за умови дотримання встановлених процесуальним законом вимог щодо порядку подання відповідної скарги.
Натомість зазначаючи про об'єктивну неможливість своєчасного оскарження ухвали місцевого господарського суду від 25.05.2020 в частині визнання ОСОБА_3 кредитором боржника з огляду на знеособлення інформації про фізичних осіб-учасників провадження у справі, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, неодноразовий перетин кордонів, перебування на самоізоляції та запровадження карантину тощо, перелічені обставини не стали перешкодою для оскарження ОСОБА_1 вищезгаданої ухвали місцевого господарського суду в частині визнання кредитором боржника іншої особи, а саме АТ "Укрсиббанк", в межах (з дотриманням) строку на апеляційне оскарження шляхом подання відповідної апеляційної скарги 05.08.2020. Вказані обставини були встановлені судом апеляційної інстанції, наведені в оскарженій ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження від 04.11.2020 та не спростовані скаржником в касаційній скарзі.
9.10. Доводи скаржника про обмеження його права на апеляційне оскарження судового рішення внаслідок постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення "Мушта проти України").
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії", заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).
Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ дії та бездіяльність скаржника, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 25.05.2020, оскільки наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб'єктивними, залежали від поведінки скаржника та не пов'язані з наявністю об'єктивних обставин. Скаржник не проявив особистої старанності при прийнятті рішення про ініціювання процедури апеляційного оскарження ухвали місцевого господарського суду в частині визнання ОСОБА_3 кредитором боржника.
З огляду на наведене відхиляються доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму, відмовивши у відкритті апеляційного провадження.
9.11. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши доводи скаржника щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 25.05.2020, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку пропуск процесуального строку зумовлений не об'єктивними і незалежними від волі скаржника причинами, а суб'єктивними чинниками і поведінкою самого скаржника.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду та не довів наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкодили скаржнику у вчиненні відповідних процесуальних дій, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності вказаного висновку суду апеляційної інстанції.
9.13. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
За результатами перегляду даної справи судом касаційної інстанції не було виявлено порушення законодавства, наслідком чого могло б бути скасування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, у зв'язку з чим ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у цій справі підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення з покладенням витрат по сплаті судового збору за її подання на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 у справі № 910/16249/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. В. Білоус
К. М. Огороднік