Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3681/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області
про стягнення 522409,28 грн.
за участю :
Представник позивача - не з'явився.
Представник відповідача - Радигін Є.С., за довіреністю від 01.11.2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.06.2011 року.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення заборгованості за порушення строку оплати за договором № 1452/18-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 08.10.2018 року у розмірі 522409,28 грн., з яких 381838,90 грн. пені, 74870,35 грн. 3% річних та 65700,03 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 07.12.2020 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 18.01.2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2021 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 01.02.2021 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.02.2021 року просив суд зменшити розмір пені на 90%.
Представник позивача в судове засідання 01.02.2021 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку позивача в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
08.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (споживач, відповідач) укладено договір № 1452/18-БО-32 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність відповідача у 2018 році природний газ, а відповідач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (арк. справи 15-24).
Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з п. 2.1 постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 99,288 тис. куб. метрів.
Згідно з п. 3.7. договору приймання -передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі.
Пунктом 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4) визначено, що ціна за 1000 куб м. газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 12.1 договору сторони визначити, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 року по 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.
Додатковою угодою № 1 від 22.10.2018 року сторони виклали пункт 2.1 договору в іншій редакції: "постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 269,489 тис. куб. метрів". Крім того, вказаною додатковою угодою було змінено пункти 3.8-3.9 розділу 3 договору, та п. 12.1 договору, яким змінено строк дії договору - до 26.10.2018 року.
Додатковою угодою № 2 від 27.10.2018 року сторони виклали пункт 2.1 договору в іншій редакції: "постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 336,222 тис. куб. метрів". Крім того, вказаною додатковою угодою було змінено пункти 3.8-3.9 розділу 3 договору, викладено п. 5.3 договору в іншій редакції та п. 12.1 договору, яким змінено строк дії договору - до 31.10.2018 року.
Додатковою угодою № 3 від 31.10.2018 року сторони змінили п. 1.4 договору, змінили по тексту договору слова "пункт 12 Положення" словами "пункт 11 Положення" у відповідному відмінку, доповнили пункт 2.1 розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газ" абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 705,761 тис. куб. метрів, викладено п. 3.1 в новій редакції та викладено з 01.11.2018 року пункти 5.1-5.3 у новій редакції. Також вказаною додатковою угодою викладено п. 1 та п. 3 пункту 6.3 у новій редакції та п. 12.1 у розділі Строк дії договору, визначено, що договір діє до 30.11.2018 року.
Додатковою угодою № 4 від 27.11.2018 року змінено умови договору, зокрема визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 4366,521 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (згідно таблиці).
Пунктом 4.2 вказаної додаткової угоди визначено, що ціна за 1000 куб м. газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.
Пунктом 5.1 вказаної додаткової угоди визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Додатковою угодою № 5 від 14.03.2019 року сторони визначили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2, п. 3.9, п. 3.13, 5.7 абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2 підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року. Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2 абзац другий підп. 2 п. 6.4 цього договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність.
Додатковою угодою № 6 від 20.03.2019 року сторони виклали пункт 2.1 в наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 3284,505 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (згідно таблиці).
Додатковою угодою № 7 від 29.03.2019 року сторони по тексту договору замінили слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Додатковою угодою № 8 від 18.04.2019 року сторони змінили об'єм газу, що постачається у квітні 2019 року - 64,428 тис. куб. метрів.
Так, на виконання умов вищевказаного договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 24785813,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (а.с. 42-48).
Вказані акти приймання - передачі природного газу підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.
Позивач у своєму позові вказує, що відповідач за поставлений газ за договором, розраховувався несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 381838,90 грн. пені, 74870,35 грн. 3% річних та 65700,03 грн. інфляційних втрат.
Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%, оскільки відповідач є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів та фактично штрафні санкції нараховані на заборгованість, яка утворилась у зв'язку з несвоєчасною оплатою населенням за спожиті послуги та фінансування з Державного бюджету пільг та субсидій.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно із положеннями ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 4) сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 74870,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 65700,03 грн., суд керується положеннями ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Приймаючи до уваги факт прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що відповідач порушив п. 6.1. договору та здійснював оплату за договором № 1452/18-БО-32 несвоєчасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 549 ЦК України, ст.231,232 ГК України, ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.
Проте, відповідач подав клопотання про зменшення суми пені на 90%. В обґрунтування клопотання заявник посилається на важкий фінансовий стан підприємства, викликаний зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. В підтвердження даних обставин відповідачем надано: звіти про фінансовий стан разом з балансами та іншими фінансовими формами за 2018-2020 року.
Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач послався, зокрема, на скрутне фінансове становище підприємства, дебіторську заборгованість споживачів.
Також відповідач вказує на те, що постачає теплову енергію до кінцевого споживача по вартості нижчої її собівартості з чого у відповідача виникають збитки. Крім того відповідач зазначає про те, що штрафні санкції нараховуються на заборгованість, яка утворилась фактично у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням з Державного бюджету субвенцій на покриття збитків та з причин несвоєчасного розрахунку споживачів, зокрема населення, причому з причин які не залежали від відповідача.
Позивач у поданих запереченнях проти зменшення пені посилався на тяжкий стан підприємства та на те, що відповідачем не надано доказів скрутного матеріального становища відповідача та неможливості здійснення останнім своєчасної оплати.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).
В даному випадку суд не погоджується із твердженнями позивача щодо того, що відповідачем не було надано доказів скрутного матеріального становища підприємства, з огляду на наступне.
Так, відповідачем було надано фінансові звіти на підтвердження збитковості підприємства.
Також відповідач вказує на те, що є комунальним підприємством та наявність великої заборгованості споживачів за комунальні послуги, у зв'язку з недостатньою платоспроможністю населення, на підтвердження чого було надано постанови державних виконавців про повернення виконавчих документів без виконання, у зв'язку з відсутністю у боржників майна, на яке можливо звернути стягнення, що в свою чергу свідчить про неможливість погашення споживачами заборгованості перед відповідачем.
Тобто, наявні в матеріалах справи докази свідчать про збитковість підприємства відповідача та про наявність великої заборгованості населення за спожиту теплову енергію.
Крім того, судом встановлено, що прострочення, за яке нараховано пеню погашено повністю.
В той час, як позивачем на підтвердження скрутного матеріального становища АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не було надано будь-яких доказів, а саме лише посилання на відповідні обставини не може бути прийняте судом, як доказ збитковості підприємства позивача.
Враховуючи викладене, суд, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу за Договором, встановивши обставини щодо збиткової господарської діяльності відповідача, відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання та обставини того, що несвоєчасна оплата за отриманий природний газ була спричинена невиконанням споживачами перед відповідачем своїх зобов'язань з оплати теплової енергії та неналежною платіжною дисципліною населення у здійсненні оплати послуг з теплопостачання, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за Договором, - визнає зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90%.
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі № 911/874/19 від 31.10.2019 року та постанові Верховного Суду по справі № 920/437/19 від 07.11.2019.
Таким чином з урахуванням зменшення пені на 90%, з відповідача підлягає до стягнення 38183,89 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 343655,01 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв'язку зі зменшенням розміру пені.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Також суд приймає до уваги, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру. Таким чином судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 7836,14 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями1,4,20,73,74,76-79,86,129,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити частково.
Клопотання відповідача про зменшення пені на 90% задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 38183,89 пені, 74870,35 грн. 3% річних та 65700,03 грн. інфляційних втрат та 7836,14 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині стягнення пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720);
Відповідач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 38076191).
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "03" лютого 2021 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/3681/20