просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
26 січня 2021 року м.Харків Справа № 913/561/20
Провадження № 14/913/561/20
Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,
при секретарі судового засідання Славгородській К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», м.Сєвєродонецьк, Луганська область
до відповідача Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ, Луганська область
про стягнення 13016887,83 грн.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (далі - відповідач) заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в загальній сумі 13016887,83 грн., з яких:
- 12131241,55 грн. - основний борг;
- 646505,77 грн. - пеня;
- 203762,95 грн. - 3% річних;
- 35377,56 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Типового договору розподілу природного газу № 09420DB58XAT016, укладеного між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» в особі Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства - філії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» та Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016.
Як зазначив позивач, борг відповідача за надані послуги з розподілу природного газу у період з 01.02.2020 по 31.08.2020 складає 12131241,55 грн., який позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 646505,77 грн., 3% річних в сумі 203762,95 грн. та інфляційні втрати в сумі 35377,56 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/561/20. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 03.11.2020.
Враховуючи те, що в прохальній частині позовної заяви було зазначено, що заборгованість з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» слід стягнути на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» у особі Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства - філії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», в той час як в позові зазначено позивачем Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», господарський суд в ухвалі від 05.10.2020 у справі № 913/561/20 просив уточнити позивача у даній справі.
На виконання вимог ухвали суду від 05.10.2020 у справі № 913/561/20, позивач надіслав уточнення до позовної заяви від 15.10.2020 № 01-02-45/1762, в яких він зазначив, що позивачем у даній справі є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», у зв'язку з чим просить стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» основний борг в сумі 12131241,55 грн., пеню в сумі 646505,77 грн., 3% річних в сумі 203762,95 грн. та інфляційні втрати в сумі 35377,56 грн. саме на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз».
Ухвалою суду від 03.11.2020 у справі № 913/561/20 підготовче судове засідання було відкладено на 03.12.2020.
30.11.2020 від відповідача на електрону пошту суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками від 30.11.2020 № 1999. Відповідач по справі зазначив, що позов визнає частково, з наступних підстав. Позивач зазначив в позовній заяві, що заборгованість за послуги з розподілу природного газу утворилась з 01.02.2020 по 31.08.2020 у розмірі 12131241,55 грн., з урахуванням початкового сальдо у суму 4443097,12 грн., не відомо за який період.
За період 01.02.2020 по 31.08.2020 нараховано позивачем за послуги з розподілу природного газу 12730932,43 грн., сплачено відповідачем, станом на 11.09.2020 - 591200, 63 грн. та 3500000,00 грн. - станом на 12.10.2020 р., таким чином заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2020 по 31.08.2020 складає 8639731,80 грн.
Крім того, відповідач посилається на приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», яким встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
На думку відповідача, відсутні підстави для стягнення з КП «Лисичанськтепломережа» пені тому, що на спірні правовідносини поширюється дія вищевказаного Закону, оскільки позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг, що здійснював свою господарську діяльність у м. Лисичанськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.
Також, відповідач заперечує проти нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення на суми заборгованості, які виникли в листопаді 2017 року, грудні 2017 року, січні 2018 року, лютому 2018 року, листопаді 2018 року, грудні 2018 року, січні 2019 - березні 2019 року, листопаді 2019 року, грудні 2019 року, січні 2020 року, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів прострочення оплати з наданих послуг розподілу природного газу.
У судовому засіданні 03.12.2020 представник КП «Лисичанськтепломережа» заявив усне клопотання про продовження строку на підготовче провадження.
Вказане клопотання судом було задоволено та ухвалою суду від 03.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 02.01.2021 та відкладено підготовче засідання на 22.12.2020.
18.12.2020 від відповідача на електрону адресу суду надійшов додатковий відзив на позовну заяву № 2096 від 16.12.2020, в якому відповідач просить суд долучити та врахувати при розгляді справи платіжне доручення № 54 від 09.12.2020 про сплату на користь позивача 4000000,00 грн. за надані послуги з розподілу природного газу за період квітень - червень 2020 року.
Крім того, відповідач зазначив, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 09420DB58XAT016 від 01.01.2016 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами. Факт поставки позивачем природного газу КП «Лисичанськтепломережа» за Типовим договором № 09420DB58XAT016 від 01.01.2016 розподілу природного газу підтверджується актами наданих послуг розподілу газу.
В п. 6.4. типового договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Однак, як зазначив відповідач, позивачем не направлялися рахунки для здійснення попередньої оплати, а тому не надано доказів направлення КП «Лисичанськтепломережа» рахунків для здійснення попередньої оплати вартості послуг з розподілу природного газу. При цьому, у договорі не передбачено порядку оплати вартості наданих послуг після їх фактичного прийняття.
Враховуючи те, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, у тому числі положення ст. 692 ЦК України, КП «Лисичанськтепломережа» зобов'язано оплатити послуги з розподілу природного газу після їх прийняття, тобто на наступний день, яким є наступна дата після підписання актів наданих послуг з розподілу природного газу.
Крім того, відповідач зазначив, що одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло- водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується, зокрема ПАТ НАК «Нафтогаз України». Наведене регулювання визначалось постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», яка втратила чинність 01.01.2018.
Як вбачається з розрахунку позивача, останній також нараховує заявлені до стягнення суми й на заборгованість, яка була погашена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», із відповідними змінами (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 25 п. 81 Порядку усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.
Тому відповідач вважає, що постановою Кабінету Міністрів України № 256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, ніж передбачений сторонами в договорі № 09420DB58XAT016 від 01.01.2016 і строки та порядок здійснення розрахунків за послуги з розподілу природного газу визначаються саме нормами наведеної постанови.
Як зазначив відповідач, відшкодування заборгованості здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 256, і фінансування було проведено:
- 28.02.2018 на загальну суму 12086684,00 грн., що підтверджується випискою з платіжного доручення від 28.02.2018 № 3;
- 21.12.2018 на загальну суму 1082290,00 грн., що підтверджується випискою з платіжного доручення від 21.12.2018 № 24;
- 22.02.2019 на загальну суму 1012729,86 грн., що підтверджується випискою з платіжного доручення від 22.02.2019 № 4;
- 25.03.2019 на загальну суму 6932042,17 грн., що підтверджується випискою з платіжного доручення від 25.03.2019 № 7.
З огляду на викладене, на думку відповідача, помилковим є включення до боргу, на який здійснено нарахування 3% річних у розмірі 87054,34 грн. (жовтень - грудень 2017 року, грудень 2018 року, січень - березень 2019 року) та інфляційних нарахувань у розмірі 61751,27 грн. (жовтень 2017 року, листопад 2017 року) сплачений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256.
22.12.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив № 01-02-47/2224 від 18.12.2020, в якій останній не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та у додатковому відзиві на позовну заяву, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Так, щодо основної суми боргу та нарахування штрафних санкцій по договору позивач зазначив наступне.
Сума основного боргу зазначеного у позовній заяві у розмірі 12131241,55 грн. значиться станом на 11.09.2020, що підтверджується щоденною оборотно-сальдовою відомістю у період з 01.01.2019 по 11.09.2020. Ця сума утворилася за надані послуги з розподілу природного газу у період з 01 лютого 2020 року по 31 серпня 2020 року.
Загальна сума за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, яка нарахована до сплати за надані послуги склала 12730932,43 грн., що підтверджується актами приймання - передачі наданих послуг з розподілу природного газу № 259 від 29.02.2020, № 477 від 31.03.2020, № 689 від 30.04.2020, № 897 від 31.05.2020, № 1103 від 30.06.2020, № 1312 від 31.07.2020, № 1525 від 31.08.2020.
Борг, за надані послуги з розподілу природного газу у період з 01.02.2020 по 31.08.2020 з урахуванням початкового сальдо Дт на 01.02.2020 у сумі 4443097,12 грн., нарахувань на загальну суму 12730932,43 грн. та з урахуванням здійснених оплат станом на 11.09.2020 у сумі 5042788 грн., склав - 12131241,55 грн.
Наявність початкового сальдо Дт на 01.02.2020 у сумі 4443097,12 грн. підтверджується щомісячною оборотно-сальдовою відомістю з 01.02.2020 по 11.09.2020, яка складена по місяцям.
Сума початкового сальдо Дт на 01.02.2020 у сумі 4443097,12 грн. склалася за період з грудня 2019 року по січень 2020 року, що підтверджується актами приймання - передачі наданих послуг з розподілу природного газу № 1426 від 31.12.2019, № 86 від 31.01.2020 та щоденною оборотно-сальдовою відомістю у період з 01.01.2019 по 11.09.2020.
Згідно до п. 6.7. Типового договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Позивач зазначив, що графік погашення заборгованості між сторонами не укладався. Відповідно сума основного боргу у позовній заяві зазначалася з урахуванням права позивача зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача грошових кошти, отриманих від споживача в поточному розрахунковому періоді, відповідно до черговості її виникнення.
Таким чином, сума боргу визначалася наступним чином: 4443097,12 грн. (початкове сальдо Дт) + 12730932,43 грн. (сума нарахувань за послуги з 01.02.2020 по 31.08.2020) - 5042788,00 грн. (сума оплат здійснених у період з 01.02.2020 по 11.09.2020) = 12131241,55 грн.
Також позивач пояснив, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань також здійснювалося з урахуванням його права зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача грошових коштів, отриманих від споживача в поточному розрахунковому періоді, відповідно до черговості її виникнення.
Прострочення оплати за надані послуги з розподілу природного газу за період з жовтня 2017 року по серпень 2020 року доведено актами наданих послуг з розподілу природного газу у період з жовтня 2017 року по серпень 2020 року, щоденними оборотно-сальдовими відомостями у період з 01.01.2017 по 31.12.2018, у період з 01.01.2019 по 11.09.2020 та у період з 01.02.2020 по 11.09.2020, актом звірки № 19 яка складена по місяцям.
Щодо порядку та строків розрахунків передбачених Типовим договором розподілу позивач зазначив наступне.
Згідно п. 6.6. Типового договору розподілу у редакції від 11.08.2016, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Розрахунок суми боргу та штрафних санкцій здійснювався позивачем починаючи з 11 числа місяця наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. За таких умов, посилання відповідача на п. 6.4 Договору, на думку позивача, є некоректним.
Стосовно наданих відповідачем виписок банку щодо оплати послуг з розподілу природного газу відповідно до Постанови КМУ № 256 позивач пояснив наступне.
А) Згідно виписки банку по рахунках від 27.02.2018 відповідно до Постанови КМУ № 256 було здійснено розрахунок за лютий-грудень 2017 року у сумі 12086684,00 ґрн., а згідно даних оборотно-сальдової відомості 2017-2018 рр., з урахуванням оплат, які надійшли 27.02.2018 і від населення - 12105976,13 грн.
Розрахунок 3% річних здійснювався в межах трирічного строку давності, починаючи з 10.11.2017. Станом на 10.11.2017 початкове Сальдо Дт складало 16661929,04 грн. У погашення суми боргу 16661929,04 грн. віднесені оплати, здійснені відповідачем у період з 11.11.2017 по 27.02.2018, що разом склали 24377018,17 грн.
24377018,14 грн. - 16661929,04 грн. = 7715089,10 грн. (залишок з оплати 27.02.2018).
12105976,13 грн. (оплата яка здійснена 27.02.2018) - 7715089,10 грн. (залишок з оплати 27.02.2018) = 4390887,03 грн. (частина суми оплати здійсненої 27.02.2018 та віднесеної на погашення початкового Сальдо Дт з 10.11.2017).
Залишок оплати з 27.02.2018 у сумі 7715089,10 грн. віднесено в оплати за наступні періоди:
- 602592,74 грн. - віднесена для оплати наданих послуг за жовтень 2017 року.
- 3112429,79 грн. - віднесена для оплати наданих послуг за листопад 2017 року.
- 3271792,36 грн. - віднесена для оплати наданих послуг за грудень 2017 року.
- 728274,21 грн. - віднесена для оплати наданих послуг за січень 2018 року.
Б) Згідно виписки банку по рахунках від 21.12.2018 відповідно до Постанови КМУ 256 було здійснено розрахунок за грудень 2018 року у сумі 1082290,10 грн., а згідно даних оборотно-сальдової відомості за період 2017-2018 рр., з урахуванням оплат, які надійшли 21.12.2018 і від населення - 12105976,13 грн.
12105976,13 грн. - значиться у розрахунку 3% за грудень 2018 року в загальній сумі оплат здійснених станом на 10.01.2018 у розмірі 32922218,48 грн., віднесена для оплати наданих послуг за грудень 2018 року. Загальна сума оплат 32922218,48 грн., складається згідно даних оборотно-сальдової відомості 2017-2018 рр., з кінцевого Сальдо Кт станом на 29.12.2018 - 3192355,26 грн. + оплати по 10.01.2018 у загальній сумі - 99863,22 грн.
Сума кінцевого Сальдо Кт 32922218,48 грн. станом на 29.12.2018 визначена з урахуванням здійсненої оплати 21.12.2018 - 1109216,58 грн.
В) Згідно виписки банку по рахунках від 22.02.2019 відповідно до Постанови КМУ № 256 було здійснено розрахунок за січень 2019 року у сумі 1012729,86 грн., а згідно даних оборотно-сальдової відомості за період 2018-2019 рр., з урахуванням оплат, які надійшли 22.02.2019 і від населення - 1023980,79 грн. значиться у розрахунку 3% за січень 2019 року, віднесена для оплати наданих послуг за січень 2019 року.
Г) Згідно виписки банку по рахунках від 25.03.2019 відповідно до Постанови КМУ № 256 було здійснено розрахунок за січень - березень 2019 року у сумі 6932042,17 грн., а згідно до даних оборотно-сальдової відомості за період 2018-2019 рр., з урахуванням оплат, які надійшли 25.03.2019 і від населення - 6982747,98 грн.
З суми оплати 6982747,98 грн.:
- 1813682,58 грн. - віднесена для оплати наданих послуг за січень 2019 р.;
- 3330014,70 грн. - віднесена для оплати наданих послуг за лютий 2019 р.;
- 1839050,70 грн. - значиться у розрахунку 3% за березень 2019 року, в загальній сумі оплат здійснених станом на 10.04.2019 у розмірі 2179507,36 грн. віднесена для оплати наданих послуг за березень 2019 року. Загальна сума оплат 2179507,36 грн., складається з залишку оплат з 25.03.2019 у сумі 1839050,70 грн. + оплати по 10.04.2019 у сумі 340456,66 грн.
Стосовно нарахування інфляції за надані послуги у жовтні та у листопаді 2017 року позивач пояснив наступне.
Згідно виписки банку по рахунках від 27.02.2018 відповідно до Постанови КМУ № 256 було здійснено розрахунок за лютий 2016 року - грудень 2017 року у сумі 12086684,00 грн., а згідно даних оборотно-сальдової відомості 2017-2018 рр., з урахуванням оплат, які надійшли 27.02.2018 і від населення - 12105976,13 грн.,
У погашення боргу за надані послуги у жовтні та у листопаді 2017 року використано частину суми з оплати здійсненої 27.02.2018 у сумі - 12105976,13 грн., у наступному порядку:
- 602592,74 грн. - віднесена для оплати наданих послуг за жовтень 2017 року.
- 3112429,79 грн. - віднесена для оплати наданих послуг за листопад 2017 року.
Отже, як зазначив позивач, він не нараховував штрафні санкції на оплачені кошти відповідачем, у тому числі і на ті, які були оплачені по постанові Постанови КМУ № 256.
Стосовно наявності законних підстав для стягнення пені позивач пояснив, що відповідно до Статуту, основним видом діяльності АТ «Луганськгаз» є розподіл природного газу. Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір про розподіл природного газу, а не про постачання природного газу. На думку позивача, відповідач неправомірно посилається на статтю 2 Закону України № 85-VIII, Закону України від 01.04.1994 № 74/94-ВР «Про енергозбереження» та помилково наділяє позивача статусом енергопостачальної компанії. Так, як зазначив позивач, він згідно договору надає послугу з розподілу природного газу, зазначене виключає застосування до спірних правовідносин, що виникли на підставі договору розподілу природного газу, статті 2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 щодо дії мораторію на нарахування споживачам пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергетичні ресурси з 07.02.2015.
На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.12.2020 закрито підготовче провадження у справі № 913/561/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.01.2021.
04.01.2021 відповідач надіслав на електрону адресу суду клопотання № 1 від 04.01.2021, в якому просив долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 150 від 30.12.2020 про сплату 1000000,00 грн. за надані послуги з розподілу природного газу за червень-липень 2020 року.
Вказане клопотання судом було задоволено та разом з доданими до нього документами долучено до матеріалів справи.
Разом з тим, 04.01.2021 від відповідача на електрону адресу суду надійшло клопотання № 2 від 04.01.2021, яким останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на неможливість забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 04.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.01.2021 розгляд справи № 913/561/20 відкладено на 26.01.2021.
Позивач у судове засідання 26.01.2021 не прибув. Проте, надіслав на електрону адресу суду клопотанням № 01-02-45/156 від 25.01.2021, в якому він просить розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. Крім того, позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач правом на участь у судовому засіданні 26.01.2021 свого повноважного представника не скористався.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства - філії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (зараз перейменовано в Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», надалі - Оператор ГРМ) та Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» (надалі - Споживач) було укладено Типовий договір розподілу природного газу № 09420DB58XAT016 (надалі - договір) шляхом підписання 01.01.2016 заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 договору).
В п. 1.2 договору визначено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2018 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
У відповідності до пункту 1.3 цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2. договору).
Згідно п. 6.1. договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
У відповідності до п. 6.2. договору, тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для cторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3. договору).
Пунктом 6.4. договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Згідно з п. 6.6. договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюються відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1. договору).
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до п. 12.1. договору, цей договір укладається на невизначений строк.
За умовами п. 12.3. договору, цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України. На підставі договору доручення який було укладено між АТ «Луганськгаз» та ТОВ «Луганськгаз збут», згідно з яким ТОВ «Луганськгаз збут» уповноважений приймати на власні банківські рахунки грошові кошти, що надходять в рахунок погашення заборгованості по типовому договору № 09420DB58XAT016 від 01.01.2016.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2494, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824.
Пунктами 1, 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Судом встановлено наявність між сторонами договірних відносин щодо розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, шляхом укладення Типового договору розподілу природного газу від 01.01.2016 згідно заяви-приєднання № 09420DB58XAT016.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
На виконання умов договору протягом лютого - серпня 2020 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 12730932,43 грн., що підтверджується актами надання послуг з розподілу газу: № 259 від 29.02.2020 на суму 1776895,33 грн., № 477 від 31.03.2020 на суму 1776895,33 грн., № 689 від 30.04.2020 на суму 1776895,33 грн., № 897 від 31.05.2020 на суму 1776895,33 грн., № 1103 від 30.06.2020 на суму 1776895,33 грн., № 1312 від 31.07.2020 на суму 1923227,89 грн. та № 1525 від 31.08.2020 на суму 1923227,89 грн. складеними та підписаними позивачем та відповідачем.
Як зазначає позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість за надані послуги з розподілу газу за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, яка станом на 11.09.2020 складає 12131241,55 грн.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача основний борг за період з 01.02.2020 по 31.08.2020 в сумі 12131241,55 грн., а також пеню за період з 11.12.2019 по 11.08.2020 в сумі 646505,77 грн., 3% річних за загальний період з 11.11.2017 по 11.09.2020 в сумі 203762,95 грн. та інфляційні втрати за загальний період з грудня 2017 року по серпень 2020 року в сумі 35377,56 грн.
Пунктом 6.5. договору передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Матеріалів справи свідчать про те, що графік погашення заборгованості між сторонами не укладався.
Отже, сума основного боргу за послуги з розподілу газу позивачем визначалась з урахуванням права позивача зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Так, з урахуванням початкового сальдо ДТ на 01.02.2020 у сумі 4443097,12 грн., нарахувань на загальну суму 12730932,43 грн., а також з урахуванням здійснених оплат станом на 11.09.2020 у сумі 5042788,00 грн., борг за надані послуги з розподілу газу складає 12131241,55 грн.
(4443097,12 грн. + 12730932,43 грн. - 5042788,00 грн. = 12131241,55 грн.)
Наявність початкового сальдо Дт на 01.02.2020 у сумі 4443097,12 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема, оборотно-сальдовою відомістю по договору № 09420DB58XAT016 від 01.01.2016 за 01.02.2020 - 11.09.2020.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема, посилається на те, що за період 01.02.2020 по 31.08.2020 позивачем нараховано за послуги з розподілу природного газу 12730932,43 грн. Проте, станом на 11.09.2020 відповідачем сплачено 591200,63 грн. та станом на 12.10.2020 - 3500000,00 грн. Отже, за підрахунками відповідача, заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2020 по 31.08.2020 складає 8639731,80 грн.
В подальшому, відповідач просив врахувати при розгляді справи те, що ним було сплачено на користь позивача 4000000,00 грн. за платіжним дорученням № 54 від 09.12.2020 та 1000000,00 грн. за платіжним дорученням № 150 від 30.12.2020.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
У відповідності до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду доказів того, що станом на 11.09.2020 він оплатив частину боргу за надані послуги в сумі 591200,63 грн., про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Проте, судом приймається до уваги наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 24.09.2020, про що свідчать дані з поштового конверту, в якому були направлені позовні матеріали.
Після відкриття провадження у даній справі відповідач частково сплатив борг за послуги з розподілу природного газу в сумі 8500000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Так, за платіжним дорученням № 1146 від 12.10.2020 відповідачем було сплачено за розподіл природного газу за лютий-квітень 2020 року в сумі 3500000,00 грн., за платіжним дорученням № 54 від 09.12.2020 - за квітень-червень 2020 року в сумі 4000000,00 грн., за платіжним дорученням № 150 від 30.12.2020 - за червень-липень 2020 року в сумі 1000000,00 грн.
Таким чином, відповідачем частково оплачено заборгованість за надані послуги, у зв'язку з чим станом на дату розгляду справи заборгованість по основному боргу складає 3631241,55 грн. Вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за загальний період з 11.12.2019 по 11.08.2020 у сумі 646505,77 грн. суд зазначає наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Водночас, господарський суд бере до уваги наступне.
13.01.2015 було прийнято Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» № 85-VIІІ (далі - Закон № 85-VIІІ), який був опублікований в газеті «Голос України» 06.02.2015 № 21 та набрав чинності з 07.02.2015.
Відповідно до ст. 1 Закону № 85-VIІІ метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Частиною 2 статті 2 Закону № 85-VIІІ встановлено мораторій на час, визначений у ст. 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Суд не погоджується з позицією позивача, що норми Закону України № 85-VIII не підлягають застосуванню до даних правовідносин в частині дії мораторію на нарахування пені, з огляду на наступне.
Позивач посилається на те, що не є енергопостачальною компанією в розумінні Закону України № 85-VIII, а також на те, що між сторонами було укладено договір про розподіл природного газу, а не про постачання природного газу.
Виходячи із положень Закону № 85-VIІІ дія мораторію на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій розповсюджується на правовідносини між енергопостачальними компаніями та підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, в разі несвоєчасного здійснення останніми платежів за спожиті енергетичні ресурси.
Законом України «Про енергозбереження» визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів. Паливно-енергетичні ресурси в розумінні зазначеного Закону - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Отже, з наведеного вбачається, що природний газ є одним із видів енергетичних ресурсів.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, основними видами діяльності позивача, зокрема, є: розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи та торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
Відповідно п. 2.2.1 розділу 2 статуту позивача в редакції від 23.04.2019 основним видом діяльності товариства є розподіл та/або постачання газу: надання населенню, установам і організаціям, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, релігійним організаціям, промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання послуг з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ і скрапленого газу (п. 2.2.1.1.); придбання та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом. Придбання, реалізація та постачання споживачам скрапленого газу (пп. 2.2.1.2).
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про те, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» є енергопостачальною компанією.
Судом враховується, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору розподілу природного газу.
За приписами пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Згідно п. 5.1. укладеного договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
У відповідності до п. 5.2. договору, визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.
За визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.
Згідно п. 5.3. договору за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахувань вимог цього договору (п. 5.4. договору).
Отже, з аналізу умов укладеного договору вбачається, що наслідком надання позивачем послуг з розподілу природного газу є можливість отримання (споживання) природного газу відповідачем. Таким чином, докази надання позивачем послуг з розподілу природного газу фактично є доказами того, що відповідачу було поставлено природний газ, який він споживав у відповідності до умов договору. Разом з тим, при розгляді даної справи судом було встановлено, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за спожиті енергетичні ресурси.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний).
Відповідно до статуту Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії.
Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» має ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Господарський суд вважає, що в силу викладених обставин та приписів діючого законодавства Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» є виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є м. Лисичанськ Луганської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VIІ від 02.09.2014 в редакції станом на момент нарахування пені (далі - Закон № 1669-VIІ) моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.
Статтею 2 Закону №1669-VIІ передбачено, що населені пункти, де проводилася антитерористична операція, визначаються у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.
Розпорядженням № 1275-р від 02.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).
Суд приймає до уваги, що на момент укладення договору від 01.01.2016 № 09420DB58XAT016 розподілу природного газу місцезнаходженням відповідача було: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17.
Наразі за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17.
Вказане місто включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Також суд бере до уваги, що Указом Президента України 30.04.2018 «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно наказу Президента України «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 операцію об'єднаних сил.
У вказаному указі не зазначено про завершення антитерористичної операції, а має місце переформатування АТО в операцію Об'єднаних сил та зміну управління військами.
Таким чином, з огляду на те, що позивач є енергопостачальною компанією, а відповідач є виробником житлово-комунальних послуг, що здійснює свою діяльність у районі проведення антитерористичної операції, а також враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно здійснювались платежі за спожиті енергетичні ресурси, господарський суд дійшов висновку, що на правовідносини між сторонами у даній справі розповсюджується дія Закону № 85-VIІІ, а відтак і дія мораторію на нарахування та стягнення пені.
З огляду на викладене, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 11.12.2019 по 11.08.2020 у сумі 646505,77 грн. слід відмовити.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з тим, що відповідач не своєчасно здійснював оплату послуг з розподілу природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 11.11.2017 по 11.09.2020 в сумі 203762,95 грн. та інфляційні втрати за загальний період з грудня 2017 року по серпень 2020 року в сумі 35377,56 грн.
Відповідач вважає вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів прострочення вартості наданих послуг.
Суд звертає увагу на те, що договірні відносини між сторонами за укладеним договором виникли з 01.01.2016 року. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату вартості наданих послуг, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
З наданого позивачем розрахунків вбачається, що 3% річних позивачем нараховано за відповідні періоди прострочення на суми заборгованості, які виникли за зобов'язаннями жовтня, листопада, грудня 2017 року, січня, лютого 2018 року, листопада, грудня 2018 року, січня, лютого, березня 2019 року, листопада, грудня 2019 року, січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня 2020 року.
В свою чергу, інфляційні були нараховані за відповідні періоди прострочення на суми заборгованості, які виникли за зобов'язаннями жовтня, листопада 2017 року, грудня 2019 року, січня, лютого, березня, квітня, травня, червня 2020 року.
Прострочення оплати за надані послуги з розподілу природного газу за період з жовтня 2017 року по серпень 2020 року підтверджується матеріалами справи, а саме: підписаними сторонами актами наданих послуг з розподілу природного газу з жовтня 2017 року по серпень 2020 року, оборотно-сальдовими відомостями за січень 2017 року - грудень 2018 року та за період з 01.01.2019 по 11.09.2020, а також актом звірки взаємних розрахунків № 19.
Оскільки відповідачем не своєчасно здійснювалась оплата вартості послуг з розподілу природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, судом встановлено, що вони є арифметично вірними, зробленими відповідно до приписів діючого законодавства та даних первинних документів, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 203762,95 грн. та інфляційних втрат в сумі 35377,56 грн. підлягають задоволенню повністю.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір на рахунок ТОВ «Луганськгаз збут», оскільки ТОВ «Луганськгаз збут» на підставі договору доручення № Д-1, укладеного з АТ «Луганськгаз», було здійснено оплату судового збору.
Проте, згідно приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається виключно на сторін по справі. У зв'язку з тим, що ТОВ «Луганськгаз збут» не є стороною у даній справі, суд дійшов висновку стягнути з відповідача судовий збір у сумі 58055,73 грн. саме на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення 13016887,83 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17, ідентифікаційний код 13401321) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, ідентифікаційний код 05451150) основний борг в сумі 3631241,55 грн., 3% річних в сумі 203762,95 грн., інфляційні втрати в сумі 35377,56 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 58055,73 грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено - 03 лютого 2021 року.
Суддя Є.А. Лісовицький