Ухвала від 26.01.2021 по справі 911/2498/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2498/18 (911/2543/20)

за заявою Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9-А, оф. 401; код ЄДРПОУ 31604142)

про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до боржника Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Булгакової О.В.

За участю представників сторін:

від ПрАТ «Росава»: ліквідатор арбітражний керуючий Комлик І.С.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава», провадження в якій відкрите ухвалою суду від 27.11.2018.

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ «Росава» призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

01.09.2020 до суду надійшла заява ПрАТ «Росава» від 01.09.2020 б/№ (вх. № 2575/20) до ТОВ «Апогей» про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2020 відкрито відокремлене провадження № 911/2498/18 (911/2543/20) за вказаною позовною заявою за правилами загального позовного провадження в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава»; підготовче засідання призначено на 06.10.2020; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень; витребувано докази від Відповідача. Копія даної ухвали вручена Відповідачу 19.10.2020 разом з копією ухвали від 06.10.2020 (поштове повідомлення № 0103274849596).

06.10.2020 до суду надійшло клопотання ліквідатора ПрАТ «Росава» від 05.10.2020 б/№ (вх. № 21608/20) про залучення доказів.

В судовому засіданні 06.10.2020 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 20.10.2020, про що Відповідача повідомлено ухвалою суду від 06.10.2020. Копія даної ухвали вручена Відповідачу 19.10.2020 (поштове повідомлення № 0103274849596).

В судовому засіданні 20.10.2020 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 17.11.2020, про що Відповідача повідомлено ухвалою суду від 22.10.2020. Тією ж ухвалою повторно витребувано докази від Відповідача. Копія даної ухвали вручена Відповідачу 28.10.2020 (поштове повідомлення № 0103275646729).

У зв'язку з невиконанням Відповідачем вимог ухвал суду від 03.09.2020 та від 22.10.2020 ухвалою суду від 17.11.2020 вжито щодо Відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі 2197,00 грн.

Ухвалою суду від 17.11.2020 підготовче засідання відкладено на 01.12.2020; втретє витребувано докази від Відповідача.

Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю фінансування та забезпечення поштовими марками Господарським судом Київської області з 04.11.2020 було тимчасово припинено відправку поштової кореспонденції суду, про що на офіційному веб-сайті суду було розміщене відповідне інформаційне повідомлення.

Відтак, копія ухвали суду від 17.11.2020 про відкладення підготовчого засідання на 01.12.2020 не надсилалась судом учасникам у справі засобами поштового зв'язку.

В той же час копії ухвал суду від 17.11.2020 були опубліковані в ЄДРСР 23.11.2020. Також інформація щодо дати та часу розгляду справи була опублікована на веб-сайті «Судова влада України». Отже судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників у справі про час та місце розгляду справи.

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що з метою своєчасного вирішення справи ліквідатором Банкрута арбітражним керуючим Комликом І.С. було направлено на адресу Відповідача копії ухвал суду від 17.11.2020, на підтвердження чого надано поштові накладні та описи вкладення в цінний лист.

В судовому засіданні 01.12.2020 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 15.12.2020, про що Відповідача повідомлено ухвалою суду від 01.12.2020. Копія даної ухвали вручена Відповідачу 04.01.2021 (поштове повідомлення № 0103273664096).

Ухвалою суду від 15.12.2020 розгляд справи відкладено на 26.01.2021. Копія даної ухвали вручена Відповідачу 21.12.2020 (поштове повідомлення № 0103276434954).

В ході підготовчого провадження у даній справі ТОВ «Апогей» жодного разу не направило в судові засідання уповноваженого представника, витребувані ухвалою суду від 03.09.2020 докази не надало, у зв'язку з чим ухвалою суду від 17.11.2020 вжито щодо ТОВ «Апогей» заходи процесуального примусу.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Апогей» обізнане про дане судове провадження. Суд зазначає, що учасники у справі в розумні інтервали часу мають самостійно вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що станом на дату судового засідання Відповідачем змінено адресу реєстрації на: 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9-А, оф. 401. Відповідна реєстраційна дія вчинена 22.12.2020. Разом з тим, як вже вказано вище, копія ухвали суду від 15.12.2020 про відкладення розгляду справи на 26.01.2021 вручена Відповідачу за попередньою адресою реєстрації 21.12.2020 (поштове повідомлення № 0103276434954).

Враховуючи викладене вище вбачається, що ТОВ «Апогей» належним чином повідомлене про час та місце розгляду даної справи.

Отже, враховуючи, що Відповідачем не повідомлено суд про наявність поважних причин неявки судове засідання, суд відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України вважає можливим здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника Відповідача.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений ухвалою суду від 03.09.2020 строк не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище розгляд справи здійснюється судом згідно матеріалів позовної заяви та наданих Позивачем доказів.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити заяву; визнати недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 627 від 02.10.2018, що укладений між ПрАТ «Росава» та ТОВ «Апогей»; стягнути з ТОВ «Апогей» на користь ПрАТ «Росава» грошові кошти в сумі 7000000,00 грн.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 627 від 02.10.2018 підлягає визнанню недійсним на підставі спеціальної норми - ст. 42 КУзПБ, оскільки Боржник протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Позивач зазначає, що внаслідок надання Боржником Відповідачу фінансової допомоги за оспорюваним правочином активів Боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, адже сума грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн, а в ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов'язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

Позивач стверджує, що правочин щодо надання Боржником безоплатної фінансової допомоги, без повернення такої допомоги та без жодних майнових дій особи, якій надавалась допомога - ТОВ «Апогей», завдав збитків Боржнику та кредиторам, які могли б задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації відчуженого Боржником майна.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно ст. 42 КУзПБ, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

У судовому засіданні 26.01.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази та заслухавши доводи представника Позивача суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Росава».

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває на даний час.

Разом з тим, 02.10.2018 між ПрАТ «Росава» (позикодавець) та ТОВ «Апогей» (позичальник) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 627.

Судом встановлено, що примірник оспорюваного Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 627 від 02.10.2018 відсутній в матеріалах справи.

В ході підготовчого провадження примірник оспорюваного договору витребовувався судом від Відповідача за клопотанням Позивача в порядку ч. 4 ст. 164 ГПК України, проте Відповідачем не було виконано вимоги ухвал суду від 03.09.2020 та від 22.10.2020 щодо надання витребуваного правочину.

Таким чином у суду відсутня об'єктивна можливість проаналізувати істотні умови оспорюваного правочину. Проте відсутність в матеріалах справи примірника оспорюваного договору не є перешкодою для здійснення аналізу та надання оцінки діям Боржника при вчиненні даного правочину в контексті дотримання законодавства про банкрутство.

Згідно ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до виписки з банківського рахунку ПрАТ «Росава» в ПАТ «КБ «Акордбанк» за 03.10.2018, Банкрутом було перераховано на користь ТОВ «Апогей» грошові кошти у сумі 7000000,00 грн, з призначенням платежу «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 627 від 02.10.2018 без ПДВ».

Таким чином обставини щодо укладення Банкрутом ПрАТ «Росава» протягом одного року, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство (27.11.2018) Договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 627 від 02.10.2018, за яким протягом одного року (менше ніж за 2 місяці) до відкриття провадження у даній справі, перераховано на користь ТОВ «Апогей» вказані вище грошові кошти, є доведеними.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що провадження у даній справі про банкрутство було відкрите 27.11.2018 та здійснювалось відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство).

Договір № 627 від 02.10.2018 укладено Боржником у строк протягом одного року до відкриття провадження у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава». При цьому перерахування Боржником Відповідачу грошових коштів на виконання Договору № 627 від 02.10.2018 здійснювалось протягом одного року до відкриття провадження у справі.

Вказаний правочин укладений за чинності норм Закону про банкрутство до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII та згідно п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації. Таким чином в подальшому під час провадження у даній справі про банкрутство підлягають застосуванню норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ, Закон про банкрутство втратив чинність, а дія норм Кодексу розповсюджується у тому числі на правовідносини, які виникли в межах справи про банкрутство.

Суд зазначає, що норми ст. 20 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 42 КУзПБ.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Таким чином, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ регулюють відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в так званий «підозрілий» період до відкриття провадження у справі про банкрутство або після відкриття провадження у справі про банкрутство. Вказані статті визначають підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року (згідно Закону про банкрутство) та трьох років (згідно КУзПБ), що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі (Кодексі) строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Така правова позиція щодо правильного застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство та ст. 42 КУзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство (а з 21.10.2019 - Кодексу України з процедур банкрутства) загалом і за змістом зазначених норм статей 20 Закону і 42 Кодексу, вони є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

З матеріалів справи вбачається, що розмір грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн. В ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов'язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

В ході здійснення аналізу фінансового становища ПрАТ «Росава», за наслідком інвентаризації майна Боржника, його оцінки та аналізу кредиторських зобов'язань підприємства, ліквідаційною комісією було виявлено те, що майна Боржника недостатньо для погашення всієї кредиторської заборгованості, що стало підставою для визнання ПрАТ «Росава» банкрутом згідно постанови суду у даній справі від 04.12.2018.

Проаналізувавши матеріали справи в сукупності та оцінивши подані докази суд дійшов висновку про те, що вказані вище обставини щодо фінансового становища ПрАТ «Росава», обсягу його активів та розміру кредиторської заборгованості, свідчать про те, що Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 627 від 02.10.2018, за яким ПрАТ «Росава» у період протягом одного року до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснило перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Апогей», без відповідних майнових дій іншої сторони, має ознаки фраудаторного правочину, укладеного з наміром ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямований на завдання шкоди кредиторам.

Отже Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 627 від 02.10.2018 підлягає визнанню недійсним в силу спеціальних підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ (та які кореспондуються з аналогічними підставами, передбаченими ст. 20 Закону про банкрутство станом на дату укладення спірного договору).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином на підставі ч. 3 ст. 42 КУзПБ ТОВ «Апогей» зобов'язане повернути до складу ліквідаційної маси ПрАТ «Росава» фінансову допомогу у сумі 7000000,00 грн, отриману на підставі Договору № 627 від 02.10.2018.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2020 ліквідатор Банкрута звернувся до Відповідача з вимогою від 10.08.2020 б/№ про погашення заборгованості за Договором № 627 від 02.10.2018, однак вказана вимога залишена Відповідачем без реагування та задоволення.

Докази повернення ТОВ «Апогей» на користь ПрАТ «Росава» фінансової допомоги за Договором № 627 від 02.10.2018 у сумі 7000000,00 грн відсутні.

Враховуючи зазначене вище вимога ліквідатора щодо стягнення з Відповідача зазначених грошових коштів у сумі 7000000,00 грн, підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір у сумі 4204,00 грн відповідно ст. 129 ГПК України покладається судом на Відповідача та підлягає стягненню з Відповідача на користь ПрАТ «Росава».

Керуючись ст. 129, 232-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ПрАТ «Росава» від 01.09.2020 б/№ (вх. № 2575/20) до ТОВ «Апогей» про визнання недійсним правочину боржника та стягнення коштів задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 627 від 02.10.2018, що укладений між ПрАТ «Росава» та ТОВ «Апогей».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей» (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9-А, оф. 401; код ЄДРПОУ 31604142) на користь Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) 7000000 (сім мільйонів) грн 00 коп. заборгованості та 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

5. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 02.02.2021.

Суддя С.Ю. Наріжний