ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
02.02.2021Справа № 910/21049/20
Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Енерго" 01135, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 4, КАБІНЕТ 212
до 1. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032
2. Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" 52210, Дніпропетровська область, місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 4
про стягнення 784 612,01 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Енерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" та Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" про стягнення 784 612,01 грн., а саме 672 150,00 грн. основного боргу, 65 477,11 грн. пені, 19 281,75 грн. процентів річних та 27 703,15 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами умов Договору № 21008-19 від 10.06.2019 року в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у відповідачів утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.
Суд зазначає, що судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
В силу приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Отже, відповідно до приписів вказаної статті ГПК України, сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи, можливість подання позову до відокремленого підрозділу юридичної особи як самостійного учасника справи за умови пред'явлення позову одночасно до такої юридичної особи діючим господарським процесуальним законодавством не передбачена.
Суд зазначає, що в силу статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до статті 64 ГК України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно до ч. 3 наведеної статті Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Тобто, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.
Як визначено у п.п. 1.7 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
Таким чином, у спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості відповідача може виступати юридична особа, або юридична особа в особі її філії (якщо філія наділена відповідними повноваженнями і про це є належні докази ).
Судом встановлено за позовними матеріалами, що позивачем в якості відповідача 2 визначено Відокремлений підрозділ "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ ВП 39688675).
При цьому згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формуваньВідокремлений підрозділ "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ ВП 39688675), адреса: 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 4, не є юридичною особою та не має самостійної господарської процесуальної дієздатності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, за висновками суду дана позовна заява з визначеним суб'єктним складом не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, у зв'язку з чим суд відмовляє у відкритті провадження у справі.
Частиною 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на наведене, суд доводить до відома позивача, що позовна заява про стягнення заборгованості за договором підряду може бути розглянута в порядку господарського судочинства, якщо вона буде подана, зокрема, до юридичної особи або до юридичної особи в особі відокремленого підрозділу (за наявності відповідних повноважень на вчинення представництва юридичної особи та надання відповідних доказів).
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Енерго" до відповідачів - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" та Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" про стягнення 784 612,01 грн.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 02.02.2021 року та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон