ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.01.2021Справа № 910/16451/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/16451/20
За позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Терра лекс консалтинг»
та фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 54110,04 грн
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Терра лекс консалтинг» (далі - відповідач 1) та фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про стягнення 54110,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2014 між позивачем та відповідачем-1 був укладений кредитний договір №ECAK2LON0ZMU0, зобов'язання за яким забезпечені договором поруки №AK2LON0ZMU0/DP1 від 10.12.2014 з відповідачем-2, за яким відповідачем-1 отримані кредитні кошти у сумі 22155,31 грн. Однак в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач-1 не в повному обсязі повернув отримані кредитні кошти у встановлений договором термін, у зв'язку з чим позивачем заявлено до солідарного стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 20149,54 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 917,25 грн та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 33043,25 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16451/20 та враховуючи малозначність даної справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.12.2020 до відділу діловодства суду надійшла заява, за якою відповідач-2 просить здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження. Заява обґрунтована тим, що їй не надходила позовна заява та копії доданих до неї документів. При цьому в заяві зазначено, що виключно первинна бухгалтерська документація може підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, яка позивачем не надана, а тому неможливо встановити точну суму заборгованості.
Також, в обґрунтування клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відповідач-2 посилається на те, що позивачем не враховані часткові оплати для погашення заборгованості за кредитним договором, а тому не погоджується з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши клопотання відповідача-2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 2, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач-2, в свою чергу, заявляючи клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зазначає, що позивачем не надано документів первинної бухгалтерської звітності та не враховано часткові оплати, а тому не погоджується з заявленим позовом.
Однак, викладені доводи відповідача-2 не є тими підставами та обставинами, які б свідчили про складність даної справи.
Відтак, з огляду на малозначність даної справи, в розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та відсутність обставин, які б свідчили про складність означеної справи, суд не вбачає підстав для розгляду справи №910/16451/20 за правилами загального позовного провадження, в зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-2.
При цьому, з урахуванням змісту вищевказаної заяви відповідача-2 та її обґрунтування судом призначено судове засідання на 12.01.2021 з викликом сторін.
Судове засідання, призначене на 12.01.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 призначено судове засідання на 29.01.2021.
В судове засідання 29.01.2021 представник позивача не з'явився, втім у заяві від 11.01.2021 просив провести розгляд справи без його участі. Відповідач-2 також у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд даної справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлено судом на адресу, що визначена відповідачем-2 у заяві про розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Про обізнаність наявного судового провадження свідчить і подання ним вищевказаної заяви.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Щодо відповідача-1, який також не з'явився в судове засідання, суд зазначає, що частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про повідомлення про розгляд справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. а саме 02097, м. Київ, вул. Милославська, буд. 31-Б, кв. 150.
Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», вважається днем вручення відповідної ухвали суду.
Водночас, судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про причини неявки, а позивач просив провести розгляд справи без його участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.
Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачам був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідачі у визначений законом строк не подали ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідачі у встановлений строк не подали до суду ані відзиву на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до частини 3 статі 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 29.01.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
В нарадчій кімнаті 29.01.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», що перейменовано на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Терра лекс консалтинг» (далі - позичальник) укладено кредитний договір №ECAK2LON0ZMU0 (далі - договір) за умовами пункту 1.1 якого, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді згідно з пунктом А.1 цього договору невідновлюваної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Невідновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Пунктами А.2 та А.2.1 укладеного договору передбачено, що ліміт становить 22155,32 грн, у тому числі 20115,54 грн на реструктуризацію заборгованості за договором про надання банківських послуг №37208208 (ліміт на поточний рахунок), укладеними між банком та позичальником, 34,00 грн для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в пункті 2.1.1 цього договору, 2005,78 грн на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.13, 2.3.13 та 5.8 цього договору. Ліміт кредитування на конкретну дату (далі - поточний ліміт) визначається сумою кредитних коштів, яка у цю дату може знаходитися в користуванні позичальника. Поточний ліміт встановлюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту, зазначеним у додатку №1 до цього договору.
Пунктами 2.1.1 та 2.1.2 договору передбачається, що банк зобов'язується відкрити для обслуговування кредиту рахунку, зазначені у пункті А.4 цього договору, перерахувати за дорученням позичальника, без додаткового узгодження, грошові кошти для відшкодування витрат з реєстрації у Державному реєстрі обтяження рухомого майна у розмірі визначеному у пункті 1.1 цього договору та надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, в межах суми, обумовленої пунктом 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктами 2.2.1, 2.2.12 цього договору.
В пункті А.3 договору сторони погодили, що термін повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до цього договору). Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в графіку погашення кредиту (додаток №1 до цієї додаткової угоди) понад 30 днів: 1. Датою погашення заборгованості є 31 день; 2. Вся заборгованість по кредиту, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-ий) день, рахується простроченою; 3. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1335,75 грн.
Додатком №1 до договору сторонами погоджено погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, що здійснюється в сумі та у терміни відповідно до графіка зменшення поточного ліміту, а саме рівними частинами у розмірі 4267,86 грн до 10.01.2014, до 10.02.2014, до 10.03.2014, до 10.04.2014 та до 09.05.2014. Платежі відповідно до графіка зменшення поточного ліміту, підлягають сплаті в повному обсязі. Часткові платежі без попереднього узгодження з банком не допускаються. Платежі відповідно до графіка зменшення поточного ліміту, вважаються здійсненими у встановлений термін, якщо сума платежів у повному обсязі надійшла на рахунок банку не пізніше дати, зазначеної у графіку зменшення поточного ліміту.
При цьому, зобов'язання позичальника забезпечуються: договором поруки №AK2LON0ZMU0/DP1 від 10.12.2014, договором поруки №AK2LON0ZMU0/DP2 від 10.12.2014, договором застави №AK2LON0ZMU0/DZ (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 10.12.2014 (пункт А.5 договору).
Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.14 та 2.3.2. У випадку якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту, згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до цього договору) для поточного періоду користування кредитом, позичальник зобов'язується погасити різницю у день її виникнення.
Умовами пункту 2.2.6 договору передбачено, що позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту з рахунків для виконання зобов'язання з погашення кредиту, а також процентів за його використання.
Банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків позичальника згідно пункту 2.2.6 цього договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим договором в межах сум, що належить до сплати банку (пункт 2.3.4 договору).
Пунктом 5.7 укладеного договору передбачено, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 6.1 договору).
Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
Позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту, про що свідчить банківська виписка та додаткова угода №1 до договору про надання банківських послуг №37208208 від 10.12.2014, якою визначено заборгованість позичальника за кредитним договором, а також відсутність з боку відповідачів претензій та повідомлень про порушення позивачем умов кредитного договору
Позаяк, позичальник свого обов'язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 20149,54 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Приписами частини 2 вищевказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом А.3 кредитного договору сторони визначили, що термін повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до цього договору), а саме погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється рівними частинами у розмірі 4267,86 грн до 10.01.2014, до 10.02.2014, до 10.03.2014, до 10.04.2014 та до 09.05.2014.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту А.3 та додатку №1 до договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів, отриманих за договором №ECAK2LON0ZMU0 на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки, повернення кредитних коштів згідно погодженого графіку належним чином не здійснив.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Умовами пункту 4.1 укладеного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктом 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пункті А.6 цього договору.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що сплата процентів та пені за користування кредитом, передбачених пунктами 4.1, 4.2 здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплата процентів зазначена у пункті А.8 цього договору,
Так, пунктами А.6 та А.8 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23% річних. Дата сплати процентів зазначена у графіку зменшення поточного ліміту (додаток №1 до цього договору) починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено пунктом 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з пунктом 2.3 2 цього договору).
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої сплати процентів, а також за період, який починається з попередньої дати сплати процентів, до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (пункт 4.10 договору).
Позивачем нараховано проценти за користування кредитом на підставі пунктів 4.1, 4.3, 4.10 у розмірі 917,25 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів суд дійшов висновку його про обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань в частині повного їх повернення у встановленому договором порядку і строки, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачами, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 20149,54 грн та заборгованості по процентам у розмірі 917,25 грн.
Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено наслідки порушення договору позичальником та у випадку, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2 та 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у пункті А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановлених пунктом А.3 цього договору).
У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань із сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2,4.1, 4.2 та 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 1.2, 2.2.3, .2.2.14 та 2.3.2 цього договору, винагороди, передбаченої пунктами 2.2.5, 4.4, 4.5 та 4.6 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого пунктом А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у пункті А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні (пункт 5.1 договору).
Пунктом А.7 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого з грошового зобов'язання позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,128% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченого повідомленням.
Відтак, оскільки відповідач-1 своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів 5.1 та А.7 договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 33043,25 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №917/889/17 та від 30.01.2019 у справі №904/631/18.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи, нормам чинного законодавства і умовам договору, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.
В той же час, за приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Судом встановлено, що заборгованість за кредитом складає 20149,54 грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 33043,25 грн, що майже на 40% відсотків перевищує розмір заборгованості за кредитним договором.
З урахуванням приписів частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №1512/1742/2012.
Відтак, оцінивши інтереси обох сторін, а також те, що розмір неустойки значно перевищує розмір боргового зобов'язання та те, що дії відповідача-1 щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до розміру суми боргу за договором кредиту, відтак належною сумою до стягнення є пеня розмірі 20149,54 грн.
При цьому, позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на те, що 10.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», що перейменовано на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) був укладений договір поруки №AK2LON0ZMU0/DP1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Терра лекс консалтинг» (далі - боржник) зобов'язань за кредитним договором, згідно якого кредитор надав боржнику кредит наданий у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 22155,32 грн (далі - договір поруки).
Відповідно до п. 1.2 договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Пунктом 4.1 договору поруки сторони передбачили та взаємно домовилися, що порука за ним припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитними договором цей договір припиняє свою дію.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).
Пунктами 1.3 та 1.5 договору поруки визначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений та у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно п. 2.1.2 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1 договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю, передбаченої даним пунктом вимоги.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов кредитного договору суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно заявленої до стягнення заборгованості, з урахуванням розміру пені, визначеної судом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачі під час розгляду справи не скористалися своїм правом на подання відзиву, як і не надали доказів які б свідчили про відсутність у них обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача-2 про те, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними документами первинної бухгалтерської документації з якого можливо встановити точний розмір заборгованості, враховуючи те, що відповідачем-2 за платіжним дорученням №Р24А155733240А30090 на суму 7000,00 грн було здійснено часткове погашення заборгованості та згідно виписки з депозитного рахунку відповідача списано грошові кошти в погашення кредиту у розмірі 2703,64 грн.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків за договором №ECAK2LON0ZMU0 від 10.12.2014 сплачені відповідачем-2 грошові кошти у розмірі 7000,00 грн зараховані 21.10.2016 в рахунок часткового погашення пені у розмірі 6671,07 грн та в рахунок часткового погашення заборгованості по процентам у розмірі 328,93 грн, а списані 06.08.2015 згідно банківської виписки по рахунку за договором «Депозит Плюс» кошти в сумі 2703,64 грн за договором застави №AK2LON0ZMU0/DZ від 10.12.2014 майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору, зараховано банком в рахунок часткового погашення пені.
Умовами пункту 4.9 кредитного договору передбачено, що зобов'язання за цим договором у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього договором не наступив, за умови реалізації банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат /збитків банку згідно з пунктами 2.2.13, 2.3.13 цього договору, далі - для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 цього договору, а отже позивач здійснив зарахування коштів у відповідності до узгоджених умов договору
Не обґрунтованими є і посилання відповідача-2 на те, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.05.2020 у справі №754/4485/17 залишено без розгляду позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра лекс консалтинг» про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором у зв'язку з неявкою позивача у судові засідання, оскільки це не свідчить про відсутність права у позивача на повернення йому кредитних грошових коштів разом зі сплатою процентів та пені. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, відповідачем-2 не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, а надані докази часткової оплати враховані позивачем в рахунок погашення заборгованості зі сплати процентів та пені, що не протирічить умовам договору.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що ні відповідач-1, як боржник за кредитним договором, ні відповідач-2, як поручитель, не надали доказів повного виконання взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, втім позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду про зменшення розміру пені.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідачів у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України»).
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Терра лекс консалтинг» та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 54110,04 грн задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Терра лекс консалтинг» (02097, м. Київ, вул. Милославська, буд. 31-Б, кв. 150; ідентифікаційний код 37208208) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 20149 (двадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн 54 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн 25 коп. та пеню у розмірі 20149 (двадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн 54 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Терра лекс консалтинг» (02097, м. Київ, вул. Милославська, буд. 31-Б, кв. 150; ідентифікаційний код 37208208) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн 00 коп.
4. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн 00 коп.
5. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
6. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2021.
Суддя Т.В. Васильченко