ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2021Справа № 910/18481/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астекс»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна
електрична станція»
про стягнення 310.304,56 грн
Представники сторін: не викликались
24.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Астекс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» про стягнення 310.304,56 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 53-122-01-20-097725 від 09.06.2020 позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 307.800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № А-200311/1 від 26.06.2020. Умовами п. 6.1 договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем, за умови реєстрації податкової накладної, шляхом перерахування грошових коштів протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію. У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання по своєчасній оплаті поставленого товару, позивачем було надіслано відповідачу претензію № 2508/1 від 25.08.2020 про сплату боргу. Враховуючи те, що відповідачем не було надано відповіді на пред'явлену претензію та суму боргу не сплачено, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 310.304,56 грн, з яких 307.800,00 грн основного боргу та 2.504,56 грн 3% річних за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки № 53-122-01-20-097725 від 09.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18481/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.12.2020 було направлено було направлено ДП «НАЕК «Енергоатом» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 (номер відправлення 0105476321812), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.12.2020 було направлено Відокремленому підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 34400, Рівненська обл., м. Вараш (номер відправлення 0105476322037).
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
ДП «НАЕК «Енергоатом» ухвалу суду від 01.12.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.12.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105476321812.
ВП «Рівненська атомна електрична станція» ухвалу суду від 01.12.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 08.12.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105476322037.
21.12.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв'язку 14.12.2020), у якому відповідач зазначає, що заборгованість виникла через складну фінансову ситуацію ДП НАЕК «Енергоатом» яка спричинена енергетичною кризою в Україні. Проте незважаючи на дану ситуацію відповідач вживає всіх заходів для погашення існуючого боргу. Відповідач не погоджується з періодом нарахування 3% річних. Позивачем до позову додано копію ярлика на придатну продукцію № 1-7-369 від 30.06.2020. Враховуючи положення ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку оплати розпочався 01.07.2020 та закінчився 14.08.2020. Враховуючи зазначене, позивачем безпідставно визначено початок нарахування 3% річних саме з 14.08.2020, адже перебіг строку прострочення оплати за поставлену продукція розпочався 15.08.2020. У зв'язку з цим просить суд відмовити позивачу у стягненні зайво нарахованих 3% річних. Також у відзиві міститься клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
11.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з твердженням відповідача, що ним вживаються всі заходи для погашення боргу, оскільки з 15.08.2020 жодних коштів в рахунок погашення боргу від відповідача не надійшло, доказів відсутності коштів на рахунках відповідача суду не подано. Погоджується з тим, що позивачем допущено помилку у визначенні дати початку перебігу строку прострочення за поставлену продукцію в 1 день. Зазначає, що відповідачем не подано доказів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги та просить відмовити відповідачу у задоволенні відповідного клопотання.
18.01.2021 від відповідача надійшла заява, в якій відповідач зазначає, що ним було частково погашено заборгованість за договором поставки № 53-122-01-20-097725 від 09.06.2020 шляхом перерахування грошових коштів в загальному розмірі 50.000,00 грн згідно платіжних доручень № 12174 від 22.12.2020 та № 12616 від 30.12.2020, тому борг становить 257.800,00 грн.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астекс» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (замовник, відповідач) було укладено договір на постачання товару № 53-122-01-20-09772 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).
Предметом поставки по даному договору є продукція: 30230000-0 багатофункціональний пристрій, яка передбачена специфікацією № 1 до даного договору (п. 1.2 договору).
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленої продукції у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 12.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів як застосовують печатку). Строк дії даного договору по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Згідно з п. 2.2 договору загальна сума договору (вартість продукції) становить 307.800,00 грн.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 3.1 договору продукція постачається протягом 45 календарних днів з оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 8.2 договору товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, документи які підтверджують якість продукції.
Згідно з п. 8.4 договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 307.800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № А-200311/1 від 26.06.2020.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Згідно з п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
З матеріалів справи вбачається, що за фактом постачання продукції за договором (за вказаною вище видатковою накладною) позивачем подано податкову накладну № 59 від 26.06.2020, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.07.2020, що підтверджується наданою позивачем квитанцією від 03.07.2020.
Згідно з п. 6.2 договору про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
30.06.2020 виготовлено ярлик на придатну продукцію за № 1-7-369 про що листом відповідача № 10020/041 від 06.07.2020 повідомлено позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене відповідач мав здійснити оплату поставленої продукції до 14.08.2020 включно.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач звертався до відповідача з претензією № 2508/1 від 25.08.2020 про сплату боргу в сумі 307.800,00 грн, яка відповідачем залишена без задоволення.
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань вартість товару у визначений строк не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення з позовом до суду (20.11.2020 - позов поданий до відправлення до поштового відділення зв'язку) становила 307.800,00 грн.
Проте, відповідачем подано платіжні доручення № 12616 від 30.12.2020 на суму 25.000,00 грн та № 12174 від 22.12.2020 на суму 25.000,00 грн, які свідчать, що відповідач перерахував позивачу кошти в загальному розмірі 50.000,00 грн. В призначені платежу вказаних платіжних доручень вказано: «за поставку БФП зг. накл. № А-200311/1 від 26.06.20р. по дог. № 53-122-01-20-09772 від 09.06.20р.»
Таким чином, подані платіжні доручення свідчать, що відповідач перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 50.000,00 грн основного боргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленої продукції не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 257.800,00 грн - 40.000,00 грн).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриману продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.504,57 грн - 3% річних нарахованих на суму боргу 307.800,00 грн за період з 14.08.2020 по 20.11.2020.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За розрахунками суду розмір 3% річних на суму боргу 307.800,00 грн за період з 15.08.2020 по 20.11.2020 (98 днів) становить 2.472,49 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.472,49 грн 3% річних.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем з порушенням чинного законодавства України, а саме початком періоду прострочення визначено 14.08.2020, тоді як слід обраховувати з 15.08.2020.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астекс» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги ту обставину, що відповідачем здійснено часткову оплату боргу після звернення позивача з позовом до суду.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 7.000,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У доданого до позовної заяви попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які планує понести позивач у зв'язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу становить 14.000,00 грн, з яких
1. усна консультація - 500.00 грн;
2. аналіз документів - 2.000,00 грн;
3. підготовка та узгодження правової допомоги по справі - 500,00 грн;
4. складання позовної заяви - 4.000,00 грн;
5. вивчення матеріалів наданих опонентами, аналіз ситуації - прийняття рішення щодо тактики - 2.000,00 грн;
6. складання відповіді на відзив - 2.000.00 грн;
7. участь в одному судовому засіданні - 3.000,00 грн;
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
12.11.2020 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Голосіївська колегія адвокатів м. Києва» був укладений договір про надання правничої допомоги № 12/11-2020 за умовами якого клієнт доручив адвокатському об'єднанню надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором, доручивши здійснення правової допомоги адвокату Бойко Сергію Олександровичу .
19.11.2020 між позивачем та адвокатським об'єднанням укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до якої сторони домовились про те, що вартість наданих послуг складає 7.000,00 грн.
Згідно з п. 3.1 вказаного договору клієнт зобов'язаний виплатити винагороду адвоката за надану юридичну допомогу у розмірі передбаченому домовленістю між сторонами, згідно додаткової угоди до договору та акту приймання-передачі наданих послуг.
19.11.2020 між сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг. яким засвідчено що клієнт прийняв наступні надані виконавцем послуги
1. усна консультація - 500.00 грн;
2. аналіз документів - 2.000,00 грн;
3. підготовка та узгодження правової допомоги по справі - 500,00 грн;
4. складання позовної заяви - 4.000,00 грн.
Винагорода виплачена позивачем Адвокатському об'єднанню «Голосіївська колегія адвокатів м. Києва» в розмірі 7.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5942 від 19.11.2020.
Підтвердженням того, що Бойко Сергій Олександрович є адвокатом підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5607 від 11.06.2015.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката посилаючись на неспівмірність його розміру зі складністю спору.
Разом з цим, відповідачем не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру витрат.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що борг відповідачем частково сплачений після звернення позивача з позовом до суду, а саме в сумі 6.999,28 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 50.000,00 грн основного боргу закрити.
3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (55001, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астекс» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 32981684) 257.800 (двісті п'ятдесят сім тисяч вісімсот) грн 00 коп. основного боргу, 2.472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн 49 коп. - 3% річних, 4.654 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн 09 коп. витрат по сплаті судового збору, 6.999 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 28 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова