ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2021Справа № 910/16951/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарський пекар»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерхліб»
про стягнення 503.079,71 грн
Представники сторін: не викликались
02.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарський пекар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерхліб» про стягнення 503.079,71 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 310118/1 від 31.01.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар - борошно вищого та першого гатунку, на загальну суму 550.104,01 грн, що підтверджується видатковими накладними № 349 від 13.04.2020, № 353 від 13.04.2020 та № 368 від 16.04.2020. У зв'язку з тим, що відповідачем було сплачено лише 60.000,00 грн, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 503.079,71 грн, з яких 490.104,01 грн основного боргу, 4.901,04 грн інфляційних втрат та 8.074,66 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16951/20 від 09.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
24.11.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/16951/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.12.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, 5 (номер відправлення 0105476321626), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.11.2020 є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 01.12.2020 (номер відправлення 0105476321626) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 04.01.2021 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
15.01.2021 позивачем через «Електронний суд» подано клопотання про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 20.000,00 грн.
25.01.2021 відповідачем до суду подано заяву про надання матеріалів справи для ознайомлення.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 01.12.2020 не виконав та письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдарський пекар» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерхліб» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 310118/1 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар: борошно пшеничне вищого, першого, другого ґатунку та висівки пшеничні (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених у цьому договорі.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленої продукції у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна зі сторін не повідомила іншу письмово про намір його розірвати за тиждень до закінчення вказаного строку, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.
Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін про небажання продовжувати договірні відносини не подано.
Згідно з п. 3.3 договору загальна вартість продукції згідно договору дорівнює загальній фактичній вартості продукції, що поставлена постачальником покупцю за весь час дії цього договору, та складається із сум видаткових накладних.
Відповідно до п. 4.2 договору приймання продукції здійснюється за кількістю - згідно видаткових накладних або актів приймання-передачі, за якістю - відповідно до документу, що посвідчує якість, наданого під час відвантаження продукції та шляхом співставлення фактичної якості продукції та якісних показників продукції, погоджених відповідними специфікаціями на продукцію.
Видаткові накладні та/або акти прийому-передачі повинні бути підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені круглими печатками сторін.
Згідно з п. 4.7 договору датою виконання постачальником зобов'язань щодо передачі (поставки) продукції покупцю є дата підписання покупцем відповідного документа, що підтверджує передачу (видаткова накладна, акт прийому-передачі).
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 550.104,01 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними
№ 349 від 13.04.2020 на суму 180.450,00 грн;
№ 353 від 13.04.2020 на суму 177.307,91 грн;
№ 368 від 16.04.2020 на суму 192.346,10 грн.
Пунктом 3.4 договору визначено, що покупець повинен оплатити продукцію на умовах 100% передплати на підставі рахунку постачальника.
Доказів виставлення відповідачу рахунків на оплату продукції позивачем не подано.
Фактичною датою виконання грошових зобов'язань покупця перед постачальником є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.6 договору).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач згідно платіжного доручення № 7835 від 21.07.2020 здійснив часткову оплату продукції за договором в сумі 60.000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 2.1.2 договору покупець зобов'язався повністю та своєчасно оплачувати поставлену продукцію.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 60 від 09.07.2020 про сплату боргу в сумі 490.104,01 грн, яка відповідачем залишена без задоволення.
Згідно акту звіряння взаємних розрахунків. підписаного та скріпленого печатками обох сторін, станом на 30.09.2020 заборгованість відповідача за договором перед позивачем становить 490.104,01 грн.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не заперечений відповідачем, що складає 490.104,01 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленої продукції не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 490.104,01 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4.901,04 грн інфляційних втрат та 8.074,66 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За наступними розрахунками суду розмір 3% річних становить 8.027,36 грн
за видатковою накладною № 349 від 13.04.2020 за період з 14.04.2020 по 30.09.2020 на суму боргу 120.450,00 грн (180.450,00 грн - 60.000,00 грн) складає 1.984,46 грн;
за видатковою накладною № 353 від 13.04.2020 за період з 14.04.2020 по 30.09.2020 на суму 177.307,91 грн складає 12.921,22 грн;
за видатковою накладною № 368 від 16.04.2020 за період з 17.04.2020 по 30.09.2020 на суму 192.346,10 грн складає 3.121,68 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8.027,36 грн 3% річних.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За наступними розрахунками суду розмір інфляційних втрат становить 3.348,77 грн
за видатковою накладною № 349 від 13.04.2020 за період з 14.04.2020 по 30.09.2020 на суму боргу 120.450,00 грн (180.450,00 грн - 60.000,00 грн) складає 1.201,92 грн;
за видатковою накладною № 353 від 13.04.2020 за період з 14.04.2020 по 30.09.2020 на суму 177.307,91 грн складає 1.769,29 грн;
за видатковою накладною № 368 від 16.04.2020 за період з 17.04.2020 по 30.09.2020 на суму 192.346,10 грн складає 377,56 грн.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.348,77 грн інфляційних втрат.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем з порушенням чинного законодавства України, а саме початком періоду прострочення за видатковою накладною № 368 від 16.04.2020 визначено 14.04.2020, тоді як за відсутності виставлених позивачем рахунків на оплату з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України прострочення слід обраховувати з 17.04.2020.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарський пекар» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 20.000,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести позивач у зв'язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу становить 50.000,00 грн, з яких 20.000,00 грн витрати на правову допомогу, 30.000,00 грн як гонорар успіху в разі задоволення позову.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
19.09.2019 між позивачем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю юридична компанія АВЦ «Альянс» (фірма) був укладений договір про надання правової допомоги за умовами якого фірма через залучення адвокатів забезпечує надання правової допомоги клієнту.
Адвокатом Цибою Дмитрієм Михайловичем виданий ордер серії ВВ № 1004461 на надання правової допомоги ТОВ «Айдарський пекар» у Господарському суді міста Києва.
15.10.2020 Цибі Дмітрію Михйловичу Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдарський пекар» видано довіреність на представництво інтересів останнього.
08.11.2020 між позивачем та ТОВ ЮК АВЦ «Альянс» укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди про порядок здійснення оплати юридичних послуг за надання правової допомоги у справі № 910/16951/20 та визначено вартість наступних послуг:
1) надання консультацій щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором поставки - 2.000,00 грн;
2) вивчення документації щодо виникнення заборгованості перед ТОВ «Айдарський пекар» (договір поставки,/ претензія, видаткові накладні), вивчення практики щодо стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів. Підготовка до складання позовної заяви та складання позовної заяви та направлення до господарського суду - 8.000,00 грн;
3) участь у судовому засіданні в господарському суді (в тому числі в режимі відеоконференції) надання консультації щодо участі у судовому засіданні, складання інших документів в рамках розгляду справи по суті - 10.000,00 грн.
Суд відзначає, що відсутні підстави покладення на відповідача витрат позивача на сплату послуг в сумі 10.000,00 грн, зазначених у вказаному вище пункті 3, оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без проведення судових засідань.
Згідно з п. 3.1 вказаної додаткової угоди оплата послуг з представництва інтересів здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується протягом 3 днів з дня надання клієнту додаткової угоди. Сплата за участь у судовому засіданні залученого захисника сплачується з урахуванням не менше двох засідань до першого (підготовчого) засідання.
Винагорода виплачена позивачем ТОВ ЮК АВЦ «Альянс» в розмірі 20.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8099 від 10.11.2020.
Підтвердженням того, що Циба Дмитрій Михайлович є адвокатом підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1076 від 20.09.2012.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також неспівмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно від визначеної судом обґрунтованої суми витрат (10.000.00 грн) до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 9.968,20 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерхліб» (02099, м. Київ, вул. Зрощувальна, 5, код ЄДРПОУ 41675534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарський пекар» (93500, Луганська область, смт. Новоайдар, вул. Великий шлях, 42 «А»/1, код ЄДРПОУ 38542821) 490.104 (чотириста дев'яносто тисяч сто чотири) грн 01 коп. основного боргу, 3.348 (три тисячі триста сорок вісім) грн 77 коп. інфляційних втрат, 8.027 (вісім тисяч двадцять сім) грн 36 коп. - 3% річних, 7.522 (сім тисяч п'ятсот двадцять дві) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору, 9.968 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова