20.01.2021 м. Ужгород Справа № 907/537/18
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши справу
за позовом Торгового товариства з обмеженою відповідальністю "Шкала-Енерджі", Угорщина
до відповідача Виконавчого комітету Тячівської міської ради, м. Тячів
за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичної особи-підприємця Кухара Івана Степановича, смт. Буштино
та третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Шкала-Енерджі”, м. Тячів
про визнання протиправним рішення виконавчого комітету та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи 1 -
від третьої особи 2 - не з'явився;
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Торгове товариство з обмеженою відповідальністю "Шкала-Енерджі" (Угорщина) (далі - Торгове ТОВ "Шкала-Енерджі" (Угорщина)) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до виконавчого комітету Тячівської міської ради (далі - виконком Тячівської міськради), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- товариства з обмеженою відповідальністю "Шкала-Енерджі" (Україна) (далі - ТОВ "Шкала-Енерджі" (Україна)), про визнання протиправним рішення виконавчого комітету міської ради та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Підставою звернення до суду стало виявлення факту порушення права власності позивача оскільки реконструйований ним завод по виготовленню пеллет (гранул), розташований за адресою: м. Тячів, вул. Лазівська, 52, оспорюваним рішенням помилково оформлений не за позивачем - Торгове ТОВ "Шкала-Енерджі" (Угорщина), а за його філією - ТОВ "Шкала-Енерджі" (Україна). Посилаючись на ці обставини, позивач просить поновити строк позовної давності, що пропущений ним з поважних причин.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 позов задоволено, визнано протиправним рішення виконкому Тячівської міськради від 04.12.2012 № 364 "Про оформлення права приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м. Тячів, вул. Лазівська, 52" і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.12.2012 серії САЕ № 891410.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 залучено до участі у справі МП "Надія" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Змінено процесуальний статус ТОВ "Шкала-Енерджі" (Україна) - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство визнано співвідповідачем у справі.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постановою Верховного Суду від 21.08.19 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі №907/537/18, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2020 залучено до участі у справі №907/537/18 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичну особу-підприємця Кухара Івана Степановича, з тих підстав, що в межах іншої господарської справи № 907/726/18 за участю заявника та Товариства з обмежено відповідальністю «Шкала-Енерджі» (Україна) в якості забезпечення позову накладено арешт, в т. ч. і на майно, яке є предметом спору у справі, що розглядається.
Ухвалою Господарского суду Закарпатської області від 10.09.2020 витребувано:
- у ТОВ «Шкала-Енерджі» (код ЄДРПОУ: 35611593, 90500, Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Лазівська, 52) статути цього товариства у всіх редакціях, які діяли починаючи з 04.12.2012 по сьогоднішній день;
- у Тячівської ДПІ ГУ ДПС у Закарпатській області (90500, Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Армійська, 2) баланси (звіт про фінансовий стан), які складались та подавались ТОВ «Шкала-Енерджі» (код ЄДРПОУ 35611593) за період з 04.12.2012 по сьогоднішній день;
- у ПрАТ "Закарпаттяобленерго" (89412, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57) договір укладений з ТОВ «Шкала-Енерджі» (код ЄДРПОУ - 35611593) на підставі якого здійснюється постачання електроенергії останньому, (разом з первинним пакетом документів, який доданий при укладенні цього договору);
- у АТ "ОТП Банк" (код ЄДРПОУ: 21685166, 01033 м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43) платіжні документи на підставі яких у період з 04.12.2012 по сьогоднішній день здійснюється плата за користування послугами електропостачання.
Через відділ діловодства та забезпечення судового процесу Господарського суду Закарпатської області 29.09.2020 надійшов лист ПрАТ "Закарпаттяобленерго" №154-25/6677 від 28.09.2020 на виконання вимог ухвали про витребування доказів, яким ПрАТ "Закарпаттяобленерго" повідомляє про неможливість надання витребуваних судом доказів.
Також від Головного управління ДПС у Закарпатській області надійшов супровідний лист від 30.09.2020 про надання інформації на виконання ухвали суду від 10.09.2020 про витребування доказів.
Також, 06.10.2020 на адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява АТ "ОТП Банк" №12-4-13/14753-БТ від 29.09.2020 про надання інформації на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів з доданою до неї випискою з особового рахунку за запитуваний період.
Окрім того, представником ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) заявою від 28.10.2020 додано Статут ТОВ «Шкала-Енерджі», який затверджений рішенням загальних зборів від 09.07.2008.
У зв'язку з неможливістю надання ПрАТ «Закарпаттяобленерго» витребуваних судом доказів ФОП Кухарем І.С. заявлено додаткове клопотання про витребування укладеного з ТОВ «Шкала-Енерджі» (код ЄДРПОУ - 35611593) договору, на підставі якого здійснюється постачання електроенергії останньому.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2020 витребувано у строк до 30.11.2020 від ТОВ «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, вул. Жупанатська, 18) копію договору №РО6/12-0842 від 12.03.2010 та копії платіжних документів, за якими проводилась оплата відповідно до вказаного договору.
ФОП Кухар І.С. 01.12.2020 через канцелярію суду подала клопотання про долучення договору про постачання електричної енергії з додатками.
В той же час, листом від 02.12.2020 №001-21/5745 ТОВ «Закарпаттяенергозбут» повідомило про неможливість виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 01.12.2020 підготовче провадження судом закрито, а справу призначено до розгляду по суті.
До дня призначеного судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися в засідання суду з поважних причин (через хворобу). Разом з тим, жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин заявником подано не було, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих позивачем.
Правова позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) зазначає, що оскаржуваним рішенням та виданим на підставі нього свідоцтвом Виконавчий комітет Тячівської міської ради наділив правом власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52, іншу особу, яка не була замовником будівництва та в якої всупереч приписам ст.ст. 316-321, 876 ЦК України не виникло право власності.
Крім того позивач пов'язує виникнення в нього права власності на завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52, зі здійсненням реконструкції цього об'єкту.
Підставою звернення до суду стало виявлення новим директором філії позивача - ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) недоліків у правовстановлюючих документах, які є предметом оскарження, оскільки такі порушують право власності позивача на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52, так як помилково оформлені не за позивачем - Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина), а за його філією - ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна). Посилаючись на ці обставини позивач просить поновити строк позовної давності, як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Заперечення відповідача.
Тячівська міська рада позов не визнала, вважаючи, що оспорюване рішення є законним і видане за наявності для того достатніх фактичних та правових підстав. Просить застосувати наслідки спливу строку позовної? давності та відмовити в задоволенні позову.
Правова позиція третьої особи-1.
ФОП Кухар І.С. вважає, що спір у даній справі стосується визнання недійсними правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а тому, позивачем фактично заперечується право власності ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна), яке бере участь в справі в якості третьої особи, а задоволення позову в цій справі потягне за собою втрату цією особою права власності на це майно. Ці обставини створюють перешкоди для реалізації ним права на справедливий судовий розгляд в інших справах, в межах яких майно ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) обтяжене на користь ФОП Кухар І.С.
Вважає, що право позивача не порушене, а тому не підлягає захисту, оскільки під час реєстрації новоствореного майна позивач одночасно й розпорядився ним, зареєструвавши його на іншу юридичну особу, в якій він є засновником, що в свою чергу припинило його права на цей об'єкт у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 346 ЦК України та ст. 347 ЦК України.
Позивач починаючи з 03.12.2012, а саме: з моменту звернення з заявою про оформлення права власності, не одержав документа про розгляд цієї заяви та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про те, що він цікавився своїм майном або перебігом його реєстрації. Починаючи з 05.09.2013 (моменту державної реєстрації), тобто протягом майже шести років, позивач визнавав такий стан речей та не оспорював право власності ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) на спірний об'єкт. З цих підстав ФОП Кухар І.С. вважає, що позивач міг дізнатись та йому було відомо про наявність у ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) права власності на спірний об'єкт.
Окрім того стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (Україна), з моменту оформлення та реєстрації права власності, відкрито та за корпоративним управлінням позивача, як єдиного засновника, користувалось всіма правомочностями власника спірного майна, що виключає необізнаність позивача про спірні правовідносини в даній справі.
Правова позиція третьої особи-2
Стверджує, що розпорядження належного ТОВ «Шкала-Енерджі (Угорщина) майна шляхом здійснення його державної реєстрації на користь ТОВ «Шкала-Енерджі (Україна), не ґрунтується на нормах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Визнає, що здійснення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт за українською філією Торгового ТОВ «Шкала-Енерджі (Угорщина), а не за Торговим ТОВ «Шкала-Енерджі (Угорщина) є помилковою.
Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (1053, Угорщина, місто Будапешт, вулиця Сеп, будинок 2, ідентифікаційний код Cg.01-09-887260) одноосібно створило ТОВ «Шкала-Енерджі» (90500, Україна, Закарпатська обл., Тячівський район, місто Тячів, вулиця Лазівська, будинок 52, ідентифікаційний код 35611593), про що 19.02.2008 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
Офіційне представництво Торгового ТОВ «Шкала-Енерджі»(Угорщина) зареєстровано 09.06.2010 за реєстраційним номером ПІ-4461, адреса представництва: 90500, Україна, Закарпатська обл., Тячівський район, місто Тячів, вулиця Лазівська, будинок 17, що підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3905-06/19882-09 від 07.05.2018 (а.с.132, т.1).
Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2009 набуло право власності на незавершене будівництвом складське приміщення у м. Тячів, вул. Лазівська, 52.
Позивачем здійснювалась реконструкція зазначеного складського приміщення та прийняття його в експлуатацію (а.с.23-35,т.1).
Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) 03.12.2012 звернулось до Виконавчого комітету Тячівської міської ради із заявою (а.с.81,т.1) в якій просило оформити право власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) з відходів деревини за ТОВ «Шкала-Енерджі», що знаходиться за адресою: м. Тячів, вул. Лазівська, 52. Дана заява підписана директором Череньї П.
Рішенням Виконавчого комітету Тячівської міської ради №364 від 04.12.2012 «Про оформлення права приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м. Тячів, вул. Лазівська, 52» (а.с.17, т.1) вирішено:
1) оформити право приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул), що знаходиться за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52 за ТОВ «Шкала-Енерджі» в 1/1 цілому.
2) доручити Тячівському міському бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права приватної власності.
На підставі цього рішення ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) видано свідоцтво серії САЕ №891410 від 28.12.2012 (а.с.18,т.1) про право власності на зазначене майно.
В подальшому, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.09.2013 внесено відповідний запис, згідно з яким за ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) зареєстровано право власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м. Тячів, вул. Лазівська, 52. Зазначені обставини підтверджуються витягом від 13.05.2014 за №21524581 (а.с.19-22,т.1).
Предметом спору в справі є вимоги скасувати рішення Виконавчого комітету Тячівської міської ради №364 від 04.12.2012 про оформлення права власності та свідоцтва серії САЕ №891410 від 28.12.2012 про право власності, оскільки позивач - Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) вважає, що право власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м Тячів, вул. Лазівська, 52, помилково оформлене не за ним, а за його філією - ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна).
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду виходив з того, що залучивши до участі в справі третю особу, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційний господарський суд вийшов за межі наданих йому повноважень та допустив порушення норм процесуального права, оскільки не з'ясував, яким саме чином рішення у справі №907/537/18 може вплинути на права та обов'язки МП «Надія», не зазначив, який юридичний інтерес має особа, яка подає апеляційну скаргу, з огляду на її предмет, та яким чином рішення суду у справі №907/537/18 може вплинути на права та обов'язки заявника щодо однієї зі сторін. Також касаційний суд відзначив, що суд апеляційної інстанції не зазначив, якими новими правами буде наділено МП «Надія» та які саме нові обов'язки буде покладено на це товариство, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, обмежившись лише посиланням, що в іншій справі накладено арешт на майно ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна).
Суд касаційної інстанції відзначив, що визнаючи поважними причини пропущення позовної давності суд першої інстанції не взяв до уваги та не дослідив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого об'єкт спору (нерухоме майно) було передано ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) в іпотеку Закритому акціонерному товариству Угорський Банк розвитку (а.с.21,т.2).
Також касаційний вказав на те, що суд першої інстанції не встановив момент, коли позивач міг довідатися про порушення свого права з урахуванням тих правовідносин, які склалися між сторонами, з якого саме моменту позивач мав можливість довідатися (довідалася) про порушення своїх прав, тобто не з'ясував початку перебігу позовної давності щодо позовних вимог у цій справі, хоча з'ясування цих обставин є суттєвим для правильного вирішення такого спору.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
На виконання зазначених приписів процесуального закону, суд під час нового розгляду справи встановив наступне.
Для правильного вирішення даного спору суду необхідно встановити, чи порушується оскаржуваними актами право позивача за захистом якого останній звернувся до суду. При цьому підставою для скасування цих актів є встановлення невідповідності вимогам закону.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач має на меті захистити право на набуття права власності на об'єкт нерухомості, яке в нього не виникло у зв'язку з прийняттям оскаржуваних актів. Натомість виникнення в нього цього права позивач пов'язує зі здійсненням реконструкції спірного об'єкту.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини або інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Частиною першою статті 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У спірному випадку позивач - Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) звернулось до Виконавчого комітету Тячівської міської ради з заявою від 30.12.2012 (а.с.81,т.1) де зазначило: «Просимо оформити право власності на реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) з відходів деревини за ТзОВ «Шкала-Енерджі» що знаходиться за адресою м. Тячів вул. Лазівська, 52»
Позивач стверджує, що звернувшись із даною заявою, він мав на меті набути право власності на спірний об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, який діяв на той час.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на зазначені норми матеріального права суд доходить висновку, що зазначена заява (а.с. 81, т. 1) є правочином, з яким закон на той час пов'язував виникнення у особи права власності.
На підставі змістовного аналізу заяви Торгового ТОВ «Шкала-Енерджі» від 30.12.2012 (а.с. 81, т. 1) суд доходить висновку, що заявник просить оформити право власності на чітко визначений об'єкт - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) з відходів деревини. В свою чергу суб'єкта за яким слід оформити це право, визначається заявником у наступній частині цієї заяви, а саме: за ТзОВ «Шкала-Енерджі» що знаходиться за адресою м. Тячів вул. Лазівська, 52. Така послідовність формулювання в побудові заяви свідчить про конкретизацію місцезнаходження саме суб'єкта права власності, а не об'єкта, як стверджує позивач.
Частиною четвертою статті 212 ЦК України передбачено, що якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
За таких обставин суд відхиляє твердження позивача про те, що кінцевою метою звернення до Виконавчого комітету Тячівської міської ради було оформлення права власності на спірний реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) з відходів деревини саме за позивачем, а не за ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна).
Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Частиною першою статті 182 ЦК України (в редакції Закону №1878-VI від 11.02.2010) передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 1.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 №1692/5), яке було чинне на момент здійснення державної реєстрації спірного права власності, це Тимчасове положення визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з пп. 3 п. 1.5. Положення, державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно, зокрема будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.
Також, п. 1.6. Положення, передбачено, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, чинне на момент реєстрації спірного об'єкту законодавство пов'язувало виникнення права власності на новостворене нерухоме майно зі здійсненням державної реєстрації.
Пунктом 1.2. цього Положення визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, з моменту державної реєстрації виникає право власності на нерухому річ. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. Положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе (-уть) заявник (заявники).
Згідно з пп. «а» п. 8.1. Положення, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Таким чином, з вищезазначених норм вбачається, що саме власник несе ризик достовірних відомостей при написанні заяви.
Судом встановлено, що Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2009 набуло право власності на рухоме майно, а саме: незавершене будівництвом складське приміщення, яке в силу статті 331 ЦК України стало об'єктом нерухомості лише з 05.09.2013 та право власності на яке оформлене за ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна). Ці обставини підтверджуються відповідним витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а. с. 13. Т. 1).
Частиною другою статті 190 ЦК України (в редакції Закону №3201-IV від 15.12.2005) майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦК України неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.
Частиною першою статті 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Отже, незавершене будівництво являється особливою неспоживчою річчю, яка до державної реєстрації як нерухоме майно, слід розцінювати як майнові права про які до Державного реєстру прав на нерухоме майно можуть вноситись відповідні записи про речові права.
Тобто, у період з 22.12.2009 до 05.09.2013 спірний об'єкт становив собою майнові права (речове право) в силу ст. 179, 185, 190, 331 ЦК України, натомість нерухомим майном став лише з 05.09.2013.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦК України передбачено, що особа може відмовитися від свого майнового права.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Враховуючи, що подання до Виконавчого комітету Тячівської міської ради заяви від 30.12.2012 (а.с.81,т.1) слід розцінювати як дію, спрямовану на оформлення права власності на спірний об'єкт за ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна), а не за позивачем, а також те, що позивач з моменту подачі цієї заяви - 30.12.2012 не сприяв приведення реєстрації права власності саме за собою, суд доходить до висновку, що така поведінка була для позивача вигідна, прийнятна та відповідала меті, яку перед собою ставив позивач звертаючись до відповідача із заявою від 30.12.2012 (а.с.81,т.1).
Окрім того з витребуваних під час нового розгляду доказів вбачається, що саме ТОВ «Шкала-Енерджі», а не позивач було користувачем електроенергії, оплачувало рахунки та зазначало спірний об'єкт на своєму балансі.
З огляду на це суд доходить висновку, що рішення Виконавчого комітету Тячівської міської ради від 04.12.2012 за № 364 «Про оформлення права приватної власності на нерухоме майно - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 52» та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на це нерухоме майно серії САЕ №891410 від 28.12.2012 не порушують права позивача, оскільки відповідають його волевиявленню під час реєстрації спірного об'єкта як нерухомості.
Виконуючи обов'язкову вказівку Касаційного господарського суду в частині перевірки обставин щодо запису в Державному реєстру прав на нерухоме майно про обтяження на підставі іпотеки суд зазначає наступне.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.21,т.1) вбачається, що реєстратором внесено запис №2386627 від 10.03.2009 згідно якого спірний об'єкт обтяжений договором іпотеки №1626 від 10.03.2009, строк виконання зобов'язань за яким - 15.09.2018, іпотекодержателем зазначено Закрите акціонерне товариство Угорський банк розвитку, а іпотекодавцем Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (Угорщина).
Тобто на момент, коли спірний об'єкт, ще не являвся нерухомим майном, оскільки таким став лише з 05.09.2013, на нього накладено обтяження у вигляді іпотеки. Ці обставини свідчать про те, що вказане обтяження стосується майнових прав, а не нерухомого майна.
Наявність запису про обтяження певного об'єкта незавершеного будівництва не дозволяє в подальшому здійснити реєстрацію права власності на цей об'єкт як нерухомого майна за іншою особою (тобто відмовитись від нього на користь іншої особи), окрім випадку коли таке обтяження втратило свою актуальність.
Позивачем не надано, а судом не встановлено, доказів, які б підтверджували чинність зазначеного обтяження на момент проведення державної реєстрації спірного об'єкта як нерухоме майна. Натомість судом встановлено, що запис про обтяження внесений 10.03.2009, а запис про право власності об'єкта нерухомого майна - 05.09.2013. Тобто відомості внесені станом на 05.09.2013 є актуальнішими (більш достовірно відображають фактичні обставини щодо спірної речі), ніж відомості згідно з записом від 10.03.2009.
За таких обставин виходячи з презумпції достовірності більш актуальних відомостей, які містяться в реєстрі, суд доходить висновку, що на момент реєстрації права власності на нерухоме майно позивач надав державному реєстратору документи, які дозволили останньому провести реєстраційні дії за іншою юридичною особою, оскільки обтяження згідно з записом від 10.03.2009 було неактуальним. У протилежному випадку державний реєстратор не мав би об'єктивної технічної можливості провести будь-які реєстраційні дії стосовно спірної речі через наявність актуального обтяження.
До такого висновку суд доходить на підставі принципу змагальності та того, що починаючи з 1 січня 2013 року почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 1 липня 2004 року. Основна мета цього Закону полягає у тому, щоб поєднати в одному уніфікованому реєстрі інформацію про всі існуючі права та обтяження стосовно об'єкта нерухомості (права власності, права користування (оренди), заставу/іпотеку/арешт такого об'єкта та ін.), та стосовно земельної ділянки під таким об'єктом нерухомості. З цією метою інформація про об'єкти нерухомості, яка раніше містилася в 4 різних реєстрах (Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі обтяжень об'єктів рухомого майна (у частині податкової застави об'єктів нерухомості)), з 1 січня 2013 року мала бути перенесена до єдиного уніфікованого реєстру - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Окрім того, такий висновок узгоджується з чинною редакцією ч. 5 ст. 12 зазначеного Закону (в редакції Закону № 340-IX від 05.12.2019), якою передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
Більше того, ані позивачем, ані ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) за якою було зареєстровано спірний об'єкт, не оспорювали будь-які реєстраційні дії, які стосуються спірного об'єкта.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Тобто, на момент розгляду справи державна реєстрація права власності дійсна, а оформлене право власності належить ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна).
Стосовно доводів позивача про те, що ТОВ «Шкала-Енержджі» (Україна) є філією позивача, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) та ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) є окремими юридичними особами, які у визначеному законом порядку зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за різними кодами, що ідентифікують їх. Зокрема, Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) зареєстровано за реєстраційним номером Cg.01-09-887260, а ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) за реєстраційним номером 35611593. При цьому, Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) єдиний засновник ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна).
Доказів про те, що ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) є філією Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) позивачем не надано.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Частиною 6 статті 55 ГК України, встановлено, що суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 58 ГК України, відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.
Як унормовано ч. 4 ст. 64 ГК України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
За змістом ч. 2-4 ст. 95 ЦК України, представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Зазначеним вище спростовуються твердження позивача про те, що ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) є філією позивача.
Виконуючи обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції в частині строку позовної давності суд зазначає наступне.
При первинному розгляді справи в суді першої інстанції, відповідач-1 (Виконавчий комітет Тячівської міської ради) у своєму відзиві на позовну заяву просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності (а.с.79, т.1).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії»).
За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Отже, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності тим, що порушення його права виявлено новою дирекцією ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) лише в січні 2018 року, в підтвердження чого посилається на рішення №1 від 01.01.2018 (а.с. 40), яким директором ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) призначено Бобрушко Світлану Іванівну.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція про застосування норм матеріального права в такий спосіб викладено в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 та від 06.06.2018 у справі № 915/1622/16.
Як встановлено судом, за наслідками розгляду заяви Торгового ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина) про оформлення права власності, ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) видано свідоцтво про право власності. Тобто, позивачу не видавалось жодне свідоцтво або інший документ за наслідками розгляду його заяви про оформлення права власності.
Таким чином, позивач починаючи з 03.12.2012, а саме моменту звернення з заявою про оформлення права власності, не одержав документа про розгляд цієї заяви та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про те, що він цікавився своїм майном або перебігом його реєстрації.
З цих підстав, суд вважає, що позивач з 05.09.2013 (моменту державної реєстрації), тобто протягом майже шести років визнавав такий стан речей та не оспорював право власності ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) на спірний об'єкт, що додатково підтверджує наведені вище висновки суду.
Суд також не погоджується з доводами про те, що позивач не міг дізнатись або йому не могло бути відомо про наявність у ТОВ «Шкала-Енерджі» права власності на спірний об'єкт, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкала-Енерджі» (Україна), з моменту оформлення та реєстрації права власності, відкрито та за корпоративним управлінням позивача, як єдиного засновника, користувалось всіма правомочностями власника.
Зокрема, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що єдиним засновником ТОВ «Шкала-Енерджі» є Торгове ТОВ «Шкала-Енерджі» (Угорщина), що є позивачем в цій справі, а тому останньому безумовно було відомо про існування спірного рішення з моменту його прийняття, та свідоцтва - з моменту його видачі.
Окрім того, з доданого до позовної заяви витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 21524581 від 13.05.2014 (а.с. 19-22) вбачається, що підставою надання ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) цього витягу є заява за реєстраційним номером 6568496 від 13.05.2014 уповноваженої особи - Бобрушко Світлани Іванівни, яка на даний момент є директором ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна). Тобто, нова дирекція ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) в особі Бобрушко Світлани Іванівни, яка за твердженням позивача у січні 2018 року виявила порушення його права, ще 13.05.2014 була уповноваженою особою цього ж ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна), що додатково спростовує твердження позивача, що ніби-то про порушене право йому стало відомо тільки у січні 2018 року, внаслідок зміни дирекції в товаристві, де позивач є одноосібним засновником. Вказані обставини підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд вважає, що викладені обставини свідчать про те, що позивач міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, звернувшись до господарського суду з позовом у даній справі більш ніж через 6 років після прийняття актів, що оскаржуються, позивачем пропущено строк позовної давності, а наведені причини його пропуску є неповажними.
У зв'язку з наведеним суд вважає у позивача було право і можливість довідатися про оформлення права власності на нерухоме майно за товариством, в якому він є одноосібним засновником, ще з 05.09.2013 - моменту реєстрації за ТОВ «Шкала-Енерджі» (Україна) права власності на новостворений об'єкт нерухомості - реконструйований завод по виготовленню пеллет (гранул) за адресою: м Тячів, вул. Лазівська, 52, а вчинення дій з одержання інформації про діяльність товариства, в якому він є одноосібним засновником, як і про стан нерухомого майна, є його правом, а не обов'язком. Однак відсутність зазначеного обов'язку не свідчить про відсутність реальної можливості у позивача дізнатись про порушення своїх прав за умови виявлення звичайного інтересу до стану цих прав.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову сплачений судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 231, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні позову повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено 01.02.2021
Суддя Л.В. Андрейчук