61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
01.02.2021 Справа № 905/1942/20
Позивач: Маріупольський міський центр зайнятості (місцезнаходження: 87539, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 84-Б, ідентифікаційний код 24815706)
Відповідач: Головне управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код 39406028)
про стягнення 88 398, 38 грн.
судовий збір: 2 102,00грн. (сплачено 2 102,00грн.)
Суддя Матюхін В.І.
Маріупольський міський центр зайнятості звернувсь до господарського суду з позовом про стягнення з Головного управління ДФС у Донецькій області відшкодування отриманої допомоги по безробіттю 88 398, 38 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що гр. ОСОБА_1 перебував на обліку в Центрі зайнятості в якості зареєстрованого безробітного з 28.03.2019 по 11.06.2020, допомога по безробіттю призначена з 04.04.2019 по 28.03.2020. Виплата допомоги по безробіттю припинена з 29.03.2020 у зв'язку з закінченням строку виплати, реєстрація припинена з 12.06.2020 на підставі особистої заяви про зняття його з реєстрації як безробітного.
За період перебування на обліку в Центрі зайнятості ОСОБА_1 отримав 88 398, 38 грн. допомоги по безробіттю.
Донецький окружний адміністративний суд (далі - суд) рішенням від 11 листопада 2019 року по справі № 200/8135/19-а частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , суд визнав протиправним та скасував наказ Державної фіскальної служби України про звільнення від 06.03.2019 № 70-ос та поновив ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС у Донецькій області, а також вирішив стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Постановою першого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без змін. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 10 090,58 грн. підлягало негайному виконанню.
Посилаючись на ст.ст.34, 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивач зазначає, що наслідком поновлення на посаді ОСОБА_1 за рішенням суду є стягнення з відповідача суми виплаченої допомоги по безробіттю.
04.08.2020 позивач звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області з вимогою про відшкодування коштів, виплачених ОСОБА_1 у розмірі 88 398, 38 грн. в добровільному порядку. Відповідач кошти не сплатив та не надав відповіді на звернення.
Ухвалою від 10.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи призначено на 11.01.2021.
Відповідачу встановлено строк для надання (суду і позивачеві) відзиву на позовну заяву, всіх письмових та електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову - протягом (не пізніше) п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Із урахуванням вимог ст.ст.166, 167, 251 ГПК України встановити:
• позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3-х робочих днів з дня отримання відзиву;
• відповідачу строк для подання заперечення на відповідь - протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповіді.
Сторони, належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ухвала від 10.12.2020 про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам 14.12.2020 і згідно поштового повідомлення та інформації, яка розміщена на сайті ПАТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), отримана: позивачем 28.12.2020, відповідачем 26.12.2020), клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (відповідач - в строк для подання відзиву (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву) не подали.
11.01.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким останній просить відмовити в задоволені позовних вимог та залучити в якості відповідача ДФС України. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив:
- відповідно до пунктів 8, 64 Положення №114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться у зв'язку із скороченням штатів у разі відсутності можливості використання на службі;
- згідно номенклатури посад підрозділів податкової міліції Державної фіскальної служби України, затвердженої наказом Державної фіскальної служби від 15.06.2017 № 421 (із змінами), особи начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки відносяться до основної номенклатури ДФС України, тобто призначаються, переміщуються та звільняються Головою ДФС України;
- відповідно до п.2 Інструкції про порядок призначення на посади та звільнення з посад осіб начальницького складу податкової міліції ДФС, затвердженої наказом ДФС від 15.06.2017 № 421 (із змінами), накази ДФС про призначення осіб начальницького складу основної номенклатури ДФС тощо, вводяться в дію (оголошуються) наказами відповідного ГУ ДФС;
- отримавши накази ДФС України від 06.03.2019 №70-ос та від 31.07.2020 №1086-о, управлінням по роботі з персоналом ГУ ДФС у Донецькій області лише оголосило їх ОСОБА_1 ;
- звільнення та поновлення на роботі гр.. ОСОБА_1 здійснювало ДФС України;
- вказана обставина встановлена при розгляді справи №200/8135/19-а за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку під час звільнення.
Ухвалою суду від 11.01.2021розгляд справи відкладено на 01.02.2021.
26.01.2021 судом отримана відповідь на відзив, якою позивач наполягає на задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав:
" Відповідно до:
- абз. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІП (далі:Закон № 1533-ІП), Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право: стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
- абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-ІІІ, із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону № 1533-ІП передбачене право Фонду стягувати саме з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція, викладена у Постанові Верховного суду України від 22 березня 2018 року по справі №№ 914/913/17».
Також позивач звертає увагу на те, що відповідно до:
- ст. 1 Закону № 1533-ІП, терміни "застрахована особа", "страхувальники" та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- абз. 1, 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-УІ, роботодавиі: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Отже, однією з ключових ознак роботодавця в правовідносинах, що виникають у зв'язку із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, в тому числі на випадок безробіття, є самостійне ведення таким суб'єктом розрахунків із застрахованими особами та виплата ним грошового забезпечення.
Головне управління ДФС у Донецькій області є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.
Крім того, саме Головне управління ДФС у Донецькій області здійснює розрахунки з працівниками (перераховує заробітну плату) та саме з Головного управління ДФС у Донецькій області рішенням Донецького окружного адміністративного суду було вирішено стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (рішення у цій частині було залишено без змін судом апеляційної інстанції).
Як зазначає позивач, з аналізу зазначеного вбачається, що посилання Відповідача на те, що призначення гр. ОСОБА_1 на посаду здійснює ДФС України - не спростовує доводів Центра зайнятості, що саме ГУ ДФС у Донецькій області є роботодавцем гр. ОСОБА_1 , внаслідок чого є належним відповідачем по справі і саме тому на ГУ ДФС у Донецькій області покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченої допомоги по безробіттю відповідно до ст. 35 Закону № 1533-ІІІ".
Заперечення від відповідача на відповідь позивача до суду станом на час розгляду справи не надходили.
Щодо зазначення позивачем у позовній заяви 3-ю особою Державної фіскальної служби України господарський суд констатує наступне:
1. У позовній заяві Маріупольський міський центр зайнятості зазначив Державну фіскальну службу України як 3-ю особу, проте не вказав:
- на чиїй стороні;
- заявляє (не заявляє) самостійних вимог щодо предмета спору.
2. Відповідно до ч.1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України "треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи".
3. Заяву про залучення Державної фіскальної служби України до участі у справі як 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на своїй стороні чи стороні відповідача, Маріупольський міський центр зайнятості не подавав і відповідне клопотання у позові не заявлялось.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:
Як вбачається з копії наказу №70-ос від 06.03.2019 Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 звільнено з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС у Донецькій області.
28.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного.
Виходячи зі змісту додатку №2 до персональної картки №053319031900020 судом встановлено, що :
- наказом №НТ190328 від 28.03.2019 ОСОБА_1 надано статус безробітного;
- наказом №НТ190404 04.04.2019 призначено допомогу по безробіттю з 04.04.2019 по 28.03.2020;
- наказом №НТ191108 від 08.11.2019 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 04.04.2019;
- наказом №НТ200331 від 31.03.2020 припинено виплату допомоги по безробіттю з 29.03.2020;
- наказом №НТ200612 від 12.06.2020 припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_1 з 12.06.2020.
Всього за період з 28.03.2019 по 11.06.2020 (перебування ОСОБА_1 у статусі безробітного) виплачена допомога по безробіттю складає 88 398,38 грн., що підтверджується довідкою №548 від 04.08.2020 Маріупольського центра зайнятості. Копія знаходиться матеріалах справи.
На підставі інформації з Пенсійного фонду України позивачу стало відомо про факт отримання ОСОБА_1 доходу від Головного управління ДФС України в Донецькій області у грудні 2019 року та січні 2020 року по 10 090, 58 грн. за кожний місяць, тобто у період перебування безробітного на обліку в центрі зайнятості. За фактом виявлення зазначеної інформації було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якого Маріупольським центром зайнятості складено акт №665 від 04.08.2020.
В процесі розслідування було встановлено, що 11.11.2019 Донецький окружний адміністративний суд у справі №200/8135/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС України у Донецькій області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку під час звільнення, частково задовольнив та вирішив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС України у Донецькій області від 11.03.2019 №81-о «Про оголошення наказу ДФС України від 06.03.2019 №70-ос «про звільнення ОСОБА_1 »; визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 06.03.2019 №70-ос «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді; стягнути з ГУ ДФС України у Донецькій області на користь ОСОБА_1 79 747, 50 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 12.03.2019 по 11.11.2019.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 10 090,58 грн., підлягає негайному виконанню.
03.03.2020 Постановою Першого апеляційного адміністративного суду рішення по справі №200/8135/19-а було скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку тривалістю в один день. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №200/8135/19-а залишено без змін. Рішення у справі №200/8135/19-а від 11.11.2019р. набрало законної сили 03.03.2020.
08.05.2020 Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до ДФС України та ГУ ДФС України у Донецькій області з запитами про надання копій документів стосовно виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №200/8135/19-а, а саме: наказу про скасування наказу ДФС України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 06.03.2019 №70-ос, наказу про скасування ГУ ДФС України у Донецькій області «Про оголошення наказу ДФС України від 06.03.2019 №70-ос» від 11.03.2019 №81-о, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої останнього було звільнено.
Листом ГУ ДФС України у Донецькій області №2127/10/05-97-05 від 22.05.2020 Маріупольський міський центр зайнятості повідомлено, що:
- особи начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки признаються, переміщуються та звільняються Головою ДФС України;
- наказів про поновлення ОСОБА_1 на посаді з ДФС України не надходило та у разі отримання наказу його копія буде спрямована на адресу Маріупольського міського центру зайнятості.
Листом №2522/5/99-99-12-01-04-16 від 11.06.2020 ДФС України повідомила Маріупольський міський центр зайнятості про неможливість надати копії наказів про скасування наказів про звільнення ОСОБА_1 та наказу про поновлення на посаді ОСОБА_1
04.08.2020 позивач звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області з вимогою №10/5615/06-16/20 про відшкодування виплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 88 398, 38 грн. в добровільному порядку. Відповідач кошти не сплатив та не надав відповіді на звернення.
Наказом ГУ ДФС України у Донецькій області №85-о від 10.08.2020 оголошено наказ ДФС України №1086-о від 31.07.2020 «Про виконання рішення суду» яким скасовано наказ ДФС України від 06.03.2019 №70-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Донецькій області Головного управління ДФС у Донецькій області з 07.03.2019.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Водночас, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, «стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу».
Із роботодавця утримується, зокрема, «сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду» (ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").
Отже, нормами чинного законодавства, зокрема, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач є роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 в розумінні ч. 4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
За таких обставин і зважаючи на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі №200/8135/19-а, залишеним без змін в частині скасування наказів про звільнення ОСОБА_1 та поновленні на посаді ОСОБА_1 постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до ст.ст.34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача судом до уваги не взяті, оскільки у них фактично ставиться під сумнів судові рішення адміністративних судів, які не є предметом розгляду даної справи і які набули законної сили відповідно до процесуального законодавства. Також суд констатує, шо не є компетенцією господарських судів перегляд судових актів адміністративних судів.
Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України(в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -
Позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про стягнення 88 398, 38грн., задовольнити.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код 39406028) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 87539, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 84-Б, ідентифікаційний код 24815706) 88 398, 38 грн. - повернення допомоги по безробіттю, виплаченої громадянину ОСОБА_1 , 2 102,00грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).
Повний текст судового рішення складено 02.02.2021.
Суддя В.І. Матюхін