03.02.2021 місто Дніпро Справа № 904/444/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Чус О.В.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від ТОВ "Агроінвест": представник не з'явився;
від ТОВ "Роменський завод продтоварів": представник не з'явився;
від ТОВ "Ласий кошик": Маляр М.О., адвокат;
від ТОВ "Сладкоєжка": представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 (повний текст складений 23.10.2020, суддя Бондарєв Е.М.) у справі №904/444/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", м. Дніпро
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", м. Дніпро
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик", м. Ромни, Сумська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка", м. Запоріжжя
про витребування майна за договорами поставки обладнання №02/12-19-1 від 02.12.2019, №02/12-19-2 від 02.12.2019
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик", м. Ромни, Сумська область
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", м. Дніпро
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", м. Дніпро
про визнання недійсними договорів поставки обладнання №02/12-19-1 від 02.12.2019 та №02/12-19-2 від 02.12.2019, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою та з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.02.2020, просило:
- вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" майно згідно:
1) договору поставки обладнання № 02/12-19-1 від 02.12.2019, а саме: Дробарка молоткова (1 шт.); Заварювальна машина ХЗМ-300 (1 шт.); Заварювальна машина ХЗМ-600 (1 шт.); Кормодробарка КДУ-2 (1 шт.); Котел варильний (1 шт.); Котел варильний (1 шт.); Машина для формування пряника (1 шт.); піч газова А-2 ШБГ (1 шт.); Силос для зберігання борошна (1 шт.); Силос для зберігання борошна (1 шт.); Просіювач "ПІОНЕР" (1 шт.); Просіювач "ПІОНЕР" (1 шт.); Просіювач "ПІОНЕР" (1 шт.); Тиражний котел (1 шт.); Тиражний котел А-2 ТК-1(1 шт.); Транспортер для сушки пряника (1 шт.); Установка для приготування емульсії (1 шт.); Тістомісильна машина (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Насос (1 шт.); Норія ХМЗ (1 шт.); Паровий котел 150 л. (1 шт.);
2) договору поставки обладнання № 02/12-19-2 від 02.12.2019, а саме: Компресор (1 шт.); Компресор (1шт.); Компресор (1 шт.); Компресор (1 шт.); Тістомісильна машина (1 шт.); Машина для тиражування пряника (1 шт.); Сахарожиророзчинник (1 шт.); Візок гідравлічний (1 шт.); Візок гідравлічний (1 шт.); Барабан (1 шт.); Барабан (1 шт.); Пряникова лінія (1 шт.); Стабілізатори (1 шт.): Пристрій змазування печі (1 шт.); Насос (1 шт.); Стабілізатор (1 шт.).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" про визнання недійсними договорів поставки обладнання №02/12-19-1 від 02.12.2019 та №02/12-19-2 від 02.12.2019.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/444/20 первісний позов задоволено: вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" майно згідно: договору поставки обладнання № 02/12-19-1 від 02.12.2019, а саме: Дробарка молоткова (1 шт.); Заварювальна машина ХЗМ-300 (1 шт.); Заварювальна машина ХЗМ-600 (1 шт.); Кормодробарка КДУ-2 (1 шт.); Котел варильний (1 шт.); Котел варильний (1 шт.); Машина для формування пряника (1 шт.); піч газова А-2 ШБГ (1 шт.); Силос для зберігання борошна (1 шт.); Силос для зберігання борошна (1 шт.); Просіювач ПІОНЕР" (1 шт.); Просіювач "ПІОНЕР" (1 шт.); Просіювач "ПІОНЕР" (1 шт.); Тиражний котел (1 шт.); Тиражний котел А-2 ТК-1(1 шт.); Транспортер для сушки пряника (1 шт.); Установка для приготування емульсії (1 шт.); Тістомісильна машина (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Насос (1 шт.); Норія ХМЗ (1 шт.); Паровий котел 150 л. (1 шт.); договору поставки обладнання № 02/12-19-2 від 02.12.2019, а саме: Компресор (1 шт.); Компресор (1шт.); Компресор (1 шт.); Компресор (1 шт.); Тістомісильна машина (1 шт.); Машина для тиражування пряника (1 шт.); Сахарожиророзчинник (1 шт.); Візок гідравлічний (1 шт.); Барабан (1 шт.); Барабан (1 шт.); Пряникова лінія (1 шт.); Стабілізатори (1 шт.); Пристрій змазування печі (1 шт.); Насос (1 шт.); Гідравлічний візок (1 шт.); Стабілізатори (1 шт.); Котел варильний (1шт);
- в задоволенні зустрічного позову відмовлено;
- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач набув права власності на спірне майно на підставі договорів поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2 від 02.12.2019 шляхом його придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", яке в свою чергу набуло право власності на майно шляхом внесення засновником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (пізніше було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") до статутного капіталу на підставі розподільчого балансу.
Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (пізніше було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") передало Публічному акціонерному товариству "Роменський хлібокомбінат" (правонаступником якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик") за актом приймання-передачі від 02.01.2018 спірне обладнання в оренду, однак при укладення договору оренди обладнання між сторонами не досягнуто згоди його істотних його умов (розміру орендної плати), тому вказаний договір оренди є неукладеним.
Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Роменський хлібокомбінат") не надано доказів повернення обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (яке перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") чи Товариству з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про витребування обладнання підлягають задоволенню.
Оцінивши обставини, наведені позивачем за зустрічним позовом у заявах по суті спору, поданих до суду, якими обґрунтовано недійсність договорів поставки, а також дослідивши подані в підтвердження цьому докази, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено перед судом законних підстав для визнання недійсним оспорюваних ним договорів; наведені ознаки фіктивності в діях учасників господарських відносин відсутні, відповідно, відсутні фактичні підстави для застосування до цих правовідносин приписів статті 234 Цивільного кодексу України.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/444/20; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про задоволення віндикаційного позову про витребування майна, зважаючи на те, що позивачем заявлено про захист порушення права власності, що виникло із зобов'язаних правовідносин (договорів поставки). Стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" створено у червні 2019 року і ніяких відносин речово-правового характеру з учасниками справи не мало; документи на підтвердження спірного майна в апелянта позивачем не доведено.
Також апелянт вважає, що позивачем не доведено право власності на спірне майно з тих підстав, що не підтверджене право власності на майно першого власника майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (яке перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка"). На думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що спірне майно (предмет договорів поставки) та майно, передане до статутного капіталу відповідача-1, є тим самим майном (документи містять різні технічні характеристики). Апелянт зазначає, що йому стало відомо, що з червня 2018 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" звертався до правоохоронних органів щодо заволодіння невідомими особами майном, яке в липні 2018 року передане Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", тобто неконтрольовані активи (втрачене майно) включило до розподільчого балансу, що, на думку апелянта, викликає сумнів щодо набуття відповідачем-1 права власності на спірне майно.
Апелянт вважає безпідставною відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що характеристика предмету спірних договорів поставки не відповідає встановленим стандартам. Крім того, матеріалами справи не підтверджено набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" права власності на майно, яке є предметом спірних договорів. Також апелянт вважає додаткову угоду від 12.12.2019 до договору поставки обладнання №02/12-19-2 від 02.12.2019 сфальсифікованою (таку, що виготовлена пізніше, ніж датована).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Чус О.В.) відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/444/20; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 14.12.2020.
27.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач за первісним позовом не погоджується із доводами апелянта про недоведеність права власності на спірне майно з тих підстав, що матеріалами справи підтверджується і набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" права власності шляхом внесення засновником вказаного майна до статутного капіталу відповідача-1, і набуття позивачем права власності на підставі договорів поставки обладнання. Зважаючи на наявність в матеріалах справи акту прийому-передачі від 02.01.2018 до договору оренди №1 від 02.01.2018, за яким Публічному акціонерному товариству "Роменський хлібокомбінат" (правонаступником якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик") передано спірне майно; договір оренди №1 від 02.01.2018 є неукладеним, тому спростовуються доводи апелянта про недоведеність перебування спірного майна у відповідача-2.
Позивач за первісним позовом вважає, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані та правильно задоволені місцевим господарським судом, а зустрічний позов є безпідставним, тому місцевим господарським судом правильно відмовлено у його задоволенні.
01.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення у Роменському міськрайонному суді Сумської області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Чус О.В.) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" про проведення судового засідання у справі №904/444/20 14.12.2020 о 10:30 год. в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" адвоката Маляра Миколи Васильовича у Роменському міськрайонному суді Сумської області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Чус О.В.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/444/20 відкладений в судове засідання на 03.02.2021 о 10:30 год.; доручено Роменському міськрайонному суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" адвоката Маляра Миколи Васильовича з Центральним апеляційним господарським судом 03.02.2021 о 10:30 год.
У судовому засіданні, яке відбулося 03.02.2021, представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
У судове засідання, яке відбулося 03.02.2021, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка" не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися шляхом направлення копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка" (sale@romny-konditer.com.ua); шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та телефонограмою, яку отримано 15.12.2020 о 09:55 год. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" Смокаленко.
Враховуючи, що явка представників учасників у судове засідання обов'язковою не визнавалась; позивач за первісним позовом, відповідач-1 за первісним позовом та третя особа не скористалися правом взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка".
Заслухавши суддю-доповідача, присутнього в судовому засіданні представника апелянта, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Роменський хлібокомбінат" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (яке в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") (орендодавець) підписаний договір оренди обладнання №1, відповідно до умов якого та акту приймання-передачі до договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (яке в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") передано, а Публічним акціонерним товариством "Роменський хлібокомбінат" прийнято обладнання, яке складається з: Дробарки молоткової (1 шт.); Заварювальної машини ХЗМ-300 (1 шт.); Заварювальної машини ХЗМ-600 (1 шт.); Кормодробарки КДУ-2 (1 шт.); Котла варильного (1 шт.); Котла варильного (1 шт.); Машини для формування пряника (1 шт.); пічі газової А-2 ШБГ (1 шт.); Силосу для зберігання борошна (1 шт.); Силосу для зберігання борошна (1 шт.); Просіювача "ПІОНЕР" (1 шт.); Просіювача "ПІОНЕР" (1 шт.); Просіювача "ПІОНЕР" (1 шт.); Тиражного котла (1 шт.); Тиражного котла А-2 ТК-1(1 шт.); Транспортеру для сушки пряника (1 шт.); Установки для приготування емульсії (1 шт.); Тістомісильної машини (1 шт.); Вентилятора (1 шт.); Вентилятора (1 шт.); Вентилятора (1 шт.); Насосу (1 шт.); Норія ХМЗ (1 шт.); Парового котла 150 л. (1 шт.), Компресора (1 шт.); Компресора (1шт.); Компресора (1 шт.); Компресора (1 шт.); Тістомісильної машини (1 шт.); Машини для тиражування пряника (1 шт.); Сахарожиророзчинника (1 шт.); Візка гідравлічного (1 шт.); Барабану (1 шт.); Барабану (1 шт.); Пряничної лінії (1 шт.); Стабілізатора (1 шт.); Пристрою змазування печі (1 шт.); Насосу (1 шт.); Гідравлічного візка (1 шт.); Стабілізатора (1 шт.); Котла варильного (1шт).
Однак, під час укладення договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Роменський хлібокомбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме розміру орендної плати.
Так, в пункті 5.1 договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018 передбачено, що розмір орендної плати визначається сторонами в додатковій угоді до цього договору, яка є його невід'ємною частиною. Проте, сторонами орендна плата так і не була узгоджена, додаткова угода укладена не була (відповідних доказів до суду не подано).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є зокрема орендна плата з урахуванням індексації.
Враховуючи недосягнення сторонами такої істотної умови як орендна плата, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що договір оренди обладнання №1 від 02.01.2018 є неукладеним, тому у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків за ним.
Матеріалами справи підтверджується, що вищезазначене обладнання було передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (яке в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") Товариству з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" на підставі рішення про виділ з товариства нового підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" від 08.07.2018 та розподільчого балансу.
Відповідно до акту прийому-передачі активів та зобов'язань від 08.07.2018 згідно розподільчого балансу обладнання: Лінія прянична без начинки №1, Лінія прянична з начинкою №2 було передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (яке в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") Товариству з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів".
02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" укладені договори поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" (продавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" (покупець) зобов'язується прийняти обладнання, пряничні лінії, а саме:
1) за договором поставки обладнання №02/12-19-1 від 02.12.2019: Дробарку молоткову (1 шт.); Заварювальну машину ХЗМ-300 (1 шт.); Заварювальну машину ХЗМ-600 (1 шт.); Кормодробарку КДУ-2 (1 шт.); Котел варильний (1 шт.); Котел варильний (1 шт.); Машину для формування пряника (1 шт.); піч газову А-2 ШБГ (1 шт.); Силос для зберігання борошна (1 шт.); Силос для зберігання борошна (1 шт.); Просіювач "ПІОНЕР" (1 шт.); Просіювач "ПІОНЕР" (1 шт.); Просіювач "ПІОНЕР" (1 шт.); Тиражний котел (1 шт.); Тиражний котел А-2 ТК-1(1 шт.); Транспортер для сушки пряника (1 шт.); Установку для приготування емульсії (1 шт.); Тістомісильну машину (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Вентилятор (1 шт.); Насос (1 шт.); Норія ХМЗ (1 шт.); Паровий котел 150 л. (1 шт.);
2) за договором поставки обладнання №02/12-19-2 від 02.12.2019: Компресор (1 шт.); Компресор (1шт.); Компресор (1 шт.); Компресор (1 шт.); Тістомісильну машину (1 шт.); Машину для тиражування пряника (1 шт.); Сахарожиророзчинник (1 шт.); Візок гідравлічний (1 шт.); Барабан (1 шт.); Барабан (1 шт.); Пряникову лінію (1 шт.); Стабілізатори (1 шт.); Пристрій змазування печі (1 шт.); Насос (1 шт.); Гідравлічний візок (1 шт.); Стабілізатори (1 шт.).
Відповідно до пунктів 3.4 вказаних договорів право власності на обладнання переходить до покупця в момент підписання договорів уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін.
На виконання пунктів 2.3.1 договорів Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" за обладнання (пряничні лінії) грошові кошти в сумі 46 694,90 грн. за договором поставки обладнання №02/12-19-1 та 24 695,00 грн. за договором поставки обладнання №02/12-19-2, що підтверджується платіжними дорученнями №117 від 12.12.2019 та №118 від 12.12.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" з вимогою щодо передачі придбаного обладнання та отримало відповідь про те, що обладнання, яке було йому продано Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", раніше було поставлено Публічному акціонерному товариству "Роменський хлібокомбінат", правонаступником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" на підставі договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018, однак вказаний договір є неукладеним, майно не повернуто.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю Ласий кошик" з вимогою передати обладнання, на його думку, законному власнику, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест", однак вказана вимога залишена без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" посилається на те, що належне йому обладнання на підставі договорів поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2 від 02.12.2019 знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" на підставі акту приймання-передачі від 02.01.2018 до договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018, який є неукладеним, тобто безпідставно.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" посилається на те, що в пунктах 3.2 договорів поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2 від 02.12.2019 місцем поставки вказаний склад продавця за адресою: Сумська область, м. Ромни, вулиця Прокопенко, буд. 8, що співпадає з місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик", тобто умови спірного договору стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" вважає, що угоди є фіктивними і направлені на ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" від боргових стягнень згідно наказів Господарського суду Дніпропетровської області про примусове виконання від 24.05.2019 у справі №904/3787/18 та від 26.04.2019 у справі №904/2416/18; під час укладення цих договорів сторони відступили від встановлених приписами статті 203 Цивільного кодексу України вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Предметом первісного позову є вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" майна - обладнання, придбаного на підставі договорів поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2 від 02.12.2019.
Предметом зустрічного позову є визнання недійсними договорів поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2 від 02.12.2019.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може містити будь-які умови, узгоджені сторонами на власний розсуд. Наявність таких умов не є підставою для визнання укладеного договору недійсним, якщо вони не суперечать нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" стверджує, що договори є фіктивними і направлені на ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" від боргових стягнень згідно наказів Господарського суду Дніпропетровської області про примусове виконання від 24.05.2019 у справі №904/3787/18 та від 26.04.2019 у справі №904/2416/18, згідно яких з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка" (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів") необхідно стягнути майна на суму 1 542 156,29 грн.; вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" при укладенні договорів поставки обладнання №02/12-19-1 від 02.12.2019 та №02/12-19-2 від 02.12.2019 відступили від встановлених приписами статті 203 Цивільного кодексу України вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Ознаками фіктивності договору є наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін, та відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто, має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.
У даному випадку наведені ознаки фіктивності в діях учасників господарських відносин відсутні, відповідно, відсутні підстави для застосування до цих правовідносин приписів статті 234 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Оцінивши обставини, наведені позивачем за зустрічним позовом у заявах по суті спору, поданих до суду, якими обґрунтовано недійсність договорів поставки, а також дослідивши подані в підтвердження цьому докази, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" всупереч викладеним нормам не доведено перед судом законних підстав для визнання недійсним оспорюваних ним договорів, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У пункту 3.4 договорів поставки визначено, що право власності на обладнання переходить до покупця в момент підписання договорів уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін.
Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (частина 1 статті 386 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи, що відповідачем-2 за первісним позовом не надано доказів повернення обладнання, доводів позовної заяви не спростовано та не надано суду вірогідних, достатніх і допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про витребування обладнання підлягає задоволенню.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на помилковість задоволення віндикаційного позову про витребування майна, зважаючи на те, що позивачем заявлено про захист порушення права власності, що виникло із зобов'язаних правовідносин (договорів поставки).
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з вимогами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стаття 388 Цивільного кодексу України передбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача, а саме визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Матеріалами справи підтверджується, що власником спірного обладнання є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" на підставі договорів поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2 від 02.12.2019 шляхом його придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", яке в свою чергу набуло право власності на майно шляхом внесення засновником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (пізніше було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") до статутного капіталу на підставі розподільчого балансу.
Також, матеріалами справи підтверджується, що 02.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (яке в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка") передало Публічному акціонерному товариству "Роменський хлібокомбінат" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик") за актом приймання-передачі до договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018 обладнання, до складу якого входить спірне майно за договорами поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2 від 02.12.2019, у зв'язку з тим, що під час укладення договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Роменський хлібокомбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме розміру орендної плати.
Між тим, доказів повернення отриманого за актом приймання-передачі до договору оренди обладнання №1 від 02.01.2018 обладнання відповідачем-2 за первісним позовом матеріали справи не містять.
При цьому, доводи апелянта про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" створено у червні 2019 року і ніяких відносин речово-правового характеру з учасниками справи не мало спростовуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.01.2020, в якому містяться відомості про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Роменський хлібокомбінат" (42006, Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенка, 8, код 00379643); дата державної реєстрації вказана 30.12.1996, 11.07.2019 (а.с. 37-43, том 1).
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Доводи апелянта про те, що у червні 2018 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" звертався до правоохоронних органів щодо заволодіння невідомими особами майном, яке в липні 2018 року передане Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів", тобто неконтрольовані активи (втрачене майно) включено до розподільчого балансу, що, на думку апелянта, викликає сумнів щодо набуття відповідачем-1 за первісним позовом права власності на спірне майно, не спростовують підтверджених належними та допустимими доказами права власності на спірне обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продтоварів" та, в подальшому, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест".
Апеляційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що характеристика предмету спірних договорів поставки не відповідає встановленим стандартам як на підставу визнання таких договорів недійсними.
Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта стосовно фіктивності оскаржуваних договорів поставки обладнання.
Так, сновними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину
Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі №522/8158/15-ц зроблено висновок, що визнання судом недійсним договору у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Матеріалами справи підтверджено факт часткового виконання сторонами оспорюваних договорів поставки обладнання №02/12-19-1 та №02/12-19-2 від 02.12.2019, а саме оплату за придбане обладнання та направлення вимоги передати придбане майно, тобто вчинення дій на реальне виконання вказаних договорів.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/444/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/444/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 03.02.2021.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя О.В. Чус
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі №904/444/20 поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови на електронні адреси (за наявності інформації в матеріалах справи) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест" (Logvin.dm@foodcorp.com.ua), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" (rzpt1@ukr.net), представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласий кошик" адвоката Маляра Миколи Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка" (sale@romny-konditer.com.ua),
Про прийняття постанови повідомити сторін телефонограмою та/або шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду.