03.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5299/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 (суддя Красота О.І.)
у справі №904/5299/20
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", смт.Дніпровське
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", м.Київ
про визнання недійсними п.4, 5 додаткової угоди №22 від 03.09.2019 року до договору підряду на виконання робіт № ГП 070518 від 07.05.2018 року та стягнення штрафних санкцій в сумі 50 000,00 грн.
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", м.Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", смт.Дніпровське
про стягнення 1 351 554,85 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" і просить суд стягнути 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019р., 148 292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019р. по 31.07.2020р., 1 002 111,97 грн. - пені за період з 01.10.2019р. по 01.04.2020р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Приватне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" звернулось до Господарського суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" і просить суд визнати недійсними положення пункту 4 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 3.5. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов'язання передбачені відповідним пунктом договору»; пункту 5 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 6.3. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов'язання передбачені відповідним пунктом договору». Стягнути штраф 50000 грн. за Договором № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року за порушення підрядником кінцевого строку виконання робіт з вини Підрядника більше ніж на 10 календарних днів, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката та судовий збір.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 16.11.2020 повернуто Приватному акціонерному товариству "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" зустрічну позовну заяву і додані до неї документи.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, Приватним акціонерним товариством "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 про повернення зустрічного позову, згідно якої просить скасувати дану ухвалу в повному обсязі та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що судом першої зроблено помилковий висновок про непов'язанність первісного та зустрічного позовів.
Наголошує, що обидва позови виникають з одних правовідносин по Договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018р., що зумовлює доцільність їх спільного розгляду відповідно до ч. 2 та 3 ст. 180 ГПК України.
За твердженням скаржника, у випадку часткового задоволення вимог за первісним та зустрічним позовами в частині стягнення грошових сум суд може провести зустрічне зарахування згідно приписів ч. 11 ст. 238 ГПК України.
Крім того, вказує на порушення судом принципу рівності сторін внаслідок проявлення надмірного формалізму в тлумаченні та застосуванні норм законодавства.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2019 у справі №904/5299/20 у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2020 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/5299/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", м.Київ до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", смт.Дніпровське про стягнення 1 351 554,85 грн..
31.12.2020 року від ТОВ "ТТРЕЙД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" і просить суд стягнути 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019р., 148 292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019р. по 31.07.2020р., 1 002 111,97 грн. - пені за період з 01.10.2019р. по 01.04.2020р..
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором підряду на виконання робіт №ІНЖ-000194 від 07.05.2018р. в частині оплати виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22.10.2020р. о 10:00 год..
21.10.2020р. Приватне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" звернувся до Господарського суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" і просить суд визнати недійсними положення пункту 4 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 3.5. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов'язання передбачені відповідним пунктом договору»; пункту 5 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 6.3. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов'язання передбачені відповідним пунктом договору». Стягнути штраф 50000 грн. за Договором № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року за порушення підрядником кінцевого строку виконання робіт з вини Підрядника більше ніж на 10 календарних днів, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката та судовий збір.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані пункти 4, 5 Додаткової угоди №22 від 03.09.2019 до Договору підряду на виконання робіт №ІНЖ-000194 від 07.05.2018р. за своїм змістом суперечать вимогам ст. ст. 215, 229 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим Позивач за зустрічним позовом вказує на наявність правових підстав для визнання їх недійсними.
Крім того, Позивач за зустрічним позовом в позовній заяві посилається на те, що у Господарському суді міста Києва розглядалась справа №910/2788/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ттрейд" про визнання недійсними положення:
пункту 4 додаткової угоди № 21 від 03.09.2019 р. до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: "Сторони дійшли згоди, що заборгованість Замовника перед Підрядником за договором підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ІНЖ 000194) від 07.05.2018 у розмірі 7 386 073,48 грн. (сім мільйонів триста вісімдесят шість тисяч сімдесят три гривні 48 коп.) буде сплачена Замовником до 30 вересня 2019року";
пункту 1 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: "Замовник підтверджує те, що після підписання цієї угоди у нього немає неврегульованих спорів із Підрядником з приводу виконання Договору підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ШЖ 000194) від 07.05.2018, а також будь-яких невиконаних зобов'язань, зокрема по сплаті неустойки, пені, штрафів, інфляційних втрат, три відсотка річних, збитків тощо";
пункту 2 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 р. до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: "Замовник підтверджує те, що після підписання цієї угоди у нього будуть відсутні будь-які майнові та/або фінансові вимоги (претензії) до Підрядника щодо виконання умов Договору підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ШЖ 000194) від 07.05.2018 р. , крім розділу 9 Договору підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ШЖ 000194) від 07.05.2018 р.";
пункту 3 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 р. до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: "Замовник підтверджує те, що у нього відсутні будь-які майнові та/або фінансові вимоги (претензії) до Підрядника щодо строків виконання підрядних робіт за договором підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ІНЖ 00194) від 07.05.2018 р., і такі роботи виконані Підрядником вчасно та без порушень умов договору";
зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ттрейд" своїми силами і за власний рахунок переробити виконані з недоліками та відступами роботи за Договором № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року для забезпечення їх належної якості.
Також, Позивач за зустрічним позовом зазначив, що рішення у справі №910/2788/20 не набрало законної сили та перебуває на розгляді в Північному апеляційному господарському суді, у зв'язку із поданням Приватним акціонерним товариством "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" апеляційної скарги на рішення Господарському суді міста Києва від 30.06.2020.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху. Позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали господарського суду про залишення позовної заяви без руху, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: копію рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/2788/20, а також докази стосовно розгляду справи №910/2788/20 в апеляційному порядку в Північному апеляційному господарському суді.
06.11.2020 Приватне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" подало заяву на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020.
Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що первісні та зустрічні позовні вимоги не взаємопов'язані, що свідчить про порушення вимог ст. 180 ГПК України та відповідно є підставою для повернення зустрічного позову.
Обгрунтовуючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним. Задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними та зазначає з приводу доводів апеляційної скарги наступне.
Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Частинами 1-2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Варто акцентувати увагу і на рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі N 1-2/2002 N 15-рп/2002.
Положення частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України ( 254к/96-ВР ), які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Із змісту частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин.
Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України ( 254к/96-ВР ). Так, відповідно до статті 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку.
Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Водночас, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009). Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року, Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено, що “право на суд” не є абсолютним. Воно може підлягати обмеженням, що допускаються, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, що саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013).
Таким чином, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Статтею 42 ГПК України передбачено права та обов'язки учасників справи. Зокрема, учасники справи мають право: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункт 1, пункт 3 частини 1 статті 42).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 ГПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (частини 1-4 статті 180 ГПК України).
Таким чином, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання (правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019р. у справі № 910/5172/19).
За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, з огляду на зміст первісних та зустрічних вимог у даній справі №904/5299/20, суд першої інстанції дійшов висновку про їх непов'язаність та повернув зустрічну позовну заяву.
Колегія суддів зауважує, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права.
В свою чергу, як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги за первісним та зустрічним позовом виникли з одних правовідносин, що склалися між Сторонами на підставі договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року.
Аналізуючи зміст та обгрунтування заявлених вимог, апеляційний суд зазначає, що вони обумовлені порушенням Сторонами своїх зобов'язань за укладеним Договором, що тягне за собою, в тому числі, застосування штрафних санкцій до винної особи.
При цьому, у зв'язку з порушенням строків оплати, ТОВ "ТТРЕЙД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" і просить суд стягнути 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019р., 148 292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019р. по 31.07.2020р., 1 002 111,97 грн. - пені за період з 01.10.2019р. по 01.04.2020р.
В той же час, у зв'язку з порушенням строків виконання робіт, ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" звернулося із зустрічною позовною заявою до ТОВ "ТТРЕЙД", в якій просить суд визнати недійсними положення пункту 4 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 3.5. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов'язання передбачені відповідним пунктом договору»; пункту 5 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 6.3. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов'язання передбачені відповідним пунктом договору». Стягнути штраф 50000 грн. за Договором № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року за порушення підрядником кінцевого строку виконання робіт з вини Підрядника більше ніж на 10 календарних днів.
Таким чином, Сторонами було нараховано одна одній пеню та штраф за порушення Договірних зобов'язань, що вказує на взаємопов'язанність їх вимог.
Апеляційний суд також зауважує, що за наслідком розгляду зазначених вимог за первісним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі Договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року та вимог про визнання недійсними окремих положень додаткових угод до даного Договору за зустрічним позовом, судом може бути прийняте рішення, яке зумовлюватиме виключення повністю або частково задоволення одного з позовів.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу (ЦПК) України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Необхідно зазначити, що у випадку часткового або повного задоволення заявлених вимог за первісним позовом та вимог про стягнення 50 000 грн. штрафу за Договором за зустрічним позовом у даній справі, судом може бути проведено зустрічне зарахування присуджених сум, що свідчить про доцільність спільного розгляду обох позовів в одному провадженні.
Наведене сприятиме забезпеченню якісної процедури судового розгляду, повноті та всебічності з'ясування обставин справи та забезпечить процесуальні гарантії щодо рівності сторін та дотримання строків, що визначені ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає наявність усіх необхідних ознак для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, передбачених статтею 180 ГПК України, а відтак, зроблені місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі висновки є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. BULGARIA»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («CANTONI v. FRANCE»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№ 20372/11).
Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) may рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 cm. 6 Конвенції.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів враховує вищенаведену практику ЄСПЛ.
У зв'язку із викладеним та з огляду на те, що підставою повернення зустрічної позовної заяви відповідача стали обставини непов'язаності між собою первісних та зустрічних позовних вимог, а правовою підставою - ч. 6 статті 180 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення відповідачу без розгляду зустрічної позовної заяви у цій справі, погоджуючись з доводами апелянта (відповідача).
Ухвалення судом першої інстанції рішення про повернення відповідачу без розгляду зустрічної позовної заяви у цій справі за визначених в оскаржуваній ухвалі підстав є порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню з розгляду зустрічної позовної заяви у справі та відповідно до статті 280 ГПК України підлягає скасуванню.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню із направленням матеріалів справи №904/5299/20 до господарського суду Дніпропетровської області у справі для продовження розгляду.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У відповідності до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №904/5299/20 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №904/5299/20 - скасувати.
Матеріали справи № 904/5299/20 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко