61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
19 січня 2010 р.Справа № 2-а-106/09/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: Кононенко З.О.
Калиновського В.А.
за участю секретаря
судового засідання Лаба О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 р. по справі № 2-а-106/09/1670
за позовом ОСОБА_3
до Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України
про перерахунок допомоги на оздоровлення за 2002-2007 роки,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, в якому просив:
- поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та
інтересів з 01.01.2002 року по 31.12.2007 року;
- зобов'язати Міністерство фінансів України шляхом списання коштів з відповідних рахунків Державного казначейства України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації для виплати ОСОБА_3 недосплачену грошову допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, за 2002 - 2007роки включно в сумі 7403,2 грн.
- зобов 'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної Державної адміністрації виплатити ОСОБА_3 одержану на його ім'я недосплачену грошову допомогу на оздоровлення, як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, за 2002 - 2007роки включно в сумі 7403,2 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_3 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати та здійснити виплату цих коштів з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 р. та прийняти нове судове рішення, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважає, що Управління діяло в межах повноважень, передбачених чинним законодавством та в межах бюджетних асигнувань.
Відповідач, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, приєднався до апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації, підтримавши її вимоги.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також проси розглянути справу без його участі.
Відповідачі, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Міністерство фінансів України, у письмових поясненнях на апеляційну скаргу просили розглянути справу без участі їх представників.
Представники Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії осіб, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Виплати позивачу проводилися на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.4 ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат .
Згідно ч.7 ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2002-2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за № 836.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2002-2005 р.р., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
В 2007 року позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Колегія суддів зазначає, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Відповідно до п.п. 13, 30 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначених норм зупинено на 2007 рік та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії приписів ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V втратило чинність 09.07.2007 року.
Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, виплата позивачеві щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік здійснена Управлінням праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області в листопаді 2007 року в розмірі 100 грн. (а.с. 99), тобто після ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства, на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України 09.07.2007 року, яким визнано неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії приписів ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту їх ухвалення, а саме з 09.07.2007 року, Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними, діяло протиправно, всупереч приписам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності дій відповідача при нарахуванні та виплати ОСОБА_3 не в повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 щодо виплати на його користь щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік слід зазначити, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги виходячи з наступного.
Протягом 2006 року дія абзаців 2 та 3 ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року, який не визнаний неконституційним Конституційним Судом України до теперішнього часу, а тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частині були неправомірними.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосування ч.1 ст. 100 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.
За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Крім того, відповідно до 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти майном хто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України та ст. 55 Закону України “Про власність” передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.
Позивач в 2002- 2005 р.р., 2007 р. мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі, визначеного абз. 2 ч 4. ст.48 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2009 р. по справі № 2-а-106/09/1670 за позовом ОСОБА_3 Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про перерахунок допомоги на оздоровлення за 2002-2007 роки залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Калиновський В.А. Кононенко З.О.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2010 р.