61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
19 січня 2010 р. Справа № 2-а-52/09/1608
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
при секретарі Чміленко Н.С.
за участю:
з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року по справі № 2-а-52/09/1608
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області
про зобов'язання вчинити дії та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до Карлівського районного суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просила визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Карлівської райдержадміністрації Полтавської області щодо невиплати їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку у 2007 р. у розмірі, меншому ніж це визначено в ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та стягнути з відповідача на її користь різницю недоплаченої їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку за 2007 р. в сумі 2986,58 грн. та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дитину в повному обсязі, як передбачено в ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.09 р. по справі № 2-а-52/09/1608 позов був задоволений частково: визнана протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Карлівської райдержадміністрації Полтавської області в частині ненарахування ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р., зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, передбаченого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. В іншій частині позовні вимоги були залишені без задоволення.
Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.09 р. по справі № 2-а-52/09/1608 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм чинного матеріального та процесуального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Також апелянт наполягає на тому, що згідно постанови КМУ № 790 від 30.05.07 р. він не призначає та не нараховує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому просить залучити в якості основних відповідачів Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 має сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.02.06 р., а тому відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Фактично за період з 01.01.07 р. по 31.12.07 р. позивачці виплачено 1203,49 грн.
На підставі даних фактів судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що допомогу по догляду за дитиною у 2007 р. ОСОБА_1 було призначено у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». З урахуванням того, що суд вважав, що строк позовної давності позивачкою не пропущений, тому не має необхідності його поновлювати, позов був частково задоволений.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим законом та іншими законами України. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Пунктом 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" на 2007 р. зупинено дію ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" і згідно з абзацами 1 та 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірах, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 13 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), зокрема, положення ст. 56 та п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
В ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при нарахуванні допомоги з 09.07.07 р. органи соціального захисту населення повинні були керуватися ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»у редакції Закону України від 21.11.92 р., якою допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було визначено у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
В ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»на 2007 р. затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
В постанові суду правомірно зазначено, що доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»не можуть бути підставою для невиконання вимог означеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
З урахуванням наведених обставин судом першої інстанції зроблений висновок про правомірність вимог позивачки ОСОБА_1 щодо отримання нею допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для дітей віком до 6 років з 09.07.07 р. по 31.12.07 р.
Колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду, вважає необхідним відмітити, що задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про не пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, в ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Позивачка звернулася до суду з позовом 11.02.09 р.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду, що необізнаність позивача про рішення Конституційного Суду України є поважною причиною пропущення строку звернення до суду з позовом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом та наявності заяви відповідача про застосування наслідків ст. 99 та ст. 100 КАС України.
Враховуючи те, що постанова Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.09 р. по справі № 2-а-52/09/1608 прийнята з порушенням норм чинного процесуального права, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року по справі № 2-а-52/09/1608 - задовольнити.
Постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2009 року по справі № 2-а-52/09/1608 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області про зобов'язання вчинити дії та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку -скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал
Повний текст постанови виготовлений 25.01.2010 р.