61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
25 січня 2010 р.Справа № 2-а-10969/09/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2009р. по справі № 2-а-10969/09/1670
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області , Державної судової адміністрації України , Державного казначейства України , Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області < Текст > третя особа Голова Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області ОСОБА_2 .
< за участю > < Текст >
про стягнення невиплаченої суми надбавки за високі досягнення у праці абоза виконання особливо важливої роботи та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області (далі - відповідач), Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області , Державного казначейства України, третя особа: голова Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача-1 на користь позивача заборгованість щодо виплати за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №268 від 9 березня 2006 року „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років в сумі 4 763,31 грн.; стягнути з відповідача-1 на користь позивача 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 року позов було задоволено частково.
Зобов'язано відповідача нарахувати заборгованість по заробітній платі позивачу із врахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №268 від 9 березня 2006 року „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” у розмірі 30% з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років за січень, лютий та березень 2006 року та виплатити.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Бюджетного Кодексу України, Закону України „Про судоустрій України”, постановою Кабінету Міністрів України №268 від 9 березня 2006 року „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” , що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст.ст. 48, 51 Бюджетного Кодексу України, ст.120 Закону України „Про судоустрій України”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що
позивач працює працівником апарату Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Наказами голови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2006 року№ 2.6 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду”; від 28.02.2006 року №2.15 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду”, від 27 березня 2006 року №2.20 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду” позивачу була встановлена надбавка в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг держаного службовця за виконання особливо важливої роботи.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні законних вимог позивачки.
Накази голови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2006 року № 2.6 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду”; від 28.02.2006 року №2.15 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду”, від 27 березня 2006 року №2.20 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду” не скасовані, тому підлягають виконанню.
Стосовно наказів голови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області про встановленні позивачу надбавки за ранг держаного службовця за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% за період часу з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року, то вони не були направлені до відповідача.
Суд першої інстанції, врахував, що суд не може перебирати на себе функції відповідача щодо нарахування заборгованості з заробітної плати, тому у задоволенні частини позовних вимог відмовив.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до 2 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 9 березня 2006 року „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці: надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Як свідчать матеріали справи позивач працює працівником апарату Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Наказами голови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2006 року № 2.6 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду”; від 28.02.2006 року №2.15 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду”, від 27 березня 2006 року №2.20 „Про встановлення надбавки державним службовцям суду” позивачу була встановлена надбавка в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг держаного службовця за виконання особливо важливої роботи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені накази не були скасовані, тому відповідач повинен здійснити нарахування та виплатити позивачу заборгованість заробітної плати з врахуванням надбавки в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг держаного службовця за виконання особливо важливої роботи за період часу січень - березень 2006 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що зазначені надбавки за ранг держаного службовця за виконання особливо важливої роботи не передбачені кошторисом фонду оплати праці, тому не можуть бути виплачені є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні частини позовних вимог стосовно частини заробітної плати за квітень грудень 2006 року, оскільки накази голови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області про встановленні позивачу надбавки за ранг держаного службовця за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% за період часу з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року, не були направлені до відповідача.
Доводи апеляційної скарги позивача про стягнення заборгованості з відповідача, колегія суддів, вважає передчасним, оскільки зазначені набавки ще не нараховані відповідачем.
Крім цього, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
У відповідності до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, тому постанова суду першої інстанції в цій частині не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Згідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації у Полтавській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 року по справі №2-а-10969/09/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Кононенко З.О.
Судді< підпис >
< підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2010 р.