Копія
Іменем України
Справа № 2а-338/09/0108
22.04.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шереніна Ю.Л.,
суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.
при секретарі судового засідання Антонова Н.В.
за участю: сторони, їх представники явку не забезпечили,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельов Є.М.) від 01.06.2009 у справі
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до відповідачів
- Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 5, місто Керч, 98300),
- Міністерства фінансів України (вул. Грушевського, 12/2, місто Київ, 01008)
про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною,
Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2009 задоволений частково позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради АРК, Міністерства фінансів України про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною: визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради АРК у виплаті позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач -Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради АРК зобов'язаний виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 05.03.2008 по 01.06.2009 в сумі 6214,90грн., в задоволені позову до Міністерства фінансів України відмовлено (а. с. 23).
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач -Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради АРК подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2009, прийняття нової постанови про відмову у позові.
Апеляційну скаргу вмотивовано тим, що рішення винесено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи.
В апеляційній скарзі відповідач -Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради АРК зазначив про апеляційній розгляд справи в відсутності його представника.
Другим відповідачем - Міністерством фінансів України подано до суду письмову думку щодо апеляційної скарги, яка містить клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Позивач також надав суду письмову заяву про можливість розгляду справи в його відсутності.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється на основі наявних у справі доказів.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради АРК не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є матір'ю дитини -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3), перебуває на обліку в УП та СЗН Керченської МР АРК.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як непрацюючій жінці.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Розмір виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлено двома законами -Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 №2240-III (розповсюджується на застрахованих осіб), Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 №2811-XII (розповсюджується на незастрахованих осіб).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно зі статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має застрахована особа (один з батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно зі статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Пунктами 7, 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №06-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) була визнана такою що не відповідає Конституції України (є неконституційними) стаття 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже з 09.07.2007 відновлена дія статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного року.
На підставі підпункту 12 пункту 25 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI статті 42, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були виключені, а підпунктом 7 пункту 23 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частина перша статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" викладена в такій редакції: "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 25 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Питання визнання неконституційним пункту 23 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 не розглядав, однак зазначив про наступне.
Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (підпункт 5.4 пункту 5 Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008).
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням та обмеженням цих прав і свобод (підпункт 7.1 пункту 7 Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008).
Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний суд України дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Аналогічна норма закріплена у статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 №422/96-ВР.
У своєму Рішенні від 14.12.2000 №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання Рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (пункт 4 Рішення від 14.12.2000 №15-рп/2000).
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У статті 64 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно зі статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років складав з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлений у 2009 році в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за заявлений період з урахуванням раніше виплачених відповідачем сум, в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, на думку судової колегії є правомірним.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини першої статі 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статі 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2009 у справі №2-а-338/09/0108 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 квітня 2010 р.
Головуючий суддя підпис Ю.Л.Шеренін
Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Дугаренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Ю.Л.Шеренін