02.02.2021 єдиний унікальний номер 389/936/19
провадження №1-кп/389/96/19
02 лютого 2021 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду міста Знам'янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120160000178 від 01 лютого 2019 року, щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні малолітня дитина, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , менеджер з питань регіонального розвитку ТОВ «ВЕТЕКО», раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України,-
ОСОБА_4 скоїв завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, за наступних обставин.
ОСОБА_4 , 31 січня 2019 року близько 17.30 години, керуючи, в темну пору доби, належним йому на праві власності, технічно справним автомобілем «Hyundai Accent» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Яблунева в с.Суботці Знам'янського району Кіровоградської області, навпроти будинку №28, здійснив наїзд, керованим ним транспортним засобом, на пішохода ОСОБА_6 , який перебував на смузі руху автомобіля у вертикальному положенні.
Одразу після здійснення наїзду на пішохода, водій ОСОБА_7 , суб'єктивно усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, нехтуючи моральними і правовими нормами, які передбачають надання допомоги людині, що перебуває в небезпечному для життя стані, маючи можливість надати таку допомогу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, в порушення вимог пункту 2.10. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, негайно не зупинив транспортний засіб, не залишився на місці пригоди, не вжив усіх можливих заходів для надання першої домедичної допомоги потерпілому, у тому числі шляхом виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Крім того, ОСОБА_7 усвідомлюючи, що здійснив наїзд на людину, таким чином поставивши потерпілого у небезпечний для життя стан та будучи зобов'язаним і маючи змогу надати потерпілому допомогу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди та, з метою уникнення відповідальності за вчинене, не чекаючи прибуття поліцейських, на причетному до ДТП автомобілі, поїхав з місця пригоди.
У наслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №15 від 28 лютого 2019 року, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: тупої поєднаної травми голови, тулуба кінцівок: перелом кісток основи та склепіння черепа, субдуральна гематома об'ємом до 80 см3, субарахноїдальний крововилив великого мозку та півкуль мозочка, забої головного мозку, численні переломи ребер справа, численні садна, шкірні ранки голови, крововиливи в м'яких тканин грудної клітки, закриті переломи кісток правої гомілки, розрив хрестоподібної зв'язки та меніску правого колінного суглобу з гемартрозом, крововиливи в м'які тканини правої гомілки, вказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, яка настала в лікарні.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, визнав в повному обсязі, надав показання, відповідно до яких 31 січня 2019 року, керуючи, в темну пору доби, належним йому автомобілем «Hyundai Accent» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Яблунева в с.Суботці Знам'янського району, здійснив наїзд на пішохода. Злякався, не залишився на місці пригоди, не викликав швидку медичну допомогу і поліцію та покинув місце ДТП. Цивільний позов визнає частково, а саме: в частині відшкодування матеріальної шкоди позов не визнає, оскільки його вини в ДТП немає, а в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди визнає частково, вважаючи заявлену суму невиправдано завищеною.
В скоєному щиро кається.
Потерпілий ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлений належним чином, подали заяви з проханням розглянути кримінальне провадження за їх відсутності, поданй цивільний позов підтримують.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положення ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор, потерпілий та його представник - адвокат ОСОБА_10 , обвинувачений та його захисник - ОСОБА_5 , правильно розуміючи зміст даних обставин і в них немає сумнівів у добровільності їх позиції.
Учасникам процесу роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.135 КК України за ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке закон класифікує як нетяжкий злочин, особу ОСОБА_4 , що він раніше не судимий, займається суспільно-корисною працею, має малолітню дитину на утриманні, характеризується позитивно, досудову доповідь, відповідно до якої виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без застосування позбавлення та обмеження волі.
До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання своєї вини.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 наразі можливе без ізоляції його від суспільства, застосувавши до обвинуваченого положення ст.75 КК України, що на думку суду, з урахуванням наведених обставин справи та особи ОСОБА_4 , саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень зі сторони обвинуваченого.
Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження, до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною другою ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.
Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка його заподіяла, при наявності вини вказаної особи.
Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.
За викладеного, цивільний позов ОСОБА_11 та ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 в частині відшкодування, завданої кримінальним правопорушенням, майнової шкоди в сумі по 20607,29 грн. на користь кожного, з урахуванням встановлення вини обвинуваченого ОСОБА_4 , доказів наданих на підтвердження заподіяної майнової шкоди, а саме: вартість медикаментів - 3769,28 грн. (3632,34+136,94), витрати на поховання - 10525,00 грн., вартість пам'ятника - 18000,00 грн., оскільки докази сплати за пам'ятник саме 22500,00 грн. відсутні, вбачається необхідним задовольнити частково на загальну суму 32294,28 грн., стягнувши на користь кожного з потерпілих по 16147,14 грн.
На підставі ст.2 Закону України "Про поховання та похоронну справу", враховуючи, що витрати на поминальні обіди не входять до витрат на поховання, що узгоджується з правовою позицією ВС/КЦС № 554/1793/15-ц від 19.03.2018, позовні вимоги в частині відшкодування вартості придбаних продуктів харчування на поминальні обіди, на загальну суму - 4420,3 грн. (484,40+566,60+533,00+147,30+2689,00), - задоволенню не підлягають.
Цивільний позов ОСОБА_11 та ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 в частині відшкодування, завданої кримінальним правопорушенням, моральної шкоди в сумі по 50000,00 грн. кожному, з урахуванням встановлення вини обвинуваченого ОСОБА_4 , обґрунтування заподіяних моральних збитків, характер вчиненого злочину, глибини душевних страждань потерпілих в зв'язку з передчасною смертю їх батька, вимог розумності, справедливості та співмірності, вбачається необхідним задовольнити частково, визначивши розмір суми відшкодування - 25000,00 грн. для кожного з потерпілих.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судових інженерно-транспортних (автотехнічних) експертиз в загальній сумі 3003,00 грн. необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.135 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України, на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 , в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням, майнової шкоди - 16147 (шістнадцять тисяч сто сорок сім) грн. 14 коп..
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 , в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням, майнової шкоди - 16147 (шістнадцять тисяч сто сорок сім) грн. 14 коп..
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 , в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням, моральної шкоди - 25000 (двадцять п'ять) грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 , в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням, моральної шкоди - 25000 (двадцять п'ять) грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави, понесені процесуальні витрати в загальній сумі 3003 ( три тисячі три) грн. 00 коп.
Речові докази, а саме:
реєстраційний номер НОМЕР_2 від автомобіля, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - повернути ОСОБА_4 ;
автомобіль «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається у ОСОБА_4 , - залишити останньому.
Арешт, накладений ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року, на автомобіль «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому по АДРЕСА_1 , - скасувати.
Вирок може бути оскаржений, з урахуванням ч.3 ст.349 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області, протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1