Справа № 360/2153/18
Іменем України
21 січня 2021 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого судді - Унятицького Д.Є.
за участю секретаря - Щербакової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності,
У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 07 січня 2014 року перебували з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю як чоловік і жінка, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, піклувались одне про одного. Дітей від спільного проживання не мали, тому з реєстрацією шлюбу не поспішали, оскільки у цьому не було нагальної потреби. Проживали у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить його матері ОСОБА_4 , куди ОСОБА_2 вселилась 07 січня 2014 року. Упродовж їх проживання відповідачка фактично перебувала на його повному утриманні, оскільки не була працевлаштована та не мала власного доходу. Під час спільного проживання вирішили побудувати заміський приватний будинок. Для його будівництва обрали запропоновану відповідачкою земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , де колись знаходився будинок батька відповідачки, який у 2006 році був повністю знищений пожежею. З листопада 2014 року по травень 2016 року він за власні кошти, спільними зусиллями з батьком, ОСОБА_3 фактично збудували будинок. З листопада 2014 по лютий 2015 звели стіни та дах будинку, встановили вікна та двері. Крім них на будівництві працювала бригада будівельників з 4-ох чоловік. З кінця квітня 2015 року в одній з кімнат будинку став проживати його батько ОСОБА_3 , продовжуючи виконувати будівельні та ремонтні роботи. В кінці 2016 року в будинок вселилась мати відповідачки ОСОБА_5 . Наразі будинок в експлуатацію не введений. З часом стосунки з відповідачкою погіршились, спільне проживання стало неможливим тому в кінці квітня 2018 року їх фактичні шлюбно-сімейні відносини припинились. Відповідачка виселилась з квартири його матері і переїхала у новозбудований будинок на АДРЕСА_2 , який вважає своєю власністю та не визнає його прав на нього. Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Крім цього вважав, що даний спір також безпосередньо стосується прав та обов'язків його батька ОСОБА_3 , який з 2015 до 2018 р. проживав у спірному будинку, власноручно здійснював будівельні та ремонтні роботи, за власні кошти купував будівельні матеріали та обладнання. Тому, оскільки відповідачка не визнає його прав на будинок по АДРЕСА_2 , його права власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва будинку просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу з 07 січня 2014 року по 20 жовтня 2017 року, та визнати за ним право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
В листопаді 2018 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_3 , мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні суду перебуває справа №360/2153/18 за позовом його сина ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання з нею однією сім'єю, поділ майна подружжя в якій він зазначений третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог. Оскільки предметом спору є будинок по АДРЕСА_2 , який побудований ним та його сином ОСОБА_1 за згодою та домовленістю з відповідачкою вважав, що має самостійні вимоги на предмет спору. Свої вимоги мотивував тим, що з 07 січня 2014 року його син проживав однією сім'єю з відповідачкою. До їх знайомства він ( ОСОБА_3 ) вирішив побудувати заміський будинок, тому знаючи про його наміри син з невісткою вирішили долучитись до реалізації задуманого. Для будівництва будинку відповідачка запропонувала земельну ділянку по АДРЕСА_2 , де колись знаходився будинок її батька, який у 2006 році був знищений пожежею. Погодившись на цю пропозицію, з листопада 2014 по травень 2016 він з сином спільними зусиллями та за власні кошти фактично збудували будинок. Після припинення шлюбних стосунків відповідачка виселилась з квартири та переїхала до спірного будинку, який вважає виключно своєю власністю. Оскільки на будівництво спірного будинку він за власні кошти купував будівельні матеріали та обладнання, приймав участь в його будівництві власними силами просив визнати за ним право власності на 1/3 частину будівельних матеріалів, використаних в процесі його будівництва; позов ОСОБА_1 задовольнити частково, встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2014 року по травень 2018 року та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку по АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 29 листопада 2018 року вимоги за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельна матеріали об'єднані в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ майна подружжя та визнання права власності на будівельні матеріали (т.1 а.с.56-57).
18 лютого 2020 року, після проведення експертизи, позивачем було подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої він зазначив, що відповідно до технічного паспорта від 20 травня 2019 року, наданого відповідачкою та результатом проведеної технічної інвентаризації очевидні суттєві відмінності між домоволодінням (будинком з господарськими спорудами), що було успадковане відповідачкою та об'єктом, який знаходиться на його місці, у тому числі відмінність в технічних показниках та матеріалах (кількісних та якісних характеристиках). При вирішенні питання про призначення судової експертизи відповідачка визнала фактичну зміну об'єктів домоволодіння. Підтвердила, що після пожежі та до моменту спільного проживання з позивачем жодних робіт щодо відновлення будинку не проводилось. Натомість обставини справи та наявні докази беззаперечно свідчать, що суттєва зміна домоволодіння (фактично будівництво нового будинку, господарських будівель і споруд на місці знищеного) відбулась за період спільного проживання сторін, а відтак на таке майно має поширюватись правовий режим спільного майна. Експертом надана відповідь щодо загальної вартості будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, робіт, які були використані в процесі реконструкції, будівництва житлового будинку та господарських споруд, що станом на 15 листопада 2019 року складає 2 390 167,97 грн., а також вартості будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, робіт, які були використані в процесі реконструкції, будівництва житлового будинку та господарських споруд, з січня 2014 року по травень 2018, що станом на 15 листопада 2019 року складає 2 056 143,07 грн. Таким чином наявні фактичні підстави стверджувати, що за період спільного проживання позивача та відповідачки однією сім'єю без шлюбу було здійснено 86,03% всіх витрат на будівництво домоволодіння (житлового будинку та господарських споруд). Відтак частина домоволодіння (86,03%) створена за час спільного проживання є спільно нажитим майном сторін тому на нього поширюється режим спільної власності. Фактично за період спільного проживання сторін однією сім'єю, за рахунок позивача та його батька, на базі залишків знищеної нерухомості було не лише відновлено, а й здійснено суттєві поліпшення всього домоволодіння. При цьому спірне майно за своїм статусом є об'єктом незавершеного будівництва. Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 332 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). В період спільного проживання відповідачка фактичної участі в будівництві (реконструкції) спірного домоволодіння не брала. Тому виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності та зважаючи, що будівництво велось в період спільного проживання, в інтересах та для потреб сім'ї, частки спірного майна, набуті сторонами в період спільного проживання мають бути рівними. Тому оскільки майно, належне відповідачці істотно збільшилось у своїй вартості за рахунок спільної праці просили встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, з 07 січня 2014 року по 01 травня 2018 року ; визнати об'єкт нерухомого майна р.н.503603332210, за адресою АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , реконструйований після пожежі та є об'єктом незавершеного будівництва у сукупності будівельних матеріалів, виробів та конструкцій житлового будинку літ. "А" загальною площею 186,5 кв.м., в тому числі житловою площею 34,3 кв.м., з убиральнею літ. "Б", огорожею № 4, 5, 6, вигрібною ямою №7, свердловиною №8, вимощенням І, замощенням ІІ об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 з часткою 43015/100000 та ОСОБА_2 з часткою 56985/100000.
Ухвалою від 05 березня 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали залишений без розгляду (т.1 а.с.240).
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов підтримали, викладене підтвердили.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з 03 березня 2014 року по 28 квітня 2018 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у квартирі його матері ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 , тому з вказаними вимогами згодна частково. Позов про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 вважала необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки домоволодіння АДРЕСА_2 успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька, ОСОБА_8 . З технічного паспорта на будинок, виготовленого 22 лютого 2016 року вбачається, що на земельній ділянці розташовується житловий будинок літера "А" 2003 року побудови, а також господарські будівлі та споруди 2003 року побудови: мансарда літера над "А", підвал літера під "А", убиральня літера "Б", ганок літера до "А", ворота з хвірткою №1, огорожа №2 та №3. Тому станом на 22 лютого 2016 року будь-якого нового будинку, збудованого ОСОБА_1 та його батьком, техніком з інвентаризації нерухомого майна під час виготовлення технічного паспорту не виявлено. Твердження позивача та третьої особи, що будинок був відсутній (знищений при пожежі по всій площі) не відповідають дійсності, оскільки у випадку повного фізичного знищення вказаного будинку її право власності на вказане майно припинилось би шляхом реєстрації змін до державного реєстру, відповідно до ст.349 ЦК України. Надані позивачем рахунки-фактури, чеки та квитанції на оплату електрообладнання, будівельних матеріалів з доставкою за вищевказаною адресою не свідчать про їх використання у будівництві спірного будинку, як і договір оренди для проживання будівельної бригади жодним чином не підтверджує і не спростовує факт будівництва будинку. Належних та допустимих доказів про перелік, кількість матеріалів та обладнання, використаних при будівництві спірного об'єкта під час спільного проживання позивачем не надано. Тому за вказаних обставин підстав для задоволення позову не вбачається.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав, викладене підтвердив.
Вислухавши пояснення представників позивача, відповідачки, третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що з 07 січня 2014 року по 01 травня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без шлюбу, що визнається відповідачкою. Тому, оскільки вказаний факт визнається сторонами, то суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити.
Також судом встановлено, що рішенням Бородянського районного суду від 17 жовтня 2014 року визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 , що підтверджується копією рішення ( т.1 а.с.81).
11 листопада 2014 року за відповідачкою зареєстровано право власності на житловий будинок за вказаною адресою, загальною площею 160,6 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.229).
З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 83-89) вбачається, що за вказаною адресою станом на лютий 2016 року знаходився житловий будинок загальною площею 160,6 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., що відповідає характеристикам нерухомого майна, право власності на яке було зареєстровано 11 листопада 2014 року за відповідачкою.
З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 (т.1 а.с.142-148) вбачається, що за вказаною адресою станом на травень 2019 року знаходився житловий будинок загальною площею 186,5 кв.м., житловою площею 34,3 кв.м.. Загальна площа збільшилась за рахунок реконструкції будинку, житлова площа зменшилась за рахунок внутрішнього перепланування.
За період з 2014 року по 2018 рік в будинку за вказаною адресою проведені ремонтні роботи. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи загальна вартість будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, робіт, які були використані в процесі проведення реконструкції, будівництва житлового будинку та господарських споруд станом на 15 листопада 2019 року складає 2 390 167,97 гривень. Вартість будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, робіт, які були використані в процесі проведення реконструкції, будівництва житлового будинку та господарських споруд з січня 2014 року по травень 2018 року станом на 15 листопада 2019 року складає 2 056 143,07 гривень (т.1 а.с.189-203).
Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один з подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки докази, що підтверджують вартість спірного об'єкту до проведення реконструкції та вартість його після реконструкції суду не надані, а відтак позивачем не доведені обставини на які він посилається обґрунтовуючи свої позовні вимоги, то підстав для задоволення позову не вбачається.
При цьому немає підстав вважати, що вартість об'єкту нерухомого майна збільшилась на вартість конструкції, матеріалів, робіт, які були використані в процесі проведення реконструкції, будівництва житлового будинку, оскільки вартість використаних матеріалів при реконструкції нерухомого майна не тотожна ринковій вартості об'єкту, що був створений з цих матеріалів.
За вказаних обставин, підстав для задоволення позову не вбачається.
Керуючись ст.259-260 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу з 07 січня 2014 року по 01 травня 2018 року .
В іншій частині позову відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 01 лютого 2021 року..
Головуючий-суддяД.Унятицький