Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/656/21
2-з/357/15/21
іменем України
01 лютого 2021 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про забезпечення позову, -
27 січня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.
Одночасно з позовом, позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:
1. накладення арешту на земельну ділянку площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720048432204);
2. накладення арешту на земельну ділянку площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720036732204);
3. заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720048432204) та земельної ділянки, площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720036732204).
Заява підписана представником товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» адвокатом Тетерею С.І., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що недобросовісна поведінка відповідачів є свідченням того, що зловживаючи своїми правами, вони свідомо вживають заходи, спрямовані на унеможливлення поновлення права ТОВ «Олійникова Слобода» на користування землею за Договором оренди землі, а тому невжиття заходів забезпечення позову до винесення рішення суду по даній справі може знову істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Зокрема, може бути розірваний Оспорюваний договір, після чого буде здійснено вчергове поділ Спірних земельних ділянок або їх об'єднання та укладено нові договори оренди землі щодо сформованих після поділу чи об'єднання земельних ділянок, або просто можуть бути укладені нові договори оренди землі чи договори емфітевзису щодо Спірних земельних ділянок з цим же орендарем або іншими пов'язаними з ним особами, або Спірні земельні ділянки можуть бути передані в суборенду третім особам. У разі поділу чи об'єднання Спірних земельних ділянок їх державна реєстрація та кадастрові номери будуть скасовані, а самі земельні ділянки як об'єкти нерухомого майна будуть припинені в ДРРПНМ, тобто припинять своє існування як об'єкти цивільних прав з огляду на норми ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, що зокрема унеможливить виконання рішення суду у цій справі в частині витребування Спірних земельних ділянок з чужого незаконного користування Відповідача 2 і зумовить необхідність звернення позивача з такими ж позовними вимогами вже щодо нових земельних ділянок.
Вважає,що є реальна загроза настання обставин, які можуть унеможливити виконання судового рішення у цій справі, а тому просив вжити заходи забезпечення позову.
Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.
Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначив, що згідно ч.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) .
Відповідно до п.4 вказаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Крім того, правова позиція Верховного Суду України підтверджує необхідність при застосуванні такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно конкретизувати його дію, тобто вказувати саме про заборону на відчуження, що повинно виключити можливість обмеження права користування нерухомим майном у повному обсязі.
Тим самим застосування такого арешту у вигляді заборони на відчуження стосуватиметься конкретного нерухомого майна і поширюватиметься не лише на відповідача, а й усіх «причетних» до його можливого відчуження суб'єктів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З наданих до суду матеріалів, вбачається, що між позивачем та відповідачами дійсно існує спір щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720048432204) та земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720036732204), що розташовані на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Судом встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи. Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.
Необхідність обрання такого виду забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки є обґрунтованою, оскільки порушено права позивача, і звернення з заявою про забезпечення позову здійснено з метою його захисту. Відповідач ОСОБА_1 має реальну можливість розпорядження своїми земельним ділянками на власний розсуд до ухвалення рішення у справі, може вчиняти дії щодо їх поділу та об'єднання, а за певних умов і відчуження іншим особам.
Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на земельні ділянки, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
Виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а також з тим, що в суду є всі підстави вважати, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, суддя вважає, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про забезпечення позову шляхом накладення арешту, а саме шляхом встановлення заборони відчуження спірних земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720048432204) та земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720036732204), що розташовані на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720048432204) та земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720036732204), що розташовані на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області - заява задоволенню не підлягає, оскільки накладення арешту на нерухоме майно чи його частку, а саме встановлення заборони на його відчуження, вже є перешкодою для відчуження такого майна та відповідно проведення реєстраційних дій щодо реєстрації такого майна на іншу особу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов'язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно.
На підставі вищевикладеного та керуючисьст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя, -
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про забезпечення позову, - задовольнити частково.
Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом встановлення заборони на відчуження земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720048432204) та земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720036732204), що розташовані на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
В частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0048 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720048432204) та земельної ділянки площею 1,2027 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0049 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1720036732204), що розташовані на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області - відмовити.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов