Справа № 275/1106/20
02 лютого 2021 року смт. Брусилів
Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області Миколайчук П.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -,
До Брусилівського районного суду Житомирської області 02.12.2020 з Управління патрульної поліції в Житомирській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 23.11.2020 о 02:10 годині водій ОСОБА_1 на 72 км. автодороги Київ-Чоп керував мопедом А18а, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання 17.12.2020 не з'явився, був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення № 1260101678330, яке повернуто суду 23.12.2020. В судові засідання 11.01.2021 та 02.02.2021 ОСОБА_1 не з'явився, був повідомлений належним чином шляхом направлення повісти за адресою, вказаною в протоколі, та шляхом оголошення на офіційному веб сайті судової влади України, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.
Статтею 277 КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на положення ст.268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не є обов'язковою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Суд враховує, що одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне вирішення справи з дотриманням вимог закону.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).
До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на те, що ОСОБА_1 отримував судову повістку за вказаною ним же адресою, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та про розгляд справи саме Брусилівським районним судом Житомирської області, не вжив заходів для явки до суду, не подавав письмових заперечень проти протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Враховуючи вказане, а також скорочені строки розгляду справ зазначеної категорії, та враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд проводить розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суддя, перевіривши адміністративний матеріал, дослідивши письмові докази та відеозапис, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до наступного.
У п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02липня 2015 року передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до п. 4 Порядку, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
Згідно до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків, або в закладі охорони здоров'я.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Під час дослідження адміністративних матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 дійсно скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 142759 від 23.11.2020, де вказані свідки події ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також їх письмовими показами, в яких вони вказали, що 23.11.2020 року були запрошені поліцейськими в якості свідків при запропонуванні ОСОБА_1 пройти освідування на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, однак він відмовився від проходження огляду, був ознайомлений з протоколом та відмовився від його підпису.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння 23.11.2020 року також підтверджується відеозаписом події, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 від освідування на встановлення стану сп'яніння відмовився в присутності свідків, при спілкуванні вів себе зухвало, від підпису і отримання протоколу відмовився.
Відповідно до п.6 розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року N 1395 (далі Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, працівником органу поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та вищевказаних нормативно-правових актів, що регулюють порядок огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп'яніння, а саме: запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі, від проходження якого він відмовився в присутності двох свідків.
Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст.ст. 256, 266 КУпАП, та положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853, зауважень від ОСОБА_1 з приводу процедури оформлення матеріалів справи не надходило.
При кваліфікації дій ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 130 КУпАП (у редакції, яка діяла до 01.07.2020 року) передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII стаття 130 КУпАП була викладена в новій редакції. Також підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону № 2617-VIII Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1 (Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Проте, згідно з підпунктом 1 пункту 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX підпункт 4 пункту 1 розділу І Закону № 2617-VIII виключений. Також, згідно з підпунктом 2 пункту 117 Закону № 720-IX підпункт 171 пункту 2 розділу І Закону № 2617-VIII виключений.
Тобто, до набрання чинності Закону № 2617-VIII (до 01.07.2020 року), статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння; з 01.07.2020 року і до 03.07.2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1; а з 04 липня 2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 КУпАП, що вбачається також із редакції даної норми права згідно Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Правопорушення вчинено 23.11.2020, тому підлягає кваліфікації за чинною редакцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з вимогами ст. 33 КУпАП при обрані міри адміністративного стягнення суддею враховуються обставини справи, характер правопорушення, особа правопорушника, який протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалася, обставин що обтяжують чи пом'якшують відповідальність не встановлено, тому до правопорушника слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги наведене, керуючись ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні 23.11.2020 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454 гривні.
Роз'яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя П. В. Миколайчук