Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/1169/20
провадження № 1-кп/215/298/21
02 лютого 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в залі судового засідання № 6 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019040760001998 від 28.12.2019р., по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019040760001998 від 28.12.2019р., по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 17.12.2020р. продовжено застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, на час розгляду справи у суді, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто по 14 лютого 2021 року включно.
У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, яке обґрунтовує продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України
Захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечувала, вважала за можливе обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки по кримінальному провадженні було допитано усіх свідків і такий ризик як вплив на свідків на теперішній час відпав. Окрім того обвинувачений має міцні соціальні зв'язки.
Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, вважав за можливим застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Колегія судів, вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого, його захисника, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно вимог ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, триманн я під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Враховуючи те, що до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, зобов'язаний розглянути та вирішити подане прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ст. 12 КК України.
На даний час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.
Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про їх наявність з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обґрунтовано лише переліком законодавчих (стандартних) підстав.
Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
На даний час у даному кримінальному провадженні відпав ризик впливати обвинуваченим на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки станом на теперішній час усі свідки судом допитані.
На момент розгляду даного клопотання доказів про те, що обвинувачений намагався переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав якимось чином кримінальному провадженню іншим чином, суду прокурором надано не було.
Таким чином, колегія суддів не бере до уваги доводи сторони обвинувачення щодо обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине зазначення, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.
Крім того, прокурором не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, ОСОБА_6 буде ухилятись від суду.
Колегія суддів, погоджуючись із наявністю вагомих ризиків, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ст. 12 КК України, і у випадку визнання його винним та бажаючи уникнути його може переховуватися від суду, однак приходить до висновку, що прокурором не доведено, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти даному ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У зв'язку з наведеним, врахувавши особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, раніше не судимий, являється учасником бойових дій на території України, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, за місцем проживання характеризується добре, колегія суддя вважає, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що запобігання будь-яких ризиків, пов'язаних з прибуттям обвинуваченого на вимогу суду, переховуватися від суду, можливе і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечивши виконання ОСОБА_6 покладених процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. ст. 178, 183, 331 КПК України, колегія суддів -
В задоволенні клопотання прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_5 про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
1) на вимогу прибувати до суду;
2) цілодобово не залишати місце постійного проживання - квартиру АДРЕСА_1 без дозволу суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 по 02.04.2021р. включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвалу про застосування домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_6 домашнього арешту покласти на Тернівське ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області та Криворізьку місцеву прокуратуру № 2.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Головуючий суддя
Судді: