Справа 206/5725/19
Провадження 2/206/112/20
20 серпня 2020 року у залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суду м. Дніпропетровська
у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
при секретарі Панюшкіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Самарський відділ Державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про звільнення з-під арешту нерухомого майна,
за участю представника
позивача, адвоката Черкавського Ю.С.,
представника відповідача,
адвоката Костюченко Н.О.,
10 жовтня 2019 року представник позивача звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Самарський відділ Державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про звільнення з-під арешту нерухомого майна, у якій просить суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить ТОВ «Кредитні ініціативи», а саме квартиру, загальною площею 67,6 кв.м., житловою площею 39,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що накладені Самарським відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління у Дніпропетровській області, а також стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
І. Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідачів.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.07.2008 року ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» уклали кредитний договір №0301/0708/88-140 за умовами якого ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 59500,00 доларів США. Також 15.07.2008 року укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого на забезпечення виконання основного зобов'язання ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру, загальною площею 67,6 кв.м., житловою площею 39,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу. Також, 28.11.2012 року між Факторинговою компанією «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу. Внаслідок указаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 15.07.2008 року №0301/0708/88-140, позичальником згідно якого є ОСОБА_1 а також набуло право вимоги за Іпотечним договором від 15.07.2008 року. Через систематичне невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. 06.06.2019 року право власності на квартиру було зареєстроване за ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2019 року. Однак позивачу стало відомо, що реалізувати належну йому на праві власності квартиру на даний час неможливо, оскільки Самарським ВДВС м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно. На час подання відповідного позову, внаслідок винесення вищезазначеної постанови про арешт, порушено права позивача як власника відповідної квартири.
17 лютого 2020 року від представника відповідачів надійшов відзив на дану позовну заяву, відповідачі із позовними вимогами не згодні, вважають доводи, викладені в позові, необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому, на думку відповідачів, позов підлягає залишенню без задоволення. Відзив обґрунтований тим, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі 206/5015/14-ц від 26 серпня 2014 року, яке було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2015, ТОВ «Кредитні ініціативи» було відмовлено в позові про стягнення заборгованості з підстав пропуску позовної давності. Відповідно, відповідачі зазначають, що звернення на стягнення на предмет іпотеки позивачем до відповідача ОСОБА_1 є неможливим, адже суд вже вирішив спір між сторонами, встановивши пропуск строків позовної давності. Відповідачами також заперечуються доводи позивача про реєстрацію права власності квартири на позивача, адже винесене рішення про реєстрацію ухвалено з порушенням порядку такої реєстрації, а також воно було оскаржене відповідачами.
23 березня 2020 року позивачем було подано до суду уточнену позовну заяву, яка обґрунтована тим, що позивач відповідно до факторингових договорів отримав право вимоги заборгованості за кредитним договором № 0301/0708/88-140 від 15.07.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» та за іпотечним договором, що був укладений в забезпечення виконання кредитного договору. Позивач також зазначає, що через систематичне невиконання боржником умов кредитного договору банк змушений розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. На теперішній час, внаслідок винесення вищезазначеної постанови про арешт, порушено права позивача як іпотекодержателя відповідної квартири.
06 серпня 2020 року від представника відповідачів надійшов відзив на уточнену позовну заяву, відповідачі проти уточненої заяви заперечують у повному обсязі, вважають, що викладені в ній доводи є необґрунтованими та безпідставними, а тому, на їх переконання, позов підлягає залишенню без задоволення. У даному відзиві відповідачі стверджують, що звернення на стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки є неможливим, оскільки суд вже вирішив спір між сторонами, встановивши пропуск строків позовної давності, а сплив позовної давності означає, що жодна вимога не підлягає примусовому здійсненню за будь-якого розгляду суперечки, порушеної після цього моменту.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 20.08.2020 року, не з'явився, про день, місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Суд ухвалив проводити судовий розгляд без участі представника третьої особи.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
10.10.2019 року подано позовну заяву (а.с. 1-4).
16.10.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому представник позивача просить суд витребувати від Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45719195, виданий 04.12.2014 Скороходом І.Г. (а.с. 62).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України (а.с. 67).
15.11.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 73).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2019 витребувано з Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45719195, виданий 04.12.2014 Скороходом І.Г. (а.с. 78а).
17.02.2020 року від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 93-97).
28.02.2020 року від представника відповідачів надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с. 138).
23.03.2020 року представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву (а.с. 153-155).
13.04.2020 року від представника відповідачів надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с. 160,161).
28.07.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 176).
Під час розгляду справи судом заслухано представника позивача, представника відповідачів, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
20 серпня 2020 року проголошену вступну та резолютивну частину рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних відносин.
Судом встановлено, що 15.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0301/0708/88-140, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит у сумі 59500,00 дол. США, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором (а.с. 5-6)
15 липня 2018 року між ВАТ «Сведбанк», як Іпотекодержателем, відповідачем ОСОБА_2 , як Іпотекодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, укладено іпотечний договір № 0301/0708/88-140-Z-1, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (а.с. 9-12).
Відповідно до п. 2 зазначеного Іпотечного договору, на забезпечення виконання Основного зобов'язання, Іпотекодавець та Позичальник передають в іпотеку Іпотекодержателю належне їм на праві власності майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» відступає свої права, вимоги заборгованості по кредитних договорах, договорах забезпечення укладених з боржниками, ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс», зокрема, і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 та іпотечним договором, укладеним з відповідачами (а.с.15-28).
Відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступає свої права, вимоги заборгованості по кредитних договорах, договорах забезпечення, укладених з боржниками, ТОВ «Кредитні ініціативи», зокрема, і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 та іпотечним договором, укладеним з відповідачами (а.с. 29-39).
Відповідно до акту прийому - передачі Реєстру Заборгованостей Боржників за Договором про надання факторингу № 15 від 28.11.2012 року вбачається, що Банк: АТ «Сведбанк» передав, а Фактор: ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» прийняв Реєстр Заборгованостей Боржників за Договором про надання факторингу від 28.11.2012 року, після чого за умови настання Розрахункової дати від банка до Фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і Фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 40).
З повідомлення від 02.10.2013 року вбачається, що ТОВ ФК «Вектор Плюс» здійснило розрахунок з ПАТ «Свердбанк» у повному обсязі та в порядку, встановленому умовами договору (а.с. 43).
З повідомлення від 02.10.2013 року вбачається, що ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснило розрахунок з ТОВ ФК «Вектор Плюс» у повному обсязі та в порядку, встановленому умовами договору (а.с. 44).
Однак, суду не надано підтвердження проведених розрахунків за даними договорами.
Позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №170379173 від 13.06.2019 року, з якої вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з 06.06.2019 року перебуває на праві приватної власності у позивача ТОВ «Кредитні ініціативи», підставою виникнення права власності є Вимога/Іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості № 109, видане 08.02.2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи», а також вищезазначені кредитний та іпотечний договори. Підставою внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. №47294843 від 11.06.2019 (а.с. 13).
Крім того, із вищезазначеної інформаційної довідки також вбачається, що з 19.12.2014 року за квартирою АДРЕСА_1 є обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, підставою такого обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45719195, виданий 04.12.2014, видавник: Скороход Іван Григорович, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровська обл. (а.с. 13).
З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №170379173 від 13.06.2019 року також вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.07.2008 року зареєстрована у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 7577058.
Судом також встановлено, що рішенням Самарського районного суду по справі №206/5015/14-ц від 26 серпня 2014 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі (а.с. 102-105).
У вказаному рішенні суд дійшов до висновку, що у позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» сплинув строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості з відповідачів, що і послугувало основою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
На виконання ухвали суду представником третьої особи, державним виконавцем Тищенко О.О., надано витяг з виконавчого провадження за №45719195, з якого вбачається, що 04.12.2014 року за виконавчим листом від 16.07.2014 №2-495/11 було звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, яка належить ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості на користь ПАТ «Сведбанк» в розмірі 572062,64 грн, у відкритті виконавчого провадження було відмовлено, підстава: виконавчий документ подано до виконання представником ПАТ «Омега банк», в свою чергу, стягувачем за виконавчим листом є ПАТ «Сведбанк». На теперішній час виконавче провадження закрито (а.с.127-128).
У підготовчому засіданні представником відповідачів надано суду Наказ Міністерства юстиції України від 25.02.2020 року за №668/5, з якого вбачається, що рішення від 11.06.2019 за №4729843, прийняте державним реєстратором обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Оленою Володимирівною, скасоване (а.с. 139).
Крім того, представником відповідачів надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 206050212 та № 206050433 від 03.04.2020 року, з яких вбачається, що з 04.03.2020 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності на житло (дублікат), серія та номер: б/н, виданий 26.03.2020, видавник: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради. Підставою внесення запису про державну реєстрацію є рішення державного реєстратора Каско О.В. Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 51877013 від 03.04.2020. (а.с. 162,163).
Таким чином, судом встановлено, що на момент розгляду даної справи квартира АДРЕСА_1 перебуває на праві спільної часткової власності у відповідачів.
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, з урахуванням норм ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись із уточненим позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що він є іпотекодержателем, а арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , порушує його права як іпотекодержателя.
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбаченого право іпотекодержателя на задоволення кредиторських вимог в позасудовому порядку за умови наявності окремого договору про задоволення вимог або застереження, що міститься в іпотечному договорі та прирівнюється до окремого договору.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Дане застереження міститься у пп. 12.3 Іпотечного договору № 0301/0708/88-140-Z-1 від 15.07.2008 .
Частинами 1, 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку» визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається із наданого позивачем Іпотечного договору, іподекотерджаталем за його умовами є ВАТ «Сведбанк», а не ТОВ «Кредитні ініціативи». Так, позивачем було надано Договір факторингу, укладеного 28 листопада 2012 року, за умовами якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступає ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права, вимоги заборгованості по кредитних договорах, договорах забезпечення, укладених з боржниками, зокрема, і за іпотечним договором, укладеним з відповідачами. Проте, відповідно до вимог ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», даний договір факторингу не є нотаріально посвідченим, а тому є нікчемним стосовно відступлення прав за іпотечним договором.
З відомостей з Державного реєстру Іпотек вбачається, що дійсно іпотекодержателем спірної квартири є ТОВ «Кредитні інвестиції» на підставі Договору про передабчу прав за іпотечним договором, серія та номер 2187, виданий 28.11.2012 року приватним нотаріусом Мироник О.В., проте позивачем не було надано даний договір на підтвердження відступлення права за іпотечним договором, тому суд за наявних у матеріалах справи доказах не може дійти до однозначного висновку, що ТОВ «Кредитні ініціативи» дійсно є Іпотекодержаталем та набуло усіх відповідних прав за Іпотечним договором від 15.07.2008 року.
Таким чином, позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи» не доведено того факту, що було здійснено відступлення прав за Іпотечним договором № 0301/0708/88-140-Z-1 від 15.07.2008, а отже, його права як іпотекодержателя порушені бути не можуть.
Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Самарського районного суду по справі №206/5015/14-ц від 26 серпня 2014 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі.
У вказаному рішенні суд дійшов до висновку, що у позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» сплинув строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості з відповідачів, що і послугувало основою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Як встановлено статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, сплив позовної давності означає, що вже жодна вимога не підлягає примусовому здійсненню за будь-якого розгляду суперечки, порушеної після цього моменту, зокрема і вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звертаючись із первісним позовом, позивач стверджував, що його права як власника порушені внаслідок винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на іпотечну квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Як визначено у п. 2 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Таким чином, позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно іпотечне майно або право володіння ним на підставі закону чи договору з власником, а також факт порушення його права.
Як було з'ясовано в ході підготовчого розгляду, рішення державного реєстратора Волос О.В. про реєстрацію ТОВ «Кредитні ініціативи» як власника квартири АДРЕСА_1 було скасоване Наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2020 року, а квартира зареєстрована за відповідачами на праві спільної часткової власності. Таким чином, позивач на теперішній час не є власником спірної квартири, інших речових прав на дану квартиру позивач не має, а тому його права як власника порушені бути не можуть.
Отже, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку права позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» не порушені фактом арешту кварти, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Самарський відділ Державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про звільнення з-під арешту нерухомого майна - не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 2 лютого 2021 року.
Суддя А.О. Сухоруков