Справа № 209/1901/20
Провадження № 2/209/81/21
Іменем України
21 січня 2021 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Решетник Т.О.,
за участю секретаря Шаповал А.В.,
представника позивача - адвоката Григор'єва М.І.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Перепелиця І.І.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 , про стягнення набутих без достатньої правової підстави грошових коштів, -
Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.
У червні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення набутих без достатньої правової підстави грошових коштів.
На обґрунтування уточненого позову зазначив, що на початку листопада 2015 року його знайомий, громадянин ОСОБА_3 , попросив його, ОСОБА_2 , перерахувати на картковий рахунок ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти в сумі 72 765 грн. 00 коп. Зазначивши, що ці гроші необхідно перерахувати для придбання якогось товару - медичного обладнання. При цьому, відповідачі не уклали із ним договору щодо зазначених грошових коштів. 05.11.2015 року він перерахував вказану суму грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується квитанцією від 05.11.2015 р. і листом АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 24.05.2016 р. № 89. Таким чином, відповідачі отримали від нього зазначену суму грошових коштів без достатніх правових підстав та до цього часу її йому не повернули. ОСОБА_3 повідомив йому, що медичне обладнання йому не передано, грошові кошти не повернуто. ОСОБА_3 намагався стягнути грошові кошти з ОСОБА_1 та її колишнього чоловіка ОСОБА_4 . Рішенням суду першої інстанції його позов було задоволено, але суд апеляційної інстанції зазначене рішення скасував у зв'язку з недоведеністю належності спірних грошових коштів ОСОБА_3 09.04.2020 року він направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення грошових коштів у сумі 72 765 грн. 00 коп., які вона отримала від нього без достатніх правових підстав. Його вимогу ОСОБА_1 отримала 13.04.2020 року. Зазначене підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист, накладною від 09.04.2020 р. і витягом з сайту АТ «Укрпошта» від 21.04.2020р. До цього часу відповідачі грошові кошти йому не повернули. Додатково зазначив, що якби ОСОБА_3 не попросив його перерахувати грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 , він цього би не зробив і цей спір би не виник. Отже, вважає, що порушення його прав з боку ОСОБА_3 полягає в тому, що він, користуючись довірою, разом з ОСОБА_1 неправомірно, без достатніх правових підстав, заволодів його грошовими коштами на суму 72 765 грн. 00 коп., і не бажає їх повертати. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути відповідачів солідарно на його користь набуті від нього без достатньої правової підстави грошові кошти - 72 765 (сімдесят дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. і суми відшкодування сплаченого судового збору - 840,80 грн.
05.10.2020 року відповідач ОСОБА_1 надала суду заперечення на позовну заяву, де зазначає, що вона ніколи не мала відношення до медичного обладнання, а також до самої медицини. Дійсно, з грудня 2014 року на її ім'я була відкрита картка для соціальних виплат при народженні дитини ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відділенні “Райффайзен Банк Аваль” у місті Харкові. ОСОБА_4 з 06.09.2013 року по 30.05.2016 року був її чоловіком. Тобто на час звернення до суду і ухвалення рішення відповідач ОСОБА_4 , був вже її колишнім чоловіком. 16 травня 2016 року Київським районним судом м.Харкова шлюб між нею та ОСОБА_4 розірвано, та стягнуто на її користь аліменти на суму 300 грн. В позовній заяві про розірвання шлюбу та стягнення аліментів від 22.03.2016 року, вона зазначала, що спільне життя з позивачем не склалось через його зловживання алкогольними напоями, та на протязі останніх 6 місяців між ними погіршились стосунки, що привело до припинення шлюбних відносин. Відповідач переїхав проживати до своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з тим, що вона знаходилась дома із малолітньою дитиною, а чоловік не працював, та не мав своїх грошей, вона давала йому свою картку для покупки необхідних речей для дитини. Саме тоді ОСОБА_4 міг скористатись рахунком по її карточці, а саме отримати зазначені кошти. У зв'язку з тим, що пакет по обслуговуванню її картки у “Райффайзен Банк Аваль” не передбачав смс повідомлень про зарахування та витрати коштів по рахунку НОМЕР_1 , їй нічого не було відомо про те, що на її рахунок поступили кошти у сумі 72 765 грн, також їй нічого не було відомо про їх зняття ОСОБА_4 . Цими коштами вона не користувалась, та ОСОБА_4 ні чого про них їй не казав та на потреби сім'ї він їх не витрачав. Посилаючись на те, що ст. 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки, зазначає, що з позовом позивач звернувся до неї у червні 2020 року, через 2 роки, після закінчення позовної давності, оскільки дата нібито перерахування коштів на придбання медичного обладнання, на яку посилається позивач, є листопад 2015 року, тобто позовна давність закінчилась у листопаді 2018 року. Також позивачем не наведено жодного письмового доказу на підтвердження своїх позовних вимог. У зв'язку з чим вона робить заяву про застосування позовної давності по зазначеному позову ОСОБА_2 до неї. На підставі зазначеного просить суд у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
05.10.2020 року відповідач ОСОБА_1 надала суду заяву про застосування строків позовної давності.
06.10.2020 року та 13.10.2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявами про поновлення строків позовної давності, зазначивши, що про порушення своїх прав він дізнався 21.04.2020 року. До зазначеного часу відповідачі не відмовляли йому у поверненні грошових коштів, і він був впевнений у тому, що гроші були витрачені на придбання необхідного ОСОБА_3 медичного обладнання. Лише на початку квітня 2020 року ОСОБА_3 повідомив йому про те, що вказане обладнання йому передано не було та він у судовому порядку вживав заходи стягнення перерахованих ним на його прохання грошових коштів з ОСОБА_1 та її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , і про те, що зазначені заходи не призвели до позитивного результату. На підтвердження зазначеного згодом ОСОБА_3 надав копії судових рішень щодо його судових спорів з ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком ОСОБА_4 : рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 12.10.2016 р. і постанови Дніпровського апеляційного суду від 02.03.2020 р. Після того, як ОСОБА_3 повідомив про те, що йому не вдалося стягнути у судовому порядку отримані ОСОБА_1 від нього грошові кошти, 09.04.2020 року він направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення зазначених грошових коштів у сумі 72765 грн. 00 коп., які вона отримала без достатніх правових підстав. Його вимогу ОСОБА_1 отримала 13.04.2020 року. Зазначене підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний листі накладною від 09.04.2020 р. і витягом з сайту АТ «УКРПОШТА» від 21.04.2020 р., копії яких приєднані до матеріалів справи. Між тим, його вимогу ОСОБА_1 задоволено не було, грошові кошти вона не повернула. Отже, про порушення відповідачами, зокрема, ОСОБА_1 його прав він дізнався 21.04.2020 р., коли отримав витяг з сайту АТ «УКРПОШТА» про те, що ОСОБА_1 отримала вимогу 13.04.2020 р. та виявилося, що станом на 21.04.2020 р. вона не повернула отримані від нього без достатніх правових підстав грошові кошти. Вважає, що в даному випадку ні законодавством, ні договором не визначено строк повернення відповідачами грошових коштів. У зв'язку з цим, виходячи з положень ч.2 ст.530 ЦК України, він визначається у сім днів від дня пред'явлення ним відповідної вимоги про повернення грошових коштів. Його вимогу ОСОБА_1 отримала 13.04.2020 р. Таким чином, вона повинна була повернути грошові кошти до 21.04.2020 р. Отже, перебіг позовної давності почався в даному випадку саме з 21.04.2020 р. До цього часу у нього не було необхідності та підстав звернення з цим позовом до суду, оскільки протягом червня 2016-березня 2020 року ОСОБА_3 вживав всі можливі заходи стягнення отриманих ОСОБА_1 від нього грошових коштів, шляхом звернення до суду. Та якби ОСОБА_3 стягнув з ОСОБА_1 перераховані ним на його прохання грошові кошти, він би одразу повернув їх йому. Враховуючи викладене, просить суд поновити йому строк позовної давності за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 грошових коштів на суму 72 765 грн. 00 коп., а заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності повернути заявнику без розгляду.
12.10.2020 року, 19.10.2020 року, 16.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 подавала до суду заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
30.12.2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.09.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.10.2020 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.10.2020 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог- ОСОБА_4 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.11.2020 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.12.2020 року постановлено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився,
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 в судове засідання з'явився позовну заяву підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, а також задовольнити заяву про поновлення строку позовної давності. Також пояснив суду, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 мали між собою дружні та довірливі відносини, договір про спільну діяльність не укладали, письмово не оформлювали між собою боргові відносини стосовно перерахованих ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 72765,00 грн. на придбання медичного обладнання на платіжну картку ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судове засідання з'явилася, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними, також просила застосувати до позовних вимог строки позовної давності. Також пояснила суду, що колишній чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в період шлюбу міг користуватися платіжною карткою ОСОБА_1 за її згодою, періодично знімав з картки грошові кошти. Вважає, що про порушені права позивач ОСОБА_2 дізнався ще у 2016 році, оскільки брав участь у судовому розгляді у якості відповідача у цивільній справі, яка перебувала на розгляді в Заводському районному суді м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 72765,00 грн., позовні вимоги визнав та підтвердив факт того, що він дійсно перерахував кошти на картку ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_3 , тому вважає доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 дізнався про порушення своїх прав тільки 21.04.2020 р. безпідставними.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву. Згідно змісту якої просив розглянути справу за його відсутності, з позовними вимогами ОСОБА_2 в частині стягнення грошових коштів з нього не згоден, вважає їх необґрунтованими, оскільки вони перераховані були на картку відповідача ОСОБА_1 , у зв'язку з чим просив відмовити в цій частині у задоволенні позову. Щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 не заперечував.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутністю не надав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_3 перерахував грошові кошти в сумі 72 765,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 для придбання медичного обладнання без укладення відповідного договору.
Судом встановлено, що 05 листопада 2015 року ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в розмірі 72 765 грн, дана операція проводилась у відділенні банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 3).
Відповідно до листа № 89 від 24 травня 2016 р. начальника відділення «Прометей» «Райффайзен Банк Аваль» Резун А.О. 05.11.2015 року на відділенні «Прометей» Дніпропетровської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» було прийнято платіж № OLHW18590 від платника ОСОБА_8 на суму 72 765 грн з призначенням платежу: /-Р05-4188371990663156- ОСОБА_1 -/Поповнення карткового рахунку від ОСОБА_8 . Просять вважати вірним платника - ОСОБА_2 (а.с.4).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року у цивільній справі №208/3990/16 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 72 765 (сімдесят дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн 00 коп. - сума грошових коштів; 727 (сімсот двадцять сім) грн 65 коп. - сума судового збору. Усього: 73 492 (сімдесят три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн 65 коп.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставних набутих коштів - відмовлено.
16 квітня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року, і ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
05.07.2017 р. державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ у Харківській області було відкрито виконавче провадження № 54223316 про примусове виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.12.2016 р. у справі № 208/3990/16 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 (а.с.80-81).
Виконавче провадження № 54223316 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було закінчено 14.04.2020 р. у зв'язку зі скасуванням Дніпровським апеляційним судом рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.10.2016р. у цивільній справі № 208/3990/16, грошові кошти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті не були, що підтверджується копіями постанов державних виконавців від 16.07.2017р., 10.08.2017р., 14.03.2018р., 28.03.2018р„ 26.12.2018р., 23.01.2019р., 26.12.2019р„ 08.01.2020р., 14.04.2020р. у виконавчому провадженні № 54223316 (а.с.54-55, 56-57, 58-59, 60-61, 62-63, 64, 65, 66, 67-68, 69).
09.04.2020 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення грошових коштів у сумі 72 765 грн. 00 коп., які вона отримала від нього без достатніх правових підстав (а.с.5). Вимогу ОСОБА_1 отримала 13.04.2020 року. Зазначене підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист, накладною від 09.04.2020 р. і витягом з сайту АТ «Укрпошта» від 21.04.2020 р. (а.с.6, 7)
Згідно змісту позовних вимог, відповідачі на день звернення позивачем до суду грошові кошти йому не повернули. Позивач вважає, що ним не пропущено встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався 21.04.2020 р. після отримання його вимоги відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що заявлені поза строком позовної давності.
Відповідач ОСОБА_3 з позовними вимогами ОСОБА_2 в частині стягнення грошових коштів з нього не згоден, проти стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 не заперечував.
Оцінка судом доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Аналізуючи встановлені фактичні обставини та правовідносини сторін, суд керується наступними нормами права.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктом цивільних прав є гроші.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Пунктами 8.1, 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
За приписами п. 30.1 ст. 30 цього Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Частиною 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Отже, з викладеного вбачається, що грошові кошти в сумі 72765,00 грн. відповідачем ОСОБА_1 були набуті без достатньої правової підстави. Між тим, в матеріалах справи відсутні докази про домовленість між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо перерахування грошових коштів у сумі 72 765,00 грн., жодних доказів на підтвердження факту порушення відповідачем ОСОБА_3 прав чи інтересів позивача ОСОБА_2 останнім не надано, тому заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині солідарного стягнення набутих без достатньої правової підстави грошових коштів в сумі 72765,00 грн. задоволенню не підлягають.
За таких обставин, оцінивши всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що отримавши на картковий рахунок перераховані позивачем ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 72765,00 грн., відповідач ОСОБА_1 набула право власності на них безпідставно, так як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження вказаним майном, а отже на відповідача ОСОБА_1 покладається обов'язок повернути вказані кошти, як безпідставно отримані.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З матеріалів справи, зокрема постанови Дніпровського апеляційного суду від 02.03.2020 року у справі № 208/3990/16 (а.с.20-23) вбачається, що у червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 72765,00 грн., який ОСОБА_2 визнав у повному обсязі під час розгляду справи в суді першої інстанції, тобто погодився на солідарне стягнення з нього на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 72765,00 грн. За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи позивача ОСОБА_2 щодо застосування до правовідносин сторін норм ч.2 ст.530 ЦК України. Таким чином, у суду наявні підстави вважати, що позивач ОСОБА_2 був обізнаний щодо обставин справи, та загалом про її наявність у суді з червня 2016 року, а відтак суд враховує заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у зв'язку з пропуском позивачем ОСОБА_2 строків позовної давності. Підстав для визнання поважними причини пропущення позивачем ОСОБА_2 позовної давності судом не встановлено, причини на які посилається позивач ОСОБА_2 в обґрунтування поданої заяви про поновлення строків позовної давності суд не вважає поважними, підстави для застосування судом норм ч.5 ст.261 ЦК України відсутні, тому у задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-89, 223, 258-265, 273 ЦПК України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), про стягнення набутих без достатньої правової підстави грошових коштів - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Роз'яснити учасникам справи, що згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 р. в редакції Закону № 731-ІХ від 18.06.2020 р. суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Дата складення повного тексту судового рішення - 26.01.2021 року.
Суддя Т.О. Решетник