Справа № 161/443/21
Провадження № 1-кп/161/443/21
м. Луцьк 02 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020035010001209 від 09.12.2020, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Вінниця Вінницької області, громадянин України, зареєстрований в АДРЕСА_1 , та проживає в АДРЕСА_2 , освіта вища, неодружений, не працює, в порядку ст.89 КК України несудимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_5 03.12.2020 близько 10год., перебуваючи на прилеглій території магазину «Сім 23» по пр.Соборності, буд.26, що у м.Луцьк, діючи з прямим умислом, керуючись метою викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом вільного доступу таємно викрав новорічний подарунок «Кіт Кат» Санта міні 29г «Нестле», у кількості 24 шт., вартістю за 1 шт. - 18 грн., загальною вартістю 432 грн., чим спричинив ТОВ «Клевер Сторс» майнової шкоди на загальну суму 432 грн.
ОСОБА_5 інкримінується таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.185 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно 03 грудня 2020 року поблизу магазину «Сім 23» по пр.Соборності, буд.26, що у м.Луцьку таємно викрав майно, перелік якого вказаний в обвинувальному акті. Повідомив, що шкоду відшкодував, у вчиненому щиро розкаявся.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.185 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої майнової шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість, в порядку ст.89 КК України несудимий, має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, думку представника потерпілого, який у письмовій заяві просив суворо не карати обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді громадських робіт у мінімальній межі, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як ним, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.
Підстав для призначення покарання у виді штрафу або виправних робіт суд не вбачає, оскільки обвинувачений не працює та не має постійного джерела прибутку.
Також суд не вбачає підстав для призначення найбільш суворого покарання у виді арешту чи обмеження волі з огляду на дані про особу обвинуваченого.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.
Речові докази у справі, а саме: фрагменти відеозаписів з камер відеоспостереження магазину «Сім 23», які скопійовані на оптичний диск для лазерних систем зчитування інформації, залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий