02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 360/1117/20
адміністративне провадження № К/9901/1613/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в адміністративній справі № 360/1117/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
15 січня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслана засобами поштового зв'язку 13.01.2021).
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач-1), Апеляційного суду Луганської області (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета, клопотання про заміну відповідача на належного (т.1 а.с.167-183), просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДСА України № 45/к від 07 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Апеляційного суду Луганської області №8-т від 11 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 11 лютого 2020 року;
- стягнути з Апеляційного суду Луганської області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з моменту фактичного звільнення з 11 лютого 2020 року по час прийняття судового рішення про поновлення на роботі;
- стягнути солідарно з ДСА України та з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, позовні вимоги було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної судової адміністрації України № 45/к від 07 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області.
Визнано протиправним та скасовано наказ Апеляційного суду Луганської області № 8-т від 11 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Апеляційного суду Луганської області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області з 12 лютого 2020 року.
Стягнуто з Апеляційного суду Луганської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 301726,06 грн (триста одна тисяча сімсот двадцять шість гривень 06 копійок) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Луганської області.
Допущено до негайного виконання судове рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 46249,98 грн (сорок шість тисяч двісті сорок дев'ять гривень 98 копійок) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
У касаційній скарзі відповідач посилається на пункти 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Подана касаційна скарга відповідача містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в адміністративній справі № 360/1117/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Луганської області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич