29 січня 2021 року
м. Київ
справа № 802/199/17-а
провадження №К/9901/16908/18, №К/9901/16912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа - голова комісії з припинення первинної профспілкової організації ТОВ "Санаторій Поділля" Марчук Леонід Антонович про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, за касаційними скаргами голови комісії з припинення первинної профспілкової організації ТОВ "Санаторій Поділля" Марчука Леоніда Антоновича, Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Курка О.П., Совгири Д.І., Ватаманюка Р.В. від 12.05.2017,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі по тексту також ГТУЮ у Вінницькій області, відповідач), третя особа - голова комісії з припинення первинної профспілкової організації ТОВ "Санаторій Поділля" Марчук Леонід Антонович (далі по тексту також Марчук Л.А. ), в якому просив скасувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) про зміну відомостей про юридичну особу - первинну профспілкову організацію ТОВ «Санаторій Поділля» (код ЄДРПОУ 33373741), а саме:
- «Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення - 05.01.2017 - в стані припинення»;
- «Відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для задоволення кредиторами своїх вимог - 16.03.2017»;
- «Марчук Леонід Антонович - голова комісії з припинення або ліквідатор» (далі - спірні записи).
2. В обґрунтуванні позову зазначалось, що ОСОБА_1 є керівником первинної профспілкової організації ТОВ «Санаторій Поділля». 05.01.2017 відповідачем внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної осіб. Рішення про припинення профспілки загальними зборами профспілки не приймалось, рішення суду про заборону діяльності профспілки відсутнє. Тому, позивач вважає спірний запис протиправним та просив суд його скасувати в зв'язку із тим, що запис про припинення первинної профспілкової організації ТОВ «Санаторій Поділля» був вчинений свавільно, з порушенням норм чинного законодавства й за відсутності відповідних підстав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 у задоволенні позову відмовлено.
4. Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, обґрунтовані тим, що досліджені в судовому засіданні документи, які були подані для державної реєстрації, відповідають вимогам, передбаченим Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у зв'язку з цим, згідно з позицією суду, державний реєстратор, здійснивши перевірку документів, які направлені первинною профспілковою організацією TOB «Санаторій Поділля» відповідно до положень пунктів 5, 6 частини другої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» прийняв 05.01.2017 рішення провести державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації - первинною профспілковою організацією TOB «Санаторій Поділля». При цьому, суд зазначав, що запис, який оскаржується, здійснений згідно прийнятого рішення реєстратора 05.01.2017, законність якого позивачем не оспорюється.
5. Крім того, суд звертав увагу на те, що державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію саме рішення Президії Хмільницької районної профспілкової організації працівників АПК про припинення (ліквідацію) первинної профспілкової організації TOB «Санаторій Поділля», а не вчинив дію щодо державної реєстрації припинення юридичної особи. Згідно відомостей про юридичну особу в ЄДР міститься інформація про первинну профспілкову організацію, яка перебуває в стані припинення за рішенням засновників.
6. За наведеного, суд визнав безпідставним посилання представників позивача про протиправність дій відповідача, які полягають у втручанні в законну діяльності первинної профспілкової діяльності, та статутну діяльність профспілки.
7. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017 ухвалене судом першої інстанції судове рішення скасовано, а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Єрохіної А.О. від 05.01.2017 про державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації - первинної профспілкової організації ТОВ «Санаторій Поділля». Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну відомостей про юридичну особу - первинну профспілкову організацію ТОВ «Санаторій Поділля» (код ЄДРПОУ 33373741), а саме: «Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення - 05.01.2017 - в стані припинення; Відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 16.03.2017; Марчук Леонід Антонович - голова комісії з припинення або ліквідатор».
8. Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний реєстратор Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повинен був перевірити поданні документи на відповідність Конституції України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Статуту Профспілки, перевірити кворум. Суд встановивши, що вищезазначених дій державним реєстратором здійснено не було, і це призвело до прийняття ним протиправного рішення про державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті ліквідації первинної профспілкової організації TOB «Санаторій Поділля» від 05.01.2017, дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог і задовольнити позов шляхом скасування спірного запису і вищевказаного рішення державного реєстратора.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з вищенаведеною постановою апеляційного суду, відповідач і третя особа подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинна профспілкова організація ТОВ «Санаторій Поділля» (код ЄДРПОУ 33373741) легалізована на відповідність заявленому Статуту на підставі повідомлення про належність до Всеукраїнської профспілки АПК та діє на підставі Статуту цієї профспілки.
11. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Хмільницький районний комітет профспілки працівників АПК є засновником первинної профспілкової організації TOB "Санаторій Поділля". Керівником цієї первинної профспілкової організації згідно відомостей Реєстру є ОСОБА_1.
12. Відповідно до Протоколу засідання Президії Хмільницького райкому профспілки працівників агропромислового комплексу від 15.12.2016 прийнято рішення про припинення (ліквідацію) первинної профспілкової організації TOB "Санаторій Поділля". Також, визначено строки розгляду вимог кредиторів та призначено ліквідаційну комісію. Згідно довідки Вінницької обласної профспілкової організації працівників АПК Президія Хмільницької районної профспілкової організації працівників АПК є виборним органом вищої за статусом організації Профспілки щодо первинної профспілкової організації TOB "Санаторій Поділля".
13. До Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 23.12.2016 надійшли документи Хмільницького райкому профспілки працівників агропромислового комплексу про прийняття рішення про припинення (ліквідацію) первинної профспілкової організації TOB "Санаторій Поділля", а саме протокол засідання Президії від 15.12.2016; документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення; реєстр осіб, які брали участь в засіданні; довідка.
14. 05.01.2017 державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Єрохіною А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті ліквідації первинної профспілкової організації TOB "Санаторій Поділля".
15. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся із цим адміністративним позовом до суду.
16. У касаційних скаргах наводились аргументи про те, що подані на реєстрацію документи, в тому числі рішення, викладене у протоколі засідання Хмельницького райкому профспілки працівників агропромислового комплексу, повністю відповідали вимогам законодавства і давали підстави для внесення до Реєстру спірного запису.
17. Скаржники посилаються й на те, вищезазначене рішення Хмельницького райкому профспілки працівників агропромислового комплексу на сьогодні є чинним, ніким не скасовано і нечинним не визнано, а тому, на думку скаржників, скасування спірного запису буде втручанням у діяльність Хмельницького райкому профспілки працівників агропромислового комплексу та порушить його права, передбачені статутом.
18. У запереченнях на касаційні скарги позивач наголошує на правильності висновків апеляційного суду стосовно того, що рішення про припинення юридичної особи має бути прийнято загальними зборами, а тому відповідач повинен був перевірити відповідність такого рішення вимогам статуту, чого у даному випадку зроблено не було, зокрема, перевірити наявність кворуму на зборах, кількість голосів, якими проголосовано за таке рішення, тощо.
19. Позивач висловлює доводи й про те, що, як правильно, на його переконання, зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до Статуту профспілки виключно при форс-мажорних обставинах керівний орган вищестоящої за статусом профспілки може прийняти рішення про ліквідацію, однак, відповідач не довів наявності таких обставин і не пояснив, чому він взяв до уваги рішення Президії профспілки, тобто не керівного органу профспілки, а виконавчого.
20. З урахуванням викладеного, позивач просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, оскільки вважає, що таке ухвалене за повно і всебічно встановлених обставин справи, є законним та обґрунтованим.
21. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
22. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
23. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
24. Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, встановлювала, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
25. Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у названій вище редакції, передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
26. В свою чергу, частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у тій же редакції встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
27. За приписами ж частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
28. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
29. Отже, до компетенції адміністративних судів на час розгляду цієї справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
30. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
31. В той же час, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його дії або індивідуальний акт. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
32. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 22.01.2020 у справі №826/8592/16 тощо.
33. Поряд із цим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №804/14471/15, предмет спору у якій також був пов'язаний з оскарженням дій державного реєстратора і внесених ним записів, в тому числі, стосовно внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
34. Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
35. Пунктами 3, 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають: з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
36. При цьому пункт 4 частини першої статті 20 ГПК України не обмежує склад учасників такого спору.
37. Крім того, у постанові від 10.09.2019 у справі №921/36/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
38. З установлених судами попередніх інстанцій обставин справи і наведених її учасниками аргументів вбачається, що спір у цій справі спрямований на захист прав позивача, як керівника юридичної особи, уповноваженого вчиняти дії від її імені, який не згодний з рішенням засновників про припинення цієї юридичної особи і внесеним на підставі такого рішення спірним записом, оскільки вважає, що зазначені дії спрямовані на перешкоджання роботі юридичної особи, і внаслідок цього ОСОБА_1 втратив свої повноваження керівника.
39. Проаналізувавши вищевказані положення законодавства, урахувавши наведені учасниками цього спору аргументи, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір у цій справі пов'язаний із діяльністю, управлінням і припиненням діяльності юридичної особи, а тому має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням приватних інтересів, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Участь державного реєстратора в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені своїх прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
40. У контексті вимог позовної заяви, які стосуються записів у Реєстрі, зокрема, щодо рішення засновників про припинення юридичної особи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, де зазначено, що спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
41. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.
42. Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20.09.2018 у справі №813/6286/15 (провадження №11-576апп18), від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 (провадження №11-1272апп18) зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
43. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, при цьому, з огляду на наведені у судах попередніх інстанцій доводи та аргументи, суб'єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, повинен вирішуватись судом господарської юрисдикції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
45. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
46. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
47. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, поданих відповідачем і третьою особою, у зв'язку з чим ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі. При цьому, позивачу слід роз'яснити, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
48. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
Касаційні скарги голови комісії з припинення первинної профспілкової організації ТОВ "Санаторій Поділля" Марчука Леоніда Антоновича та Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017 скасувати.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа - голова комісії з припинення первинної профспілкової організації ТОВ "Санаторій Поділля" Марчук Леонід Антонович про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Роз'яснити позивачеві про наявність у права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний