про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 560/6074/20
02 лютого 2021 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Біла Л.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Водночас апелянтом подано клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги.
Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку подання апеляційної скарги, відповідач відзначив, що оскільки судом першої інстанції копія рішення на адресу Міністерства не направлялось, відповідач про оскаржуване рішення дізнався в ході проведення моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень.
Суд, надаючи оцінку доводам апелянта, виходить з наступного.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийнято за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи 23.11.2020 року.
У зв'язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копії рішення від 23.11.2020 року були надіслані учасникам справи за допомогою електронних засобів зв'язку на адреси електронної пошти.
Питання, пов'язані з врученням судового рішення, врегульовані статтею 251 КАС України, частинами 6, 7 якої визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Як встановлено з матеріалів справи, копія рішення суду направлена апелянту - Міністерству внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України на електрону адресу - vidkrytist@mvs.gov.ua.
23.11.2020 року судом отримано повідомлення про доставлення копії судового рішення відповідачу.
Апелянт в обгрунтування доводів клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги відзначає про відсутність у відповідача офіційної електронної адреси і як наслідок неможливість надсилання судом першої інстанції будь-якої кореспонденції відповідачу засобами електронної пошти.
В даному випадку, положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом.
Колегія суддів зазначає, що обставини, з якими апелянт пов'язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, і дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк. Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Суд вважає, що наведені скаржником обставини щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, а заявлене скаржником клопотання про поновлення строку не містить в собі жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення з апеляційною скаргою, в межах строку, встановленого законом.
В даному випадку, суд зауважує, що електронна адреса, на яку суд першої інстанції 23.11.2020 року здійснив надіслання копії оскаржуваного рішення, була повідомлена самим апелянтом у відзиві на позовну заяву. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів уточнення відповідачем вказаної електронної адреси.
В призмі викладеного, невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту, в тому числі, фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених апелянтом у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду23.11.2020 року необхідно відмовити.
Суд звертає увагу на те, що підставою для поновлення пропущеного процесуального строку може бути лише наявність поважних причин пропуску такого строку.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказа
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Водночас, суд зауважує, що посилання апелянта на те, що рішення отримане відповідачем 25.11.2020 року, при цьому доручено уповноваженій особі 09.12.2020 року, не може свідчити про поважність пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою і жодним чином не впливає на процесуальний обов'язок дотримання закону щодо строків апеляційного оскарження судового рішення.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Таким чином, неспроможність скаржника належним чином організувати свою діяльність для дотримання встановлених КАС України строків, не може бути поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
Суд зазначає, що апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б могли бути розцінені судом як поважні, тобто такі, які об'єктивно зумовили зволікання апелянта із поданням належним чином оформленої апеляційної скарги.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки вказані апелянтом підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.
При цьому, суд звертає увагу апелянта на вимоги ч. 5 ст. 296 КАС України у відповідності до якої, апелянт при поданні апеляційної скарги додає документ про сплату судового збору.
Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Сьомого апеляційного адміністративного суду клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з зазначенням поважних причин пропуску строків на апеляційне оскарження та документів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску Міністерством внутрішніх справ України строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року.
2. Відмовити в задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року.
3. Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
4. Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, надати докази сплати судового збору.
5. Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
6. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Біла Л.М.