Справа № 600/1116/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
02 лютого 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростар Оіл" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростар Оіл» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Чернівецькій області: рішення №1676880/42978086 від 30.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №341 від 05.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1659274/42978086 від 22.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №342 від 05.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1659275/42978086 від 22.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №345 від 08.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1659273/42978086 від 22.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №346 від 12.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1674970/42978086 від 26.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №367 від 14.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1674969/42978086 від 26.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №368 від 15.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1674980/42978086 від 26.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №369 від 15.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1676876/42978086 від 30.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №371 від 18.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1685121/42978086 від 01.07.2020 року про відмову у реєстрації ПН №375 від 20.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1689060/42978086 від 02.07.2020 року про відмову у реєстрації ПН №396 від 27.05.2020 року в ЄРПН; рішення №1728353/42978086 від 14.07.2020 року про відмову у реєстрації ПН №297 від 14.04.2020 року в ЄРПН; рішення №1728354/42978086 від 14.07.2020 року про відмову у реєстрації ПН №298 від 15.04.2020 року в ЄРПН;
- зобов'язати Державну податкову службу зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Євростар Оіл»: податкову накладну №341 від 05.05.2020 року, податкову накладну №342 від 05.05.2020 року, податкову накладну №345 від 08.05.2020 року, податкову накладну №346 від 12.05.2020 року, податкову накладну №367 від 14.05.2020 року, податкову накладну №368 від 15.05.2020 року, податкову накладну №369 від 15.05.2020 року, податкову накладну №371 від 18.05.2020 року, податкову накладну №375 від 20.05.2020 року, податкову накладну №396 від 27.05.2020 року, податкову накладну №297 від 14.04.2020 року, податкову накладну №298 від 15.04.2020 року датою їх подання.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.09.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що комісія ДПС, діючи у відповідності до приписів Податкового кодексу України, забезпечуючи виконання покладених на неї функцій та повною мірою використовуючи надані їй законодавством права правомірно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України прийняла рішення про зупинення реєстрації податкових накладних. Також зазначено, що копії документів, які надані суду в обґрунтування адміністративного позову на посвідчення реальності здійснення господарських операцій з контрагентами до податкового органу разом із письмовими поясненнями для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі повністю подано не було.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Наголошено на невідповідності спірних рішень вимогам щодо обґрунтованості та наявності достатніх документів для реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних вказаних податкових накладних.
З урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростар Оіл" зареєстроване як юридична особа 26.04.2019 (запис 10381020000012086). Основним видом економічної діяльності 47.30 - Роздрібна торгівля пальним.
Згідно витягу №1924124500102 з реєстру платників податку на додану вартість, позивач з 01.06.2019 зареєстрований платником податку на додану вартість.
У зв'язку з виконанням господарських операцій ТОВ «Євростар Оіл» було виписано та направлено до Державної податкової служби України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:
- №297 від 14.04.2020 року на загальну суму 14000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2333,33 грн.);
- №298 від 15.04.2020 року на загальну суму 7000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.);
- №341 від 05.05.2020 року на загальну суму 597870,00 грн. (в т.ч. ПДВ 99645,00 грн.);
- №342 від 05.05.2020 року на загальну суму 415800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 69300,00 грн.);
- №345 від 08.05.2020 року на загальну суму 1000000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 166666,67 грн.);
- №346 від 12.05.2020 року на загальну суму 530242,50 грн. (в т.ч. ПДВ 88373,75 грн.);
- №367 від 14.05.2020 року на загальну суму 1156967,00 грн. (в т.ч. ПДВ 192827,83 грн.);
- №368 від 15.05.2020 року на загальну суму 506730,00 грн. (в т.ч. ПДВ 84455,00 грн.);
- №369 від 15.05.2020 року на загальну суму 1148268,00 грн. (в т.ч. ПДВ 191378,00 грн.);
- №371 від 18.05.2020 року на загальну суму 503201,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83866,83 грн.);
- №375 від 20.05.2020 року на загальну суму 406890,00 грн. (в т.ч. ПДВ 67815,00 грн.);
- №396 від 27.05.2020 року на загальну суму 465300,00 грн. (в т.ч. ПДВ 77550,00 грн.).
Податкові накладні №297 від 14.04.2020 р. №298 від 15.04.2020 р. були складені у зв'язку із наданням ТОВ «Євростар Оіл» транспортних послуг ТОВ «Діва-Агролан». ТОВ «Євростар Оіл» надано послуги по перевезенню пального ТОВ «Діва-Агролан» згідно договору перевезення вантажу автомобільним транспортом 25/Ч//2019 від 25.06.2019 року та актів надання послуг №238 від 14.04.2020 р., №239 від 15.04.2020 р..
Податкову накладну №341 від 05.05.2020 р. складено у зв'язку із реалізацією товару ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ» згідно договору поставки № 1/31/БЕР/2020 від 31.03.2020 р. та видаткових накладних №290 та №291 від 11.05.2020 р..
Податкову накладну №342 від 05.05.2020 р. складено у зв'язку із реалізацією товару ТОВ «Анафора Груп» згідно договору поставки №05/05/2020 від 05.05.2020 р. та видаткової накладної №280 від 08.05.2020 р..
Податкові накладні №345 від 08.05.2020 року, 346 від 12.05.2020 року, №367 від 14.05.2020 р., №368 від 15.05.2020 р., №375 від 20.05.2020 р. складені у зв'язку із реалізацією товару ТОВ «Склянний Альянс» згідно договору поставки №07/08/2019 від 07.08.2020 р. та видаткових накладних №292, 293 від 11.05.2020 р., №294, 295 від 12.05.2020 р., №306 від 18.05.2020 р., №309 від 19.05.2020 р., №312 від 20.05.2020 р., №310 від 19.05.2020 р., №327 від 22.05.2020 р., №335 від 28.05.2020 р..
За результатами перевірки вищезазначених податкових накладних, контролюючим органом надіслано ТОВ «Євростар Оіл» квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у яких зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8. Критерії ризиковості платника податку. Також запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реалізовуючи право на подачу пояснень, позивач надіслав контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків, реєстрацію яких зупинено.
За наслідками розгляду вказаних повідомлень, пояснень та наданих позивачем документів Комісією Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення:
- №1728353/42978086 від 14.07.2020 року про відмову у реєстрації ПН №297 від 14.04.2020 року в ЄРПН;
- №1728354/42978086 від 14.07.2020 року про відмову у реєстрації ПН №298 від 15.04.2020 року в ЄРПН;
- №1676880/42978086 від 30.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №341 від 05.05.2020 року в ЄРПН;
- №1659274/42978086 від 22.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №342 від 05.05.2020 року в ЄРПН;
- №1659275/42978086 від 22.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №345 від 08.05.2020 року в ЄРПН;
- №1659273/42978086 від 22.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №346 від 12.05.2020 року в ЄРПН;
- №1674970/42978086 від 26.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №367 від 14.05.2020 року в ЄРПН;
- №1674969/42978086 від 26.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №368 від 15.05.2020 року в ЄРПН;
- №1674980/42978086 від 26.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №369 від 15.05.2020 року в ЄРПН;
- №1676876/42978086 від 30.06.2020 року про відмову у реєстрації ПН №371 від 18.05.2020 року в ЄРПН;
- №1685121/42978086 від 01.07.2020 року про відмову у реєстрації ПН №375 від 20.05.2020 року в ЄРПН;
- №1689060/42978086 від 02.07.2020 року про відмову у реєстрації ПН №396 від 27.05.2020 року в ЄРПН.
Підставою для відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних у всіх рішеннях зазначено: не надання платником податку копій документів щодо постачання/придбання товарів, послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, в т.ч. рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документів, які не надано, підкреслити). Окрім цього, у рішенні №1728353/42978086 від 14.07.2020 року та №1728354/42978086 від 14.07.2020 року зазначено, що ТОВ «Євростар Оіл» не надано копій договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них.
Вважаючи протиправними вказані рішення відповідача №48607 від 03.04.2020 та №60921 від 04.06.2020, від 20.05.2020 №1573304/42978086, №1573305/42978086 та №1573303/42978086, від 29.05.2020 №1592732/42978086, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реалізувавши контрагентам товар (послуги) позивач переслідував мету отримання прибутку. У матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують понесенні позивачем витрати у зв'язку із виконанням ним умов договору про поставку товару та надання послуг, аналіз та синтез яких свідчить про їх змістову логічність з наведеними вище первинними документами, якими документовано господарські операції між ТОВ «Євростар Оіл» та ТОВ «Діва-Агролан», ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ», ТОВ «Анафора Груп», ТОВ «Склянний Альянс». При цьому, у зв'язку із купівлею товару та отриманням послуг ТОВ «Діва-Агролан», ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ», ТОВ «Анафора Груп», ТОВ «Склянний Альянс» мають право на податковий кредит, однак його реалізувати не може у зв'язку з відмовою в реєстрації податкових накладних.
Водночас на переконання суду, відповідачі у цій справі не надали суду жодного доказу фіктивності цих господарських операцій, при цьому підставою для зупинення податкової накладної є наявність об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку.
Таким чином, суд першої інстанції вважає, що оскільки господарські операції щодо продажу ТОВ «Євростар Оіл» товару ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ», ТОВ «Анафора Груп», ТОВ «Склянний Альянс», та щодо надання транспортних послуг ТОВ «Діва-Агролан» є реальними, підстави для відмови у реєстрації податкових накладних є нормативно необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі ПК України) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 204 (далі - Порядок №1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).
Згідно з вимогами пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У відповідності до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.
Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвКомісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що платник податку відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (див. пункт 5.3 рішення). При цьому, на момент формування квитанцій, якими зупинено реєстрацію податкових накладних, такі Критерії визначені додатком 1 до Порядку №1165.
Так, додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
- платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах;
- платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах;
- платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами;
- платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками;
- платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ);
- платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;
- у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Отже, аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у платника податку такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності платника податку вказаному критерію слід навести розрахунок показника за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.
Водночас, пункт 11 Порядку №1165 передбачає зазначення у квитанції пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації
Таким чином, підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є наявність об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку. Тобто, господарська операція має бути реальною, впливати на активи підприємства та породжувати податкові зобов'язання.
Судом встановлено, що при зупиненні реєстрації податкових накладних у квитанціях відсутній конкретний перелік необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, наявні лише посилання на п.201.16. ст. 201 ПК України, що унеможливлює встановити конкретно яким критеріям ризиковості, переліченим в зазначеному вище пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку відповідає позивач. Вказане свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам пункту 11 Порядку №1165.
Щодо реальності господарських операцій між ТОВ «Євростар Оіл» та ТОВ «Діва-Агролан», ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ», ТОВ «Анафора Груп», ТОВ «Склянний Альянс» колегія суддів враховує наступне.
ТОВ «Євростар Оіл», будучи господарським товариством, здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку. З врахуванням зазначеного, у цій справі необхідно провести аналіз операцій щодо реалізації ТОВ «Євростар Оіл» товару згідно укладених з контрагентами договорів, через призму мети отримання прибутку.
При цьому суд зазначає, що у даному разі не йде мова про отримання податкової вигоди, всупереч положень ПК України.
Як встановлено судом, згідно договору перевезення вантажу автомобільним транспортом 25/Ч//2019 від 25.06.2019 року та актів надання послуг №238 від 14.04.2020 р., №239 від 15.04.2020 р. ТОВ «Євростар Оіл» надано послуги по перевезенню пального ТОВ «Діва-Агролан» на загальну суму 21000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3500,00 грн.). Згідно виписки по рахунках ТОВ «Євростар Оіл», ТОВ «Діва-Агролан» здійснено оплату за надані їм послуги.
Згідно договору поставки № 1/31/БЕР/2020 від 31.03.2020 р. за видатковими накладними №290 та №291 від 11.05.2020 р. позивачем реалізовано ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ» товар ДП Євро 5 - на загальну суму 597870,00 грн. (в т.ч. ПДВ 99645,00 грн.). Згідно виписки по рахунках ТОВ «Євростар Оіл», ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ» здійснено оплату за поставлений йому товар.
Згідно договору поставки №05/05/2020 від 05.05.2020 р. за видатковою накладною №280 від 08.05.2020 р. позивачем реалізовано ТОВ «Анафора Груп» товар ДП Євро 5 - на загальну суму 415800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 69300,00 грн.). Згідно виписки по рахунках ТОВ «Євростар Оіл», ТОВ «Анафора Груп» здійснено оплату за поставлений йому товар.
Згідно договору поставки №07/08/2019 від 07.08.2020 р. за видатковими накладними №292, 293 від 11.05.2020 р., №294, 295 від 12.05.2020 р., №306 від 18.05.2020 р., №309 від 19.05.2020 р., №312 від 20.05.2020 р., №310 від 19.05.2020 р., №327 від 22.05.2020 р., №335 від 28.05.2020 р. позивачем реалізовано ТОВ «Склянний Альянс» товар ДП Євро 5 на загальну суму 3600829,50 грн. (в т.ч. ПДВ 600138,25 грн.). Згідно виписок по рахунках ТОВ «Євростар Оіл», ТОВ ТОВ «Склянний Альянс» здійснено оплату за поставлений йому товар.
В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують понесенні позивачем витрати у зв'язку із виконанням ним умов договору про поставку товару та надання послуг ТОВ «Євростар Оіл» та ТОВ «Діва-Агролан», ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ», ТОВ «Анафора Груп», ТОВ «Склянний Альянс».
Однак, як вірно зауважив суд першої інстанції, у зв'язку із купівлею товару та отриманням послуг ТОВ «Діва-Агролан», ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ», ТОВ «Анафора Груп», ТОВ «Склянний Альянс» мають право на податковий кредит, однак його реалізувати не може у зв'язку з відмовою в реєстрації податкових накладних.
За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що господарські операції щодо продажу ТОВ «Євростар Оіл» товару ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ», ТОВ «Анафора Груп», ТОВ «Склянний Альянс», та щодо надання транспортних послуг ТОВ «Діва-Агролан» є реальними. Водночас, відповідачі не надали суду жодного доказу фіктивності цих господарських операцій.
Також в оскаржуваних рішеннях, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних вказано ненадання платником податку документів.
В свою чергу судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу разом із поясненнями подано, зокрема, копії таких документів: договору перевезення вантажу автомобільним транспортом 25/Ч//2019 від 25.06.2019 року, договорів поставки №1/31/БЕР/2020 від 31.03.2020 р., №05/05/2020 від 05.05.2020 р., №07/08/2019 від 07.08.2020 р.; актів надання послуг №238 від 14.04.2020 р., №239 від 15.04.2020 р.; видаткових накладних №290 та №291 від 11.05.2020 р., №280 від 08.05.2020 р., №292, 293 від 11.05.2020 р., №294, 295 від 12.05.2020 р., №306 від 18.05.2020 р., №309 від 19.05.2020 р., №312 від 20.05.2020 р., №310 від 19.05.2020 р., №327 від 22.05.2020 р., №335 від 28.05.2020 р., а також документи, які підтверджують оплату за поставлений ТОВ ТОВ «Євростар Оіл» товар та надані ним послуги.
Зазначене підтверджує наявність у позивача первинних документів щодо здійснення господарських операції по укладених між ТОВ «Євростар Оіл» та ТОВ «Діва-Агролан», ТОВ «Євротранслогістик-ЖТ», ТОВ «Анафора Груп», ТОВ «Склянний Альянс» договорах, що в свою чергу свідчить про необгрунтованість відмови у реєстрації податкових накладних.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1728353/42978086 від 14.07.2020 року, №1728354/42978086 від 14.07.2020 року, №1676880/42978086 від 30.06.2020 року, №1659274/42978086 від 22.06.2020 року №1659275/42978086 від 22.06.2020 року, №1659273/42978086 від 22.06.2020 року, №1674970/42978086 від 26.06.2020 року, №1674969/42978086 від 26.06.2020 року, №1674980/42978086 від 26.06.2020 року, №1676876/42978086 від 30.06.2020 року, №1685121/42978086 від 01.07.2020 року, №1689060/42978086 від 02.07.2020 року, якими позивачу відмовлено в реєстрації податкових накладних №297 від 14.04.2020 року, №298 від 15.04.2020 року, №341 від 05.05.2020 року, №342 від 05.05.2020 року, №345 від 08.05.2020 року, №346 від 12.05.2020 року, №367 від 14.05.2020 року, №368 від 15.05.2020 року, №369 від 15.05.2020 року, №371 від 18.05.2020 року, №375 від 20.05.2020 року, №396 від 27.05.2020 року є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.
І, як наслідок, обгрунтованим колегія суддів вважає рішення суду в частині зобов'язання відповідача-2 Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №297 від 14.04.2020 року, №298 від 15.04.2020 року, №341 від 05.05.2020 року, №342 від 05.05.2020 року, №345 від 08.05.2020 року, №346 від 12.05.2020 року, №367 від 14.05.2020 року, №368 від 15.05.2020 року, №369 від 15.05.2020 року, №371 від 18.05.2020 року, №375 від 20.05.2020 року, №396 від 27.05.2020 року, подані на реєстрацію позивачем.
Отже, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії податкового органу у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Окрім того, судова колегія надає оцінку висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, які він просив стягнути з відповідача - Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
У разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб'єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду з позовом 03 серпня 2020 року, в додатках додав копію договору про надання правової допомоги від 06.07.2020 року (без визначення вартості відповідних послуг).
16 вересня 2020 року, позивачем до суду подано клопотання про приєднання доказів понесених витрат на професійно правничу допомогуна загальну суму 14175,00 грн., а саме: акт приймання - передачі наданих послуг від 09.09.2020 року; платіжне доручення №1029 від 07.07.2020 року; платіжне доручення №1030 від 07.07.2020 року та квитанцію про направлення 16 вересня 2020 року засобами поштового зв"язку даного клопотання з додатками відповідачам.
Проте, на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції 22 вересня 2020 року, докази отримання відповідачем зазначеного клопотання позивача про приєднання доказів були відсутні, а також жодні клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги також подані не були.
Тобто, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що клопотання позивача про приєднання доказів понесених витрат на професійно правничу допомогу, направлено позивачем на адресу відповідача за шість днів до прийняття оскаржуваного рішення. В порушення вимог частини шостої статті 134 КАС України, суд не дав можливість (достатньо часу) відповідачу скористатись своїм правом щодо подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Водночас, з апеляційної скарги вбачається, що податковий орган не погоджується з розміром судових витрат на правничу допомогу в розмірі 14175,00 грн., яка за рішенням суду відшкодована з відповідача на користь позивача, та вважає їх неспівмірними, про що подано відповідні обгрунтування.
Так, в апеляційній скарзі зауважено, що згідно акту прийняття-передачі наданих послуг, вивчення адвокатом судової практики зайняло одну годину. Проте апелянт зазначає, що з судовою практикою в аналогічних правовідносинах представник позивача ознайомлений, оскільки вже представляв інтереси ТОВ "Євростар Оіл" у справах №600/834/20-а, №600/1221/20-а, в яких також оскаржувались рішення комісії ГУ ДПС у Чернівецькій області, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних.
Крім того, з договорами поставки між ТОВ «Євростар Оіл» та ТОВ «Агрофілд Україна», ТОВ «Сантехмонтажінженерінг», ТОВ «Євротранслогістик ЖТ» та іншими первинними докементами, представник позивача був також ознайомлений у згаданих вище справах, в межах яких було розглянуто законність рішень комісії, якими відмовлено в реєстрації накладних, складених внаслідок правовідносин між цими юридичними особами.
Таким чином, з наведеного апелянт робить висновок про неспівмірність відшкодованої на користь позивача суми витрат на послуги адвоката.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд також повинен враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Так, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду першої інстанції надано копію договору про надання правової допомоги від 06.07.2020 року, укладеного між ТОВ «Євростар Оіл» та адвокатом Іванюком Олександром Октавіановичем; акт прийняття-передачі наданих послуг від 09.09.2020 року; копію платіжних доручень про оплату послуг від 07.07.2020 року №1029 та №1030 на загальну суму 14175,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг 09.09.2020 року, загальна вартість наданих послуг складає 14175 грн. з яких:
- опитування посадових осіб клієнта ( директора, бухгалтера) - 1890 грн.;
- вивчення відомостей ЄРПН, господарських договорів, товарно-транспортних накладних, документів первинного обліку по кожній зупиненій податковій накладній - 5670 грн.;
- вивчення судової практики, здійснення правового аналізу матеріалів справи - 1890 грн.;
- підготовка адміністративного позову та додатків доданих до адміністративного позову - 3780 грн.;
- підготовка клопотань та заяв по суті справи - 945 грн.
З наданих позивачем доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу складають 14175 грн., з яких ним сплачено - 14175 грн.
Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, колегія суддів зазначає, що такий вид правничої послуги, як підготовка позовної заяви і подання її до суду включає в себе і ряд інших супутніх послуг таких, як: вивчення судової практики, здійснення правового аналізу матеріалів справи; дослідження первинних документів, тощо. Таким чином, перелічені супутні послуги охоплюються поняттям підготовка позовної заяви і подання її до суду.
Водночас, суд зазначає, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції та надання відповідної консультації, підготовка позовної заяви, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність вказаної справи (малозначна справа) та сталу судову практику у даній категорії справ.
Більше того, суд апеляційної інстанції відзначає, що представник позивача участі у судових засіданнях суду першої інстанції не приймав, позаяк розгляд справи було здійснено у порядку письмового провадження.
Також колегія суддів зазначає, що позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та інших документів у даній справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесено до обсягу складних справ.
Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Також, суд зважає на складність предмету позову, типовість справи та правовідносин, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи.
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в загальній сумі 4000 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скасувати, зменшивши суму стягнення до 4000 грн.
Окрім того, 28.12.2020 до суду надійшло клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1890 грн., які понесені позивачем у зв'язку із апеляційним розглядом даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені у клопотанні скаржника, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав до його частково задоволення.
Відповідно до статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в загальній сумі 1890 грн. позивач надав наступні документи:
- акт приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2020;
- платіжне доручення від 18.12.2020 №201.
При цьому, частиною 5 ст.134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
18 січня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, яке мотивоване тим, що представник позивача (адвокат) був ознайомлений з обставинами справи, а тому вони не потребували додаткового часу на їх вивчення. Зважаючи на незначну складність даної справи, відповідач вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним та не відповідає вимогам ст. 134 КАС України.
Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом у акті виконаних робіт вартості наданих послуг (1890 грн.), колегія суддів виходить з наступного.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Досліджуючи відзив на апеляційну скаргу, поданий представником позивача, у колегії суддів виникає сумнів у необхідності затрати години часу на етапі апеляційного перегляду справи, з розрахунку 1890 грн., тим більше за умови успішного досвіду судового супроводу справи у суді першої інстанції.
Тобто, на переконання колегії суддів, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, є необґрунтованим та не співрозмірним з реальними затратами часу.
З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, колегія суддів вважає розмір вартості наданих послуг, визначених в акті, неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 1890 грн., як витрат на правничу допомогу, - необґрунтованими.
Вирішуючи вказану заяву, колегія суддів, також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява № 19336/04), в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Також, у цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язана з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу у даній справі, підлягає частковому задоволенню на суму 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року скасувати в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростар Оіл» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14175 грн. 00 коп.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростар Оіл» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростар Оіл» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.