Справа № 600/1137/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
01 лютого 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької міської ради на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій,
В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Чернівецької міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради стосовно не надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 або мотивованої відмови у його наданні;
- зобов'язати Чернівецьку міську раду розглянути в місячний термін заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, на переконання апелянта, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування і житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орган місцевого самоврядування керувався Правилами обліку громадян для отримання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків в м. Чернівцях та список громадян, які перебувають на обліку індивідуальних забудовників на час прийняття цих Правил, у відповідності до якого уповноважений на ведення обліку Індивідуальних забудовників відповідно до дати реєстрації заяв - позивач зарахований на окремий облік громадян для отримання земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво в м.Чернівцях за порядково-реєстраційним №1496, і тому надання земельної ділянки позивачу в порушення черговості є протиправним та таким, що не відповідає зазначеному вище Порядку.
Також, на переконання апелянта, суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції Чернівецької міської ради (у складі її пленарного засідання), стосовно вирішення питання про передачу земельної ділянки в користування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги органу місцевого самоврядування з підстав її необгрунтованості та безпідставності.
Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції, ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку індивідуальних забудовників для отримання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку в м. Чернівці.
З метою отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , позивач звернувся до Чернівецької міської ради із відповідною заявою.
Рішенням 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №2202 від 11.06.2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код АДРЕСА_2 , у зв'язку з відсутністю підстав для надання йому переваг перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівців та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для житлових будинків, господарських будівель і споруд (пункт 3.11 рішення) (а.с. 14).
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, в призмі заявлених позовних вимог, суд першої інстанції відзначив, що права позивача порушенні саме внаслідок прийняття Чернівецькою міською радою рішення №2202 від 11.06.2020 року, а не бездіяльності відповідача, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, з метою відновлення порушених прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування пункту 3.11 рішення 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №2202 від 11.06.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код АДРЕСА_2 .
Зобов'язуючи відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд першої інстанції звернув увагу на те, що такий повторний розгляд заяви ОСОБА_1 повинен бути здійснений з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Позивач є громадянином України, а тому має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частинами 10, 11 статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Земельним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які наведені вище. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.02.2018 року у справі №545/808/17, від 05.03.2019 року у справі №2040/6320/18, від 27.02.2020 року у справі №120/1491/19-а, від 21.12.2020 року у справі № 824/508/19-а.
Так, як встановлено з матеріалів справи, 05.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за рахунок земель запасу для ведення будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,05 га за адресою : АДРЕСА_1 .
В свою чергу відповідач, відмовляючи позивачеві у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, послався на відсутність підстав для надання переваг ОСОБА_1 перед іншими громадянами, які перебувають на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста Чернівців та користуються правом на першочергове отримання земельних ділянок для житлових будинків, господарських будівель і споруд
При цьому, суб'єкт владних повноважень, обгрунтовуючи власну позицію у даних правовідносинах, зазначає, що надання земельної ділянки позивачу в порушення черговості є протиправним та таким, що не відповідає зазначеному вище Порядку.
Необхідно зауважити, що Земельним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, і чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні міської ради не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Судова колегія відзначає, що аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року №463/3375/15-а.
Що стосується висновку суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Чернівецьку міську раду прийняти рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, колегія суддів погоджується з останнім та відзначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При цьому, в даному випадку колегія суддів вважає відсутнім факт втручання суду у дискреційні повноваження Чернівецької міської ради, оскільки повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частинами 6-7 статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №825/602/17, від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17, від 26.02.2019 року у справі №802/721/18-а та від 05.03.2019 року у справі №2040/6320/18.
Таким чином, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Чернівецький окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на те, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.