Іменем України
20 січня 2021 року м. Кропивницький
справа № 401/661/20
провадження № 22-ц/4809/196/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,
за участі секретаря судового засідання - Діманової Н. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Андріянова С. М.) від 29 вересня 2020 року,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі СП ТОВ «Світловодськпобут»), в якому просив розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 01 листопада 2013 року, та зобов'язати відповідача припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від мереж централізованого опалення, тобто з 29 вересня 2017 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторонами по справі був укладений договір про надання відповідачем послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води. У зв'язку з тим, що впродовж десятиліть відповідач не виконує або неналежно виконує свої зобов'язання за договором. Позивач прийняв рішення від'єднатися від мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання й встановити у власній квартирі індивідуальне електричне опалення.
Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року за № 558 «Про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання» йому надано дозвіл на відключення вищевказаної квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ПГВ).
18 вересня 2017 року комісією складено акт про відключення квартири від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Крім того, 23 серпня 2017 складено акт про відключення, який затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ПГВ від 29 вересня 2017 року № 5.
Після відключення квартири від мереж ЦО і ПГВ та облаштування індивідуального опалення він звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору та припинення нарахування плати за послуги, які він не отримує. Проте, відповідач безпідставно продовжує нараховувати плату за послуги з централізованого опалення, якими він не користується.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено, а саме:
розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладений від 01 листопада 2013 року між Спільним підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» та ОСОБА_1 ;
зобов'язано Спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 29 вересня 2017 року;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач реалізував своє право на вибір джерела теплопостачання до свого помешкання, при цьому відключення від мережі теплопостачання не можна визнати самовільним, оскільки він отримав на це дозвіл суб'єкта владних повноважень - рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради і реалізував його до моменту скасування на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року.
Затвердивши 29 вересня 2017 року акт про відключення від мереж ЦО і ПГВ від 23 серпня 2017 року, Міжвідомча комісія створила умови для настання наслідків, визначених п. 2.7 Порядку відключення від мереж ЦО і ПГВ, а саме для перегляду сторонами умов договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
У зв'язку з тим, що позивач втратив потребу у послугах, які надає відповідач. Відповідно до умов укладеного між ними договору та вимог закону, суд виснував. що є достатні підстави для розірвання договору і припинення відповідного правовідношення, а позов підлягає задоволенню повністю.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
СП ТОВ «Світловодськпобут» подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 року, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що право споживача послуг на відключення від систем ЦО і ПГВ не є абсолютним й може бути реалізоване лише за наявності ряду умов.
Відповідач не порушував умови договору, доказів на спростування цього позивач не надав.
Всупереч встановленому Порядку рішення про відключення будинку, в якому проживає позивач, від системи ЦО і ПГВ з улаштуванням індивідуального опалення не було підтримане всіма власниками приміщень у житловому будинку, а рішення виконавчого комітету світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558 визнано недійсним і скасоване рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року.
Відключення квартири від мереж централізованого надання послуг з порушенням встановленого Прядку не звільняє сторони від зобов'язань і не являється підставою для припинення обов'язку споживача від оплати за послуги.
Ведення особового рахунку споживача та нарахування плати за послуги з ЦО і ПГВ є внутрішньою первиною діяльністю позивача з відповідним відображенням у бухгалтерському обліку, що прямо не породжує зобов'язань для споживача, а тому суд не може втручатись у господарську діяльність підприємства, зобов'язуючи його вносити зміни до бухгалтерського обліку.
Узагальнений зміст відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти доводів скарги у повному обсязі та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін (с. 110-111).
Він наголошує на тому, що йому належить право на розірвання договору з відповідачем. Це своє право він реалізував, звернувшись з відповідним позовом, який суд обґрунтовано задовольнив. Нав'язування йому відповідачем своїх послуг є протиправним. Попри це відповідач вимагає з нього оплату за послуги, які він фактично не споживає.
Позиції сторін, висловлені у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але явку свого представника в судове засідання не забезпечив.
Позивач особисто в судове засідання не з'явився, а його представник - адвокат Летюка І. І. заперечив проти доводів і вимог відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
СП ТОВ «Світловодськпобут» є виконавцем послуг з центрального опалення, постачання гарячої води в м. Світловодську, зокрема надає послуги з теплопостачання багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .
01 листопада 2013 року між СП ТОВ «Світловодськпобут» (виконавцем за договором) та ОСОБА_1 (споживачем за договором) укладено письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_1 строком на 5 років. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено розірвання або необхідність його перегляду (с. 6).
Згідно з витягом із рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року за № 558 «Про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання», ОСОБА_1 надано дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання за умови отримання відповідних технічних умов на встановлення індивідуального опалення та при умові проведення робіт з відключення квартири в міжопалювальний період (с. 7).
Відповідно до копії акту про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ПГВ від 23 серпня 2017 року, затвердженого рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ПГВ (протокол № 5 від 29 вересня 2017 року), квартира ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відключена від внутрішньо будинкової мережі ЦО і ПГВ шляхом заварювання видимого розриву зварюванням приєднань радіаторів (конвекторів), зварюванням стояків у кількості 3 штук та ізолюванням стояків (с.10).
Згідно з актом від 25 вересня 2017 року № 76 комісією у складі представників балансоутримувача будинку КП «Житлосвіт 2012» та представників ПАТ «Кіровоградобленерго» проведено обстеження стану зовнішніх і внутрішньобудинкових електромереж на їх відповідність вимогам нормативно-правових актів, яким встановленовідповідність вимогам Правил улаштування електроустановок (с.8).
Заборгованість ОСОБА_1 за спожиту теплову енергію станом на 01 липня 2017 року відсутня (с. 11).
10 жовтня 2017 року та 04 березня 2020 року ОСОБА_1 письмово звертався до СП ТОВ «Світловодськпобут» з вимогою про розірвання договору про надання послуг з ЦО і ПГВ та припинення нарахування плати за ці послуги у зв'язку із встановленням у його квартирі індивідуального опалення (с. 12, 13).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року, залишеному без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, у справі ЄУН: 401/2359/17 за позовом СП ТОВ «Світловодськпобут» до виконавчого комітету Світловодської міської ради, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_1 та інші, визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин:
Згідно з частинами 1, 4 ст. 19 Закону № 1875-ІV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів всіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Виконавець зобов'язаний забезпечити своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору (п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону № 1875-ІV ).
Споживач має право отримувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг (п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-ІV).
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-ІV, споживач зобов'язаний: своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; додержуватися санітарних норм та житлового і містобудівного законодавство щодо здійснення ремонту або реконструкції приміщень чи їх частин, не допускати порушення законних прав інших учасників у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 6 ст. 26 цього Закону у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
За загальними нормами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Питання надання послуг з ЦО і ПГВ унормовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 26 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно з пунктом 25 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 були внесені зміни до Порядку, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання й прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
Згідно з пунктом 2.2 Порядку комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку системи теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником системи теплопостачання.
Пунктом 2.2.2 Порядку передбачено, що підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку.
Зі змісту вказаних норм убачається, що необхідною умовою для прийняття Комісією рішення про відключення багатоквартирного будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є наявність протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.
Для прийняття такого рішення необхідна наявність, зокрема, рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення, яке підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи.
По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ПГВ і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження.
Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 766/13874/17.
Висновки суду апеляційної інстанції
Обґрунтовуючи свої вимогу про розірвання договору про надання послуг з ЦО і ГВП та похідну від неї вимогу про зобов'язання відповідача припинити нарахування плати за такі послуги, позивач посилався на таке: по-перше, невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, які виникли з укладеного між ними договору; по-друге, прийняте позивачем рішення про розірвання договору у зв'язку зі зникненням у нього потреби в отриманні послуг, які надає відповідач, що зумовлено його відключенням від мережі ЦО і ПГВ та влаштування у квартирі індивідуального електричного опалення.
Вище апеляційний суд вже згадував, що відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Всупереч принципу змагальності цивільного судочинства, позивач не вказав на конкретні факти порушення відповідачем умов укладеного між ними договору, відповідних доказів на їх підтвердження суду не надав.
У зв'язку з цим відсутні підстави для розірвання договору через істотні його порушення відповідачем.
Частина 2 статті 651 ЦК України також відсилає до інших законів або умов договору, які визначають підстави за наявності яких договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
Однак Закон № 1875-ІV , а також договір від 01 листопада 2003 року не передбачають підстав за яких договір може бути розірваний в судовому порядку на вимогу однієї із його сторін.
Натомість ч. 3 ст. 651 ЦК України встановлює, що підставою для розірвання або зміни договору може бути одностороння відмова від нього у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.
В таких випадках договір змінюється або розривається не за рішенням суду, а на підставі одностороннього правочину - відмови від договору або його частини одного з учасників договору без згоди іншого.
Втручання суду в реалізацію стороною договору його права, визначеного умовами договору або законом, на розірвання договору в односторонньому порядку не вимагається.
З часу вчинення такого одностороннього правочину договір є відповідно розірваним або зміненим.
Право відповідача, як споживача послуг з ЦО і ПГВ, на розірвання договору внаслідок односторонньої відмови від нього передбачено ч. 6 ст. 26 Закону № 1875-ІV та п. 29 договору від 01 листопада 2003 року.
І Закон, і договір визначають, що споживач має право розірвати договір у разі зникнення потреби в отриманні послуги або його відмови від користування нею.
Проте, Закон і договір обумовлюють реалізацію споживачем свого права на розірвання договору, внаслідок односторонньої відмови від нього, дотриманням ним встановленого законом порядку.
Такий порядок встановлений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (зі змінами).
Аналіз цих нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що для розірвання договору про надання послуг з ЦО та ПГВ необхідно виконати умови, які дають можливість від'єднання від централізованих мереж через які ці послуги надаються виробником споживачу.
У справі, яка переглянута в апеляційному порядку, суд першої інстанції встановив, що відповідач здійснив відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО та ПГВ на підставі рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558.
Проте, рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року (адреса в мережі Інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/Review/72233273), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (адреса в мережі Інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/Review/85412892) і набрало законної сили, у справі ЄУН: 401/2359/17 за адміністративним позовом СП ТОВ «Світловодськпобут» до виконавчого комітету Світловодської міської ради, треті особи на стороні відповідача: громадяни, в тому числі ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558, яким ряду громадян, у тому числі ОСОБА_2 , надано дозволів на відключення від мереж ЦО та ПГВ.
При цьому у тій справі суд встановив, що виконком ухвалив своє рішення з порушенням законодавства, зокрема, Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (зі змінами), та погодив відключення належної відповідачу квартири від системи ЦО та ПГВ без згоди всіх співвласників будинку.
В порядку адміністративного судочинства суди двох інстанції констатували, що правових підстав для ухвалення рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558 не існувало.
Як учасник тієї справи, ОСОБА_2 судові рішення не оскаржував.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України рушення у адміністративній справі ЄУН: 401/2359/17 має преюдиційне значення, а обставини встановлені ним не підлягають доказуванню у цій справ.
Вирішуючи спір у справі, рішення в якій переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, виходив з того, що рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558 являється актом індивідуальної дії, застосований одна розо і вичерпав свою дію фактом його виконання до моменту визнання протиправним в судовому порядку, що унеможливлює його зміну або скасування. Це, на думку місцевого суду, вказує на правомірність відключення квартири позивача від мереж ЦО та ПГВ.
Погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна. Перш за все суд невірно втлумачив рішення Конституційного Суду України та викривив цитату з нього так, як Суд вказав таке: «Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання».
Отже, Конституційний Суд України вказав на неможливість зміни чи скасування органом місцевого самоврядування свого акту ненормативної дії після його виконання, але Суд не вказав на неможливість оскарження такого акту в судовому порядку.
Проте у постанові від 08 грудня 2009 року Верховний Суд України виснував, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в п. 14 постанови від 11 вересня 2019 року у справі ЄУН: 520/12022/17.
Оскільки рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558, на підставі якого позивач здійснив відключення своєї квартири від мережі ЦО і ПГВ, не лише визнано судом протиправним, а й скасовано, то воно не діє з моменту його прийняття (з 21 серпня 2018 року).
У зв'язку з цим дії відповідача по від'єднанню від системи ЦО та ПГВ, не можна вважати правомірними, хоч вони і були вчинені до скасування рішення виконкому судом, бо неправомірне і скасоване судом рішення органу місцевого самоврядування не може бути легітимною підставою для вчинення будь-яких дій особою, якої воно стосується та не породжує для неї правових наслідків.
Чинного рішення компетентного органу про надання згоди на відключення відповідач суду не надав, а отже не довів правомірність своїх дій.
Такий доказ не може бути замінений іншими доказами у справі.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не виконав передбачених законодавством умов, які давали б йому право на розірвання договору з відповідачем в односторонньому порядку.
Суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам у справі, зокрема, рішенню виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558, що потягло неправильність його висновків.
Суд помилково задовольнив вимогу позивача про розірвання договору та похідну від неї вимогу про зобов'язання відповідача припинити нарахування плати за послуги з 29 вересня 2017 року.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване судове рішення не відповідає, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги Спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»задовольнити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 рокускасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про розірвання договору та зобов'язання відповідача припинити вчинення дій відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді А. М. Головань
С. І. Мурашко