Справа №757/21108/19
Провадження №1-кп/760/625/20
12 листопада 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 , клопотання захисників про зміну запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України,-
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до 15 листопада 2020 р. включно, а обвинуваченому ОСОБА_11 було продовжено дію обов'язків, що покладалися на нього ухвалою суду.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор висловив свою думку про необхідність продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою. Висловлюючи свою думку з приводу можливості продовження строку дії запобіжного заходу, прокурор вкотре наголосив на тому, що ризики, що були присутні при обранні даних запобіжних заходів обвинуваченим, не зменшилися та продовжують діяти, а тому строк дії запобіжних заходів необхідно продовжити. Крім того, прокурор послався на позицію потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , які зазначили суду про свої побоювання насильства з боку обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Прокурор вказав, що оскільки кримінальне провадження триває, не всі потерпілі допитані, а свідки не допитані взагалі, тому існує ризик впливу на них з боку обвинувачених.
Крім того, прокурор подав клопотання про продовження строку дії покладених на ОСОБА_11 обов'язків. В даному клопотанні прокурор зазначив, що ризики переховування від суду, ухилення від суду, впливу на потерпілих та свідків та продовження протиправної поведінки існують і на даний момент.
Захисники та обвинувачені заперечували проти продовження терміну тримання під вартою обвинувачених, вказавши на недоцільність продовження дії запобіжних заходів з огляду на те, що ризики передбачені ст.177 КПК України прокурором не доведені. Захисники зазначили про необхідність зміни запобіжного заходу на інший, що не пов'язаний із триманням під вартою.
Так, захисник ОСОБА_7 подав суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою та доповнення до нього. Також просив, що у випадку, якщо суд прийде до висновку про неможливість зміни запобіжного заходу визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави із застосуванням електронного засобу контролю та встановлення інших обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_12 свого захисника підтримав, зазначивши, що будь-які ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні, також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на інший або визначити альтернативний запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_8 в своєму клопотанні просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або з альтернативою внесення застави, зазначивши, що обставини, за яких обвинуваченому ОСОБА_13 був обраний запобіжний захід, змінилися. Зазначила, що на даний момент відсутні докази існування ризиків. Обвинувачений ОСОБА_13 захисника підтримав та також зазначив про необхідність зміни щодо нього запобіжного заходу або визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Захисник ОСОБА_10 клопотання колег підтримала, проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, вказала, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшилися, та просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або з альтернативою внесення застави.
Суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з початку судового засідання зменшилися лише частково, а обставини кримінального провадження з минулого судового засідання не змінилися.
Обвинувачені в тій чи іншій мірі підтвердили, що мають визначене постійне місце проживання на території м. Києва чи Київської області. Це, дійсно знижує ризик втечі від суду під час судового розгляду, однак не спростовує його повністю.
Так, обвинувачені і досі можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а для запобігання зазначених ризиків суд вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так потерпілий ОСОБА_6 наголошував, що залякані діями ОСОБА_13 та ОСОБА_12 та прямо заявляють, що з урахуванням всієї поведінки обвинувачених під час вчинення інкримінованого злочину, зокрема постійних погроз фізичною розправою та вбивством щодо них, бояться насильства з боку цих обвинувачених. Враховуючи зазначені дії обвинувачених, про які заявили потерпілі, у суду також є обґрунтовані підстави припускати, що обвинувачені можуть також вчинити подібний вплив і на свідків.
Потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 12.11.2020 подали до суду заяви у яких вони вказують, що переживають за своє життя та здоров'я та своїх близьких та налякані діями ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 Постанови від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».
У суду немає підстав не довіряти показанням потерпілих та їх доводам щодо страху перед обвинуваченими та погроз їм фізичною розправою та вбивством з боку останніх, а тому суд відкидає доводи захисників щодо відсутності ризиків впливу на потерпілих та свідків.
Думка захисників про те, що протягом здійснення кримінального провадження з боку обвинувачених не отримано жодних відомостей про спроби обвинувачених вплинути на свідків та потерпілих, що свідчить про відсутність ризиків впливу на свідків та потерпілих, є надуманими. Як випливає із матеріалів справи, обвинувачені перебувають під вартою з 16 травня 2018 р. і, звичайно, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою запобігає спілкуванню їх із потерпілими та свідками, вплив на них на даний час неможливий. Однак, у випадку зміни запобіжного заходу, ризик такого впливу є очевидним, про що зазначалося вище.
Таким чином, це свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 можуть незаконно впливати на потерпілих в даному кримінальному провадженні.
В рамках даного кримінального провадження допитано значну кількість свідків, які у подальшому мають надати свої показання у ході судового розгляду. На даний час судовий розгляд триває, майже жоден із свідків не допитаний, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть намагатися схилити свідків до зміни своїх показань.
Це також свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть незаконно впливати і на свідків в даному кримінальному провадженні.
Так, як зазначив в своєму рішенні ЄСПЛ, «Суд визнає, що в справах с багатьма обвинуваченими існує небезпека того, що ув'язнений у випадку звільнення може здійснювати тиск на свідків або може іншим чином перешкоджати розгляду справи, часто досить висока. Всі ці фактори можуть виправдати порівняно довгий період тримання під вартою». (пункт 53 постанови від 15 березня 2011 р. Сизов проти Російської Федерації).
Суд погоджується із доводами захисників про те, що епідемія з COVID-19 несе в собі певні ризики для життя та здоров'я людей. Однак такі ризики існують незалежно від перебування особи на волі чи в умовах СІЗО. Так, як з'ясовано у обвинувачених, вони перебувають в окремих камерах, де тримаються колишні працівники правоохоронних органів. Суд, розглядаючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має керуватися виключно вимогами закону. Будь-які вказівки щодо обов'язковості зміни запобіжного заходу внаслідок епідемій в законі відсутні.
Так, суд не вважає, що перебування обвинувачених в умовах Київського СІЗО в окремій камері, де тримаються колишні працівники правоохоронних органів, можна прирівняти до катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження з особами.
Також суд не вбачає, що умови, в яких перебувають обвинувачені створюють підвищений ризик зараження COVID-19. В умовах пандемії ризик зараження вірусом існує для всіх відвідувачів громадських місць, транспорту, державних органів, де є скупчення людей, а тому обвинувачені не піддаються більшому ризику, ніж інші громадяни.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
Обвинувачені обвинувачуються у вчиненні злочинів із застосуванням насильства.
Як зазначили під час допиту потерпілі, обвинувачені застосовували щодо них фізичне та психологічне насильство, а також психологічне насильство щодо їх семирічного малолітнього сина, якого вони свідомо залякували, користуючись його безпорадністю та розпачем.
Крім того, потерпілий ОСОБА_6 зазначив про свої побоювання щодо насильницьких дій з боку обвинувачених, якщо вони будуть перебувати на волі. Те саме може стосуватися і інших потерпілих, які ще не допитані.
Однак, при продовженні запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує і ступінь зменшення ризиків.
Суд і досі не погоджується з тим, що зміна правової кваліфікації діянь обвинувачених автоматично тягне за собою зменшення ризиків. Так, обвинувачений ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі.
Судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, репутацію обвинувачених. Так, серед злочинів, в яких обвинувачують ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 є особливо тяжкий, за вчинення якого визначене покарання у виді до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Розуміючі невідворотність покарання, що може настати якщо вина обвинувачених буде доведена та небажання останніх нести дане покарання дають підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Це свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою уникнення покарання. Даний ризик залежить не від кількості інкримінованих епізодів злочинної діяльності та не від наявності простої можливості обвинуваченого перетнути кордон держави, а, зокрема, від виду та міри можливого покарання та від готовності обвинуваченого його понести.
З цих же підстав суд враховує і відсутність судимостей в останніх, наявність сім'ї, батьків, визначеного місця проживання, позитивні характеристики, участь в бойових діях, тощо. Таким чином, достатні фінансові можливості обвинувачених (наявність постійного доходу), можливість безперешкодного виїзду за кордон, а також враховуючи вид та міру можливого покарання та можливе бажання його уникнення - все це в сукупності підтверджує ризик переховування обвинувачених від суду або в Україні, або за кордоном.
Наявне місце проживання та роботи не може бути тим фактором, що може гарантувати відсутність ризику втечі внаслідок страху кримінальної відповідальності та тривалого терміну позбавлення волі.
Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики, що не передбачені законом, в якості підстави для продовження запобіжного заходу. Це цілком очевидно. Також очевидно, що суд має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові (яких до того ж немає і які не передбачені законом). Враховуючи те, що судовий розгляд триває достатньо довго з об'єктивних причин, ризики із минулих судових засідань залишаються ті самі, оскільки процесуальна стадія не змінюється, про що зазначається у кожній наступній ухвалі суду. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.
Обвинувачений ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі, що дає підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Це свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачені можуть переховуватись від суду.
Дані обставини, на думку суду є достатнім приводом для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
У той же час суд вбачає можливим визначити обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 альтернативний запобіжний захід у виді застави, в межах двохсот прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК Україн.
Продовження запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Оскільки обов'язки на ОСОБА_11 покладені ухвалою суду в зв'язку із внесенням останнім застави, строк дії цих обов'язків необхідно продовжити в зв'язку із дією основного запобіжного заходу, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися із Київської області та м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Стосовно того, чи є військова прокуратура належним органом, якому надано право на здійснення процесуального керівництва в даному кримінальному провадженні, суд під час розгляду питання про доцільність продовження строку перебування під вартою обвинувачених питання не досліджує. Це питання може бути досліджене лише в межах судового розгляду, а тому даному факту буде надана належна правова оцінка під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 217, 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити строк дії обов'язків, передбачених п.п. 1), 2), 3) ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 , а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися із Київської області та м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, до 10.01.2021 включно.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 - задовольнити частково.
Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_12 під вартою до 10.01.2021 включно, визначивши розмір застави у межах двохсот прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 439 400 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:
Отримувач: ТУ ДСА України в м. Києві;
ЄДРПОУ 26268059;
UA128201720355259002001012089;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України у м. Києві;
МФО (код банку) 820172;
Отримувач: ТУ ДСА України в м. Києві;
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, надавши документ, який підтверджує внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
З моменту звільнення ОСОБА_12 з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не відлучатися із Київської області та м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 - відмовити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_13 під вартою до 10.01.2021 включно, визначивши розмір застави у межах двохсот прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 439 400 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:
Отримувач: ТУ ДСА України в м. Києві;
ЄДРПОУ 26268059;
UA128201720355259002001012089;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України у м. Києві;
МФО (код банку) 820172;
Отримувач: ТУ ДСА України в м. Києві;
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, надавши документ, який підтверджує внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
З моменту звільнення ОСОБА_13 з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом;
- не відлучатися із Київської області та м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3