ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10394/20
провадження № 2/753/6529/20
"02" лютого 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Ляшенко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за позикою та пені, нарахованої на суму заборгованості, суд -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за позикою та пені, нарахованої на суму заборгованості. Посилаючись на те, що 23 липня 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики грошових коштів на суму 10 400 доларів США, відповідно до умов якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 400 доларів США у якості позики на строк - до 21 серпня 2016 року. Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розпискою, за якою ОСОБА_2 підтвердив отримання та обов"язок повернення коштів в загальній сумі 10 400 доларів США у визначений строк. Проте в обумовлений строк позичальник кошти у повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов"язання уцілому не виконав.
Окрм того, 13 вересня 2017 року між ним - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений другий договір позики грошових коштів на суму 10 400 доларів США, відповідно до умов якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 400 доларів США у якості позики на строк - до 13 жовтня 2017 року. Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розпискою, за якою ОСОБА_2 підтвердив отримання та обов"язок повернення коштів в загальній сумі 10 400 доларів США у визначений строк. Проте в обумовлений строк позичальник кошти у повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов"язання уцілому не виконав.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайту судової влади (суду). Водночас, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності із підтриманням позовних вимог, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов'язань за договором позики та його умов, з можливим ухваленням заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайту судової влади (суду).
Відзив на позов відповідачем не наданий.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи проведений у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов'язальних правовідносинах.
Так, 23 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики грошових коштів на суму 10 400 доларів США, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 400 доларів США у якості позики на строк - до 21 серпня 2016 року.
Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розпискою, за якою ОСОБА_2 підтвердив отримання та обов"язок повернення коштів в загальній сумі 10 400 доларів США у визначений строк.
Проте в обумовлений строк позичальник кошти у повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов"язання уцілому не виконав.
Окрм того, 13 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений другий договір позики грошових коштів на суму 10 400 доларів США, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 400 доларів США у якості позики на строк - до 13 жовтня 2017 року.
Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розпискою, за якою ОСОБА_2 підтвердив отримання та обов"язок повернення коштів в загальній сумі 10 400 доларів США у визначений строк.
Проте в обумовлений строк позичальник кошти у повному обсязі не повернув, чим взяті на себе зобов"язання уцілому не виконав (а.с. 10, 11, 12, 13).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (6-63цс13). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами якого позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти готівкою у строк, визначений умовами договору, й у визначений спосіб, що підтверджується умовами вказаних договорів, засвідченими розписками (а.с. 10, 11, 12, 13).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На підтвердження чого посвідчують своїми підписами, що відповідає даним правовідносинам.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, ст. 1046 ЦК України чітко передбачені істотні умови договору позики: він є публічним, іменним, двостороннім, реальним, платним. Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менша як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що не суперечить даним правовідносинам.
Позивач згідно даних зобов'язальних правовідносин належним чином виконав умови договору позики - передав відповідачу зазначену суму, а відповідач зобов'язання уцілому не виконав уцілому у визначений термін борг не повернув.
З урахуванням вказаних фактів як кожен окремо, так і в сукупності, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем в борг від позивача коштів у сумі 20 800 доларів доларів США (10 400 доларів доларів США + 10 400 доларів доларів США = 20 800 доларів США) у якості позики та зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в строк та на умовах, визначених його умовами (а.с. 10, 11, 12, 13).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 10 400 доларів 00 центів США - заборгованості за договором позики від 21 липня 2016 року, що еквівалентно до національної валюти України - гривні згідно офіційного курсу валют Національного банку України (24 грн. 90 коп. за 1 долар США таном на 21 липня 2016 року) - 258 039 грн. 97 коп., 68 525 грн. 24 коп. - пені за договором позики відповідно до п.9 вказаного договору нарахованої на суму заборгованості за період з 24 червня 2019 року по 12 липня 2020 року), а також 10 400 доларів 00 центів США - заборгованості за договором позики від 13 вересня 2017 року, що еквівалентно до національної валюти України - гривні згідно офіційного курсу валют Національного банку України (26 грн. 15 коп. за 1 долар США таном на 13 вересня 2017 року) - 271 960 грн. 00 коп., 72 222 грн. 12 коп. - пені за договором позики відповідно до п.9 вказаного договору нарахованої на суму заборгованості за період з 24 червня 2019 року по 12 липня 2020 року), що уцілому скаладає 670 747 грн. 33 коп.(а.с. 14, 15).
Так, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Закінчення строку договору, відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частино 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст.192 ЦК України).
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України).
Такими випадками є ст.193, ч.4 ст.654 ЦК України, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 року №959-XII, декрет КМ України від 19.02.93 року №15-93, Закон України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 23.09.94 року №185/94-ВР.
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом НБУ.
Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч.2 ст.192 ЦК України).
За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 10 400 доларів 00 центів США - заборгованості за договором позики від 21 липня 2016 року, що еквівалентно до національної валюти України - гривні згідно офіційного курсу валют Національного банку України (24 грн. 90 коп. за 1 долар США таном на 21 липня 2016 року) - 258 039 грн. 97 коп., 68 525 грн. 24 коп. - пені за договором позики відповідно до п.9 вказаного договору нарахованої на суму заборгованості за період з 24 червня 2019 року по 12 липня 2020 року), а також 10 400 доларів 00 центів США - заборгованості за договором позики від 13 вересня 2017 року, що еквівалентно до національної валюти України - гривні згідно офіційного курсу валют Національного банку України (26 грн. 15 коп. за 1 долар США таном на 13 вересня 2017 року) - 271 960 грн. 00 коп., 72 222 грн. 12 коп. - пені за договором позики відповідно до п.9 вказаного договору нарахованої на суму заборгованості за період з 24 червня 2019 року по 12 липня 2020 року), що уцілому скаладає 670 747 грн. 33 коп. (а.с. 14, 15).
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України.
Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 6 707 грн. 47 коп. (а.с. 1), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 610, 625, 626, 1046, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за позикою та пені, нарахованої на суму заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_2 , 529 999 грн. 97 коп. - заборгованості за договорами позики, 140 747 грн. 36 коп. - пені, нарахованої на суму заборгованості, 6 707 грн. 47 коп. - судового збору, а всього - 677 454 (шістсот сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.