№707/201/21
1-кп/707/189/21
01 лютого 2021 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019250270001180 від 02.11.2019, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ірдинь Черкаського району Черкаської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, тимчасово непрацюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немаючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимого;
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин, а саме:
17 жовтня 2019 року близько 16-ої години 00 хвилин, знаходячись на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1 , в ході конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс правою рукою удар в обличчя ОСОБА_4 , 1965 року народження, від якого остання впала на землю, а він умисно наніс їй ще декілька ударів ногами по тулубу, в результаті чого заподіяв потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу обличчя справа, синців та саден грудної клітки зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1193 від 20.11.2019 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Указані дії гр. ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Від прокурора надійшло клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки підозрюваний під час досудового розслідування беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і надав згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності, а потерпіла ОСОБА_4 не заперечує проти такого розгляду.
Так, дійсно, ОСОБА_3 у своїй заяві від 25 січня 2021 року беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та ознайомлений із обмеженням права на апеляційне оскарження. Зокрема, ОСОБА_3 роз'яснено, що він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Обвинувачений надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за його відсутності. Добровільність волевиявлення обвинуваченого підтверджується захисником ОСОБА_5 .
Отже, обвинувачений не оспорює обставини, які встановлені під час дізнання та які викладено в обвинувальному акті. Судом з'ясовано, що він правильно розуміє зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_6 у своїй заяві від 25 січня 2021 року погодилася із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, вказала, що ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, та не заперечила проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за її відсутності.
Враховуючи клопотання прокурора, а також надані обвинуваченим та потерпілою заяви, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Прийняття судом рішення про проведення спрощеного судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні, і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практикою Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає доведеним факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Підстав, у відповідності до частини третьої статті 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
Згідно зі статтею 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття ОСОБА_3 , яке проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини.
Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:
- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття);
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків;
- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: форму вини (прямий умисел), мотив (конфлікт, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин), спосіб (нанесення ударів), стадію вчинення (закінчене кримінальне правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (заподіяння легких тілесних ушкоджень);
- відсутність обтяжуючих покарання обставин;
- особу обвинуваченого, який в силу вимог ст. 89 КК України є раніше не судимим, визнав свою вину, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, за яким характеризується з посередньої сторони, тимчасово не працює, є неодруженим, утриманців у розумінні закону не має, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.
При цьому, суд дійшов висновку, що обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення - проступку, не зменшує його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.
За вищевикладених обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням ОСОБА_3 є кримінальне покарання у виді штрафу.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України,та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Визначене покарання, на думку суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Матеріальна шкода кримінальним проступком не завдана.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралась.
Витрати на залучення експерта та проведення експертиз у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 382,394 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду всіма учасниками судового провадження протягом 30 днів з часу отримання копії вироку суду.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1