Справа № 690/266/20
Номер провадження № 1-кп/690/121/20
про продовження строку дії запобіжного заходу
03 вересня 2020 року м. Ватутіне
Ватутінський міський суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
зі складу колегії суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
У провадженні колегії суддів Ватутінського міського суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12020250140000139 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
За результатами підготовчого провадження, крім іншого, ухвалою суду від 10.08.2020 року призначено судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
До початку судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та просив розглянути його у порядку, передбаченому абз. 5 п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення».
Положеннями абз. 5 п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України передбачено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Учасники кримінального провадження, які з'явились у судове засідання, не заперечували щодо розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку, передбаченому абз. 5 п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, тобто головуючим зі складу колегії, оскільки станом на 03.09.2020 року неможливо розглянути вказане клопотання колегією суддів.
Подане клопотання прокурор мотивував наявністю обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків прокурор мотивував тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, за яке у разі доведення його вини передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавленні волі на строк від 7 до 15 років, не має фактичного місця проживання та джерела доходів, а також є суспільно-небезпечним, оскільки до вбивства ОСОБА_10 неодноразово застосовував щодо неї насильство. Крім того, невідоме місцезнаходження його особистих документів (паспорт, посвідчення водія), що свідчить про наявність реальної можливості у ОСОБА_5 виїхати за межі України або ж на тимчасово окуповану територію України.
Додатково вказав, що застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не можливе, оскільки не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розгляду даного кримінального провадження у розумний строк, а також не є співмірним із кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого він обвинувачується.
На запитання суду прокурор пояснив, що відсутні безпосередні очевидці вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, однак є свідок, яка розмовляла з покійною ОСОБА_10 по телефону у період часу, який відповідає часу нанесення останній ножових поранень.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає доводи прокурора надуманими, так як не є суспільно-небезпечним, від органів досудового розслідування не переховувався, хоча певний період часу не перебував під вартою. Додатково вказав, що він любив і продовжує любити ОСОБА_10 та не вчиняв інкримінованих йому дій. Просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_7 вказавши на невмотивованість клопотання прокурора, порушення строків на звернення з ним до суду, відсутність доказів вини його підзахисного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо обрання останньому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема - цілодобовий домашній арешт. Одночасно зазначив, що такий цілодобовий домашній арешт обвинувачений ОСОБА_5 може відбувати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_11 , яка у судовому засіданні може підтвердити свою згоду на це.
Також захисник вказав, що у період часу з 27.02.2020 року по 11.03.2020 року відносно ОСОБА_5 не було застосовано жодного запобіжного заходу, однак його підзахисний з'являвся на кожен виклик до слідчого та суду, що підтверджується відповідними ухвалами слідчого судді. Крім того, ОСОБА_5 на достатні соціальні зв'язки та джерела для існування, оскільки має рідних та друзів, які будуть надавати йому матеріальну допомогу під час перебування на домашньому арешті.
Потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 просили задовольнити клопотання прокурора.
У судовому засіданні ОСОБА_11 надала суду пояснення про те, що їй на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та вона дійсно добровільно погоджується на те, щоб на час здійснення судового провадження ОСОБА_5 безоплатно проживав у ньому. Також вказала, що даний будинок цілком придатний до постійного проживання, у тому числі у зимовий період часу. Вказане мотивувала добрими приятельськими відносинами з ОСОБА_5 , його підтримкою її сім'ї у складні періоди життя, тобто бажанням віддячити у цей складний для нього період. Додатково вказала, що знає ОСОБА_5 близько 12 років, оскільки її співмешканець тривалий час спільно працював разом з ним.
Заслухавши думки сторін судового провадження, врахувавши їх доводи, не вирішуючи питання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 , а також правильність кваліфікації інкримінованого йому діяння, виходячи лише з матеріалів обвинувального акту та клопотання прокурора, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання на 60 днів.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується; вік та стан їх здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачуються особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Положеннями ч. 1, п.п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім іншого, може бути застосований, до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На даний час суд позбавлений можливості надати оцінку вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, оскільки судовий розгляд ще не розпочато, як наслідок, такі докази судом не досліджувалися, однак їх наявність вказано у обвинувальному акті, серед яких, крім іншого, показання 14 свідків та 18 експертиз.
Відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_5 інкриміновано нанесення ОСОБА_12 не менше 21 одного ножового удару у різні частини тіла, а її смерть настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної та черевної порожнини з ушкодженням правої легені та печінки, що спричинило гостру крововтрату на протязі короткого проміжку часу.
Кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_5 є особливо тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України» вказано, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Обвинуваченому ОСОБА_5 виповнилося повних 40 років, у минулому до кримінальної відповідальності не притягувався. Документів, які б свідчили про такий стан здоров'я ОСОБА_5 , який унеможливлює його перебування у місцях попереднього ув'язнення, стороною захисту не надано.
Під час оцінки доводів сторони захисту про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_5 суд враховує, що у місці його постійного проживання, яким є м. Ватутіне, не проживають його близькі родичі та члени сім'ї. Місце проживання двох доньок обвинуваченого суду не повідомлено.
При цьому, суд враховує доводи сторони захисту, що обвинувачений упродовж періоду часу з 27.02.2020 року (після виписки з лікарні) до 11.03.2020 року (дати обрання йому слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) не переховувався та жодним іншим чином не перешкоджав здійсненню досудового провадження, однак вказана процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 мала місце до завершення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, шляхом зібрання доказів, та подальшого надсилання обвинувального акту відносно нього до суду. Тож ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду з метою уникнення покарання у вигляді позбавлення волі, не може вважатися таким, що повністю відсутній.
З огляду на вказане, відсутні докази наявності у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків саме за місцем постійного проживання, а також постійного місця роботи та належного рівня майнового стану, що у сукупністю із суворістю міри покарання, яку може бути йому призначено у разі доведення вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та невідомим місцем знаходженням його особистих документів, свідчить про реальність існування ризику переховування ОСОБА_5 від суду.
Також суд бере до уваги Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 року по справі «Москаленко проти України» у якому вказано, що ризик того, що особа примушуватиме свідків і потерпілого давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних, та критично оцінює доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_5 безумовно буде незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_8 , а також свідків з метою змусити їх змінити покази, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт передано для розгляду до суду, а потерпіла та свідки під час їх допиту у ході судового розгляду даного кримінального провадження будуть приведені до присяги та повідомлені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.
З огляду на вказане, суд вважає, що ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, який існував під час досудового розслідування, на даний час суттєво знижений, хоча і не відсутній.
Доводи прокурора про наявність ризику вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень та його схильність до вчинення злочинів проти життя та здоров'я, судом оцінюється критично, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 у минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, доказів наявності у нього негативної репутації у місці постійно проживання суду не надано.
З огляду на вказане, суд вважає, що оскільки об'єктивно існують ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, наявні достатні підстави для обрання відносно нього найбільш сурового запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01.11.2020 року включно, оскільки вказане нівелює існуючі ризики, забезпечить його належну процесуальну поведінку та явку до суду, що сприятиме розгляду судом вказаного кримінального провадження з дотриманням розумних строків.
З урахуванням вказаного та встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи є недостатніми, оскільки не можуть запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Вказане обумовлено тим, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є недостатнім з огляду на співмірність тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення з суворістю запобіжного заходу.
Крім того, відсутні передумови до застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки жодних клопотань такого змісту від осіб, які б заслуговували на довіру, до суду не надходило.
Можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту про яке просила сторона захисту, суд оцінює критично.
Вказане зумовлено тим, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у якому відповідно до позиції сторони захисту може перебувати ОСОБА_5 у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, належить не його близьким родичам чи членам сім'ї, а сторонній особі ОСОБА_11 , яка, з її слів, перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_5 .
Крім того, під час обрання запобіжного заходу суд позбавлений можливості зобов'язати ОСОБА_11 забезпечити надання ОСОБА_5 місця для проживання та утримувати на час дії такого заходу забезпечення кримінального провадження. Також можлива подальша відмова ОСОБА_11 , з будь-яких причин, від надання свого будинку для проживання ОСОБА_5 , що беззаперечно не може виключатися, не матиме для неї жодних процесуальних наслідків, та водночас унеможливить дотримання обвинуваченим умов такого запобіжного заходу.
Окрім вказаного, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини про те, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (Рішення у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року).
Таким чином, на даний час суд вважає виправданим продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, оскільки вбивство ОСОБА_12 , вчинення якого органом досудового розслідування інкриміновано саме ОСОБА_5 , за характером вчинення викликало значний суспільний резонанс серед мешканців м. Ватутіне Черкаської області та навколишніх населених пунктів.
Відповідно до змісту положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України мінімально можливий розмір застави для ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, не може бути меншим 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час становить 168 160 грн. (80 х 2 102 грн.), та з урахуванням його майнового стану, є завідомо непосильним для нього.
З огляду на вказане та враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд, з урахуванням положень п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, обираючи йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час здійснення судового провадження, не визначає розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 177-179, 183, 193, 194, 196, 197, 376, 392, п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити - продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01.11.2020 року, включно.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та надіслати до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для відому та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Ватутінський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 07.09.2020 року о 10 год. 30 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1